|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
Господарсько-правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні
| Дисципліна: |
Господарське право |
|
| ID роботи: |
2067 |
|
| Вид роботи: |
Курсова |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1 |
|
| Кількість сторінок: |
33 |
|
| Рік написання: |
2008 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Правове регулювання являє собою триваючий процес, що розпадається на чотири стадії. Найбільш кращою є точка зору, відповідно до якої процес правового регулювання складається з наступних чотирьох взаємозалежних стадій . 1. Регламентація (врегулювання) суспільних відносин (діяльності їхніх учасників), тобто розробка і прийняття юридичних норм, що по суті і являє собою правотворчість. 2. Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (виникнення правовідносин). Зміст даної стадії - перехід від загальних розпоряджень норм до визначеної моделі поведінки конкретних осіб. 3. Реалізація норм права (юридичний результат регулювання). Вона полягає у фактичній реалізації особами своїх прав і виконанні обов'язків. 4. Застосування права (у змісті правозастосовчої діяльності). Юридичні особи можуть виступати як суб'єкти підприємницької (господарської) діяльності з моменту державної реєстрації, а по ліцензуємим видах діяльності - з моменту одержання відповідної ліцензії. Крім того, можуть виділятися ще такі суб'єкти як трудові колективи і підрозділи юридичних осіб - підприємств. Однак, варто визнати, що вони не здійснюють підприємницьку (господарську) діяльність своєю волею й у своєму інтересі, а також на свій ризик і відповідно не можуть визнаватися суб'єктами цієї діяльності. Вони є лише елементами самоврядування (саморегулювання), що входить як управлінський аспект у зміст самої підприємницької (господарської) діяльності, і виступають у ній по перевазі як об'єкти (керованої системи). Формою здійснення підприємницької (господарської) діяльності для громадян є їхня діяльність як індивідуальних підприємців. Це стосується і випадків їхньої участі в договірних формах здійснення підприємницької (господарської) діяльності, наприклад, у договорах простого товариства. Для юридичних осіб, такими формами є або безпосереднє здійснення цієї діяльності, або участь у договірних формах об'єднання (наприклад, у фінансово-промислових групах). Участь громадян у статутному (складовому) капіталі юридичних осіб є пасивною економічною діяльністю, що не відноситься до підприємницької. Об'єктами правової діяльності в правовідносинах, зв'язаних з державним регулюванням економіки, є дії зобов'язаних осіб, а в правовідносинах, зв'язаних з безпосереднім здійсненням підприємницької (господарської) діяльності, - будь-які предмети, явища духовного і матеріального світу, що виступають об'єктом правового поводження і мають для правовідносин юридичне значення (самі правовідносини, речі, дії). Самостійними об'єктами інтересу в першому виді правовідносин є результати дій зобов'язаних осіб, а в правовідносинах другого виду - будь-яке благо як результат. Це може бути правовідношення в цілому (наприклад, установлення договірних відносин), суб'єктивне право (на придбання конкретного об'єкта), правове поводження (своєчасне виконання зобов'язань), об'єкти правового поводження (вантаж) і його результати (доставка вантажу) і т.д . Поняття "юридична особа" ширше, ніж поняття "підприємство", що вживається не тільки в змісті майнового комплексу, але й у відношенні комерційних організацій як суб'єктів права (але тільки діючих у виробничій сфері). Стосовно поняття "юридична особа" більш широким є поняття "господарюючий суб’єкт", яке використовується у відношенні всіх осіб, що здійснюють господарську діяльність, у тому числі і громадян - підприємців. Юридична особа - це поняття цивільного права, зміст якого зводиться до відокремлення майна, виділеного засновниками цій юридичній особі для здійснення підприємницької (господарської) діяльності. У той же час статусом юридичної особи можуть наділятися державні органи й інші суб'єкти управління. Це необхідно в тих випадках, коли вони є учасниками цивільного обороту (укладають угоди, необхідні для матеріального забезпечення своєї основної діяльності, несуть відповідальність по своїх боргах за рахунок закріпленого за ними майна). Наділення їх цим статусом означає, що вони при участі в цивільному обороті виступають не тільки як носії публічного, але і як носії приватного інтересу, властивого їм як юридичній особі. Коли вони виступають в основній своїй ролі як пануючі суб'єкти, то наявність у них статусу юридичної особи вже ніякого значення не має, оскільки вони в цьому випадку є суб'єктами публічного права, що виражають суспільний і державний інтерес. Інтереси юридичної особи, як було встановлено раніше, формуються економічними обставинами. Реалізація цих інтересів (як опосередкованих суб'єктивними правами, так і не опосередкованих) залежить від волі юридичної особи. Відповідно в цьому випадку істотне значення має те, чиє розуміння інтересів юридичної особи визначає вибір того або іншого варіанта дій, хто уповноважений виражати волю юридичної особи. У цих випадках першорядного значення набуває підхід особи, уповноваженої виражати волю юридичної особи, до оцінки об'єктивних інтересів юридичної особи. З обліком того, що об'єктивні інтереси юридичної особи у свідомості особи, уповноваженої виражати її волю, можуть бути усвідомлені неправильно або свідомо перекручені (у тому числі і під впливом суб'єктивних інтересів) законом установлені межі, у яких зазначені особи вправі діяти за своїм розсудом, тобто виходячи зі свого розуміння інтересів юридичної особи. Такі межі прояву суб'єктивних інтересів особи, уповноваженої виражати волю юридичної особи, уводяться за рахунок встановлення основ для визнання вчинених нею угод недійсними, а також для її залучення до відповідальності. Недотримання процедури усунення так званого "конфлікту інтересів" (інтересів юридичної особи й особи, що виражає її волю, або має вплив на цю особу при укладенні угод з іншими особами) також є підставою для визнання угод недійсними, а також для стягнення з винних осіб збитків. Раніше відзначалося, що правове регулювання здійснюється або через установлення суб'єктивних прав і обов'язків сторін у конкретному правовідношенні, або через встановлення правосуб'єктності (стосовно до цивільних правовідносин - правоздатності), тобто можливості вступити в конкретне правовідношення і за рахунок цього реалізувати свої права. Правове регулювання підприємницької діяльності поза правовідносин здійснюються насамперед за рахунок встановлення в правових нормах загального дозволу - права на здійснення підприємницької діяльності. Право на здійснення підприємницької діяльності означає, як мінімум, можливість вибору організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності, виду (сфери) підприємництва, території здійснення підприємництва. В загальнодозвільному типі правового регулювання виражається правовий режим підприємницької (господарської) діяльності і при її здійсненні, тобто підприємець у своїй діяльності керується принципом: "дозволено все, крім того, що прямо заборонено". Практичне значення використання даного прийому правового регулювання полягає в тому, що при цьому зовсім не потрібно, щоб кожна юридично значима дія підприємця мала спеціальну нормативно-правову регламентацію. Якщо законодавство по даному питанню не вводить ніяких заборон і обмежень, то підприємець вправі вирішити його за своїм розсудом. Загальнодозвільний тип правового регулювання базується на визнанні волі підприємця як товаровиробника і виявляється не тільки при придбанні і припиненні статусу підприємця, конкретних прав і обов'язків цивільно-правового характеру, але і при здійсненні захисту порушених прав. Крім того, дозвіл як спосіб правового регулювання широко використовується і при визначенні змісту конкретних правовідносин. Разом з тим слід зазначити, що загальнодозвільний тип правового регулювання хоча і домінує, але проте не виключає використання дозвільного типу правового регулювання. Крім установлення загального дозволу правове регулювання підприємницької діяльності поза правовідносин здійснюються і через встановлення в правових нормах загальних заборон для підприємців. Крім того, існує досить велика кількість випадків використання таких способів правового регулювання як зобов’язування, через які встановлюється зміст конкретних правовідносин. Через дані прийоми правового регулювання реалізується державне регулювання економіки. Найбільш яскравим вираженням цього регулювання в праві є встановлення через зазначені прийоми системи обов'язкових вимог до здійснення підприємницької (господарської) діяльності, що підлягають виконанню всіма її суб'єктами. Усі ці вимоги можуть бути розділені на кілька груп . Вимоги, пропоновані у виді передумов здійснення підприємницької (господарської) діяльності. До них відносяться такі вимоги організаційного характеру як необхідність державної реєстрації підприємницької (господарської) діяльності, ліцензування окремих видів діяльності, забезпечення ведення бухгалтерського обліку, забезпечення виробництва енергопостачанням, забезпечення застосування контрольно-касових апаратів при прийнятті готівки від населення й ін. Вимоги, пропоновані до процедури здійснення підприємницької (господарської) діяльності. Дані вимоги бувають двох видів: 1) загальні, пропоновані до усіх видів діяльності (наприклад, по охороні праці працівників, дотриманню правил пожежної безпеки, правил природокористування, санітарних норм); 2) спеціальні, пропоновані тільки до визначених видів діяльності (наприклад, будівельні норми і правила, ветеринарні правила). Вимоги, пропоновані до результатів підприємницької (господарської) діяльності. Це вимоги в області захисту прав споживачів (стандартизації, сертифікації, надання необхідної і достовірної інформації про підприємство, реалізованих ним товарах, роботах, послугах), по дотриманню правил роботи з відходами, по обліку результатів підприємницької (господарської) діяльності і наданню по них звітності, по сплаті податків і зборів. На відміну від підприємців у відношенні державних органів переважає дозвільний тип правового регулювання ("заборонено все, крім прямо дозволеного"). Для них діє загальна заборона - утримуватися від здійснення дій, що перешкоджають підприємцеві здійснювати свої права. Встановлені в такий спосіб межі втручання в діяльність підприємців з боку держави поряд із процедурою прийняття рішень державними і муніципальними органами і є не що інше як компетенція влади у відношенні підприємців. Таке поєднання типів правового регулювання у відносинах "держава - підприємець" дозволяє упорядкувати діяльність державних органів, усуває підстави для їхньої сваволі у відношенні підприємців. Метод правового регулювання - це сукупність способів (прийомів) впливу на суспільні відносини (діяльність їхніх учасників), що визначає правове положення (статус) учасників цих відносин по відношенню друг до друга. Виділяють два методи правового регулювання. 1. Централізоване, імперативне регулювання (метод субординації), при якому правове положення суб'єктів по відношенню друг до друга характеризуються як відносини субординації, тобто прямого підпорядкування. 2. Децентралізоване, диспозитивне регулювання (метод координації), при якому учасники суспільних відносин виступають як рівноправні сторони. Стосовно до окремих галузей права можуть виділятися також такі методи як метод автономії і процесуальної рівності сторін, метод заохочення, метод рекомендацій і деякі інші, що по суті є некоректною спробою виразити своєрідність розглянутих відносин. Насправді мова в цих випадках йде або про принципи правового регулювання (автономія і процесуальна рівність сторін), або про соціально-політичні, а не юридичні явища (заохочення і рекомендація), оскільки тут відсутня загальобов'язковість і можливість застосування державного примусу. Ще одним цікавим прикладом некоректного виділення іншого методу правового регулювання є так званий колізійний метод, що виділяється в міжнародному приватному праві і застосовується у взаємодії з вищевказаними методами. У даному випадку поняття "метод правового регулювання" взагалі ототожнюється з прийомом юридичної техніки (правотворчої і правозастосовчої), а також принципами правового регулювання. Наявність таких спроб є наслідком підходу, що в кожної галузі повинний бути свій метод. У зв'язку з цим дане поняття в більшості випадків перетворилося в чисто умоглядну конструкцію, що поєднує в собі всі елементи юридичного режиму правового регулювання. По суті, коли мова йде про юридичну рівність або нерівність суб'єктів правовідносин (саме визначення цього і складає зміст виділення поняття "метод правового регулювання") мається на увазі, що ці суб'єкти або вступають у відношення і беруть участь у ньому своєю волею й у своєму інтересі (метод координації), або вступають у нього і беруть участь у ньому поза залежністю від своєї волі (метод субординації). У першому випадку спочатку правове положення суб'єкта визначається через установлення загального дозволу, а для виникнення конкретного правовідносини необхідно його вольова дія. При цьому суб'єкт вправі визначати за своїм розсудом, наприклад, контрагентів, об'єкт правовідносин і т.д. У другому випадку правовідношення виникає відразу при настанні визначеного юридичного факту поза залежністю від волі суб'єктів у силу закону. У цьому випадку для уповноваженої особи вже заздалегідь установлюється коло зобов'язаних перед нею осіб і обсяг їх обов'язків. Наприклад, права податкових органів (по суті це конкретні дозволи в рамках загальної заборони) установлюються для забезпечення реалізації і контролю за виконанням обов'язків платниками податків, на яких і поширюються владні повноваження податкових органів. Існує точка зору, відповідно до якої в поняття методу правового регулювання включаються безпосередньо і самі засоби правового впливу (правовий інструментарій), система яких складає механізм правового регулювання. Відповідно в цьому випадку метод характеризується не тільки через правове положення (статус) учасників регульованих суспільних відносин (вид діяльності) по відношенню друг до друга, але і через особливості виникнення правових зв'язків між ними (характеристика юридичних фактів); специфіку вирішення виникаючих конфліктів і особливості застосування заходів примусового впливу на порушників (ознаки актів реалізації прав і обов'язків, а також актів застосування права).
Господарське право як галузь права
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Запобігання банкрутству в Україні
Поняття, значення організаційно-управлінських засад у сфері господарювання
Правовий статус учасників договірних відносин пов'язаних з перевезеннями за національним законодавством України
ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Цивільно-правова відповідальність сторін за договором перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні
Державне регулювання зовнішньої торгівлі
Державне регулювання інвестиційної діяльності
МАЙНО СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Об'єкти і суб'єкти інноваційної діяльності
Повне товариство
Поняття приватизації державного майна. Цілі та принципи приватизації
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЩО ДІЮТЬ НА ОСНОВІ КОМУНАЛЬНОЇ, КОЛЕКТИВНОЇ ТА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
Порядок утворення акціонерного товариства
Правове регулювання азартного бізнесу
Правовий захист міноритарних акціонерів
ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Господарське право
МАЙНО СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
МІСЦЕ ДОГОВОРУ В ЦИВІЛЬНОМУ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ
МОНОПОЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НА РИНКУ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ НИМ
ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ОСОБЛИВІСТЬ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН
ПАТЕНТУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАВО НА ЗАЙНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ
ПРАВО НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОРЕНДНОГО ПІДПРИЄМСТВА
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРНОЇ БІРЖІ
ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА В УКРАЇНІ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ БОРЖНИКА
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БОРЖНИКА
УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ
ВИДИ ТА ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ - ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ - ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА. ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ВИДИ
Господарсько правові способи запобігання тінізації економіки
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
Господарсько-правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА
Господарсько-правові способи запобігання тінізації економіки
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КОМЕРЦІЙНІ ТОВАРИСТВА
КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА
МАЙНО ТА МАЙНОВІ ПРАВА І ГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ
ПАТЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ПРАВО НА ДІЛОВУ РЕПУТАЦІЮ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЇЇ ПОЗАСУДОВИЙ ЗАХИСТ
ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ТА ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ
ПРАВО СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ ТА ЇЇ ЗАХИСТ
Правове регулювання бартерних (товарообмінних) операцій
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ РЕКЛАМИ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНВЕСТОРА ЯК СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ УЧАСНИКІВ ТОВ
ПРАВОВИЙ СТАТУС АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Товариство з обмеженою відповідальністю
ФУНКЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ