|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Гіперактивний розлад із дефіцитом уваги у дітей дошкільного віку
роки наболілою проблемою для батьків та педагогів стали так звані "гіперактивні діти". Проблема діагностування та поведінкової корекції дітей, котрі страждають на ГРДУ, є однією з найдосліджуваніших у Європі та США. Ряд зарубіжних учених та наших співвітчизників займалися цією проблемою: І. П. Брязгунов, О. В. Касатікова, Г. Моніна, О. Лю-това-Робертс, Л. Чутко, О. І. Політика, О. В. Єфименко, О. Ромачук, Є. Суковський і т. д. Виникнення ГРДУ може бути зумовленим впливом різноманітних факторів. Аналіз літератури з цієї проблематики показав, що на сучасному етапі виділяють три основні групи чинників, які детермінують розвиток гіперактивного розладу з дефіцитом уваги: раннє ураження ЦНС, пов'язане з негативними впливами на мозок, що розвивається, різноманітних форм патологій протікання вагітності й родів; генетичні чинники та зовнішні соціальні чинники. Цікавою є думка з цього приводу Є. Суковського. Він вважає, що достовірними причинами ГРДУ є спадковість (генетичні чинники) та порушення функціонування кори головного мозку. А "погане" батьківство й неприязні стосунки між членами родини він відносить до переліку міфів про причини цього розладу на рівні з іншими [28, с.8]. Водночас психологи І. Лангмейєр і 3. Матейчик поряд із біологічними та генетичними аналізують соціальні чинники виникнення ГРДУ і виділяють серед них педагогічну занедбаність, депривацію і такі негативні фактори, як недостатня освіченість батьків, неповна сім'я, деформація материнського догляду. О. В. Єфіменко велике значення у виникненні ГРДУ надає умовам розвитку дитини у віці немовляти та дошкільному. Діти, виховані в дитячих будинках або в атмосфері конфліктних і холодних взаємовідносин між батьками, частіше піддаються нервовим зривам, ніж діти із сімей із доброзичливою атмосферою. Також уважається, що виникненню ГРДУ сприяє деліквентна поведінка батьків - алкоголізм, паління. Дефіцит уваги, рухового контролю та імпульсивність є основними сиптомами гіперактивного розладу з дефіцитом уваги, які перешкоджають процесу соціалізації цих дітей, призводять до появи труднощів під час навчання в майбутньому. Діти з ГРДУ, на думку О. Романчука, мають типово низький поріг сенсорного насичення, тобто вони потребують вражень, активності, стимуляції. Такі діти значно швидше знуджуються, у зв'язку з чим потребують більш частої зміни активності. Відповідно, імпульс до руху та дослідження середовища так само стримати дуже важко. Цим обумовлений найбільш відомий симптом ГРДУ - моторна гіперактивність. Із віковим дозріванням симптом моторної гіперак-тивності більше, ніж усі інші, піддається редукції, тобто "пом'якшенню", послабленню [28, с.8]. Імпульсивність дітей із ГРДУ проявляється в неохайному виконанні завдань (незважаючи на зусилля все робити правильно), у нестриманості в словах, учинках та діях, у невмінні програвати, дочекатися своєї черги під час ігрової діяльності, надмірній наполегливості у відстоюванні власних інтересів. Імпульсивність проявляється не лише у діях, але й у думках - мислення таких дітей теж може бути надмірно швидке, хаотичне, з перескакуванням із теми на тему, їм важко зосереджено, добре обдумати якесь питання чи завдання - і вони легко перескакують на більш "цікаві та захоплюючі" думки. У зв'язку з недостатньою функцією пригальмовувати імпульси й думати, перш ніж діяти, можна сказати, що дії дітей із ГРДУ дуже часто не пов'язані з часом, вони не встигають ані заглянути у минуле, ані спрогнозувати майбутнє, коли діють. Вони є наче заручниками виключно "тут і тепер" і їхня діяльність визначається лише негайними або ж дуже близькими у часі факторами, що можуть у той чи інший спосіб мотивувати їхню поведінку. Тому дії дітей із ГРДУ, як правило, не пов'язані з усвідомленням віддалених наслідків та цілей. Типові проблеми із зосередженням уваги знову ж таки полягають не так у тому, що діти з ГРДУ не можуть бути зосередженими, як у їхній нездатності протягом тривалого часу втримувати свою увагу на важливому, особливо, якщо воно є малоцікаве та стимулююче. Це підтверджуються зокрема тим, що діти з ГРДУ можуть довго бути зосередженими й уважними, коли грають у комп'ютерні ігри чи дивляться захоплюючий мультфільм і т. п. Тоді їхня увага не відволікається і в цілому вони не роблять помилок через неуважність, наприклад, граючи в комп'ютерні ігри, а можуть, навпаки, з огляду на швидкість своїх реакцій, бути успішними гравцями. Проблема з'являється тоді, коли дитині треба довгий час зосередитися на чомусь малоцікавому для неї. У таких ситуаціях протистояти імпульсові пошуку нових, цікавіших вражень дитина часто не в змозі, у зв'язку з чим з являються труднощі з концентрацією, помилки з неуважності, відволікання на сторонні чинники, невиконання належних завдань і т. д. Говорячи про ГРДУ, слід відзначити, що він трапляється, так би мовити, з "різними обличчями". Тобто поведінка дитини з ГРДУ є дуже варіабельною, мінливою. Виокремлення підтипів ГРДУ підтверджує той факт, що в різних дітей симптоми розладу виражені по-різному, інколи одна
Гіперактивний розлад із дефіцитом уваги у дітей дошкільного віку
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|