|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ТА ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ
| Дисципліна: |
Господарське право |
|
| ID роботи: |
2079 |
|
| Вид роботи: |
Курсова |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1 |
|
| Кількість сторінок: |
34 |
|
| Рік написання: |
2008 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Стаття 83 ЦК виділяє тільки дві організаційно-правові форми юридичних осіб та встановлює, що інші організаційно-правові форми можуть визначатися законом, але надалі не наводить ніякої чіткої системи видів організаційно-правових форм. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦК товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Н.С. Кузнєцова відмічає, що товариство – це організація, що має корпоративний устрій та управляється учасниками. Виділення такої ознаки, як корпоративний устрій, дає підставу для висновку, що навіть у тому випадку, коли товариство створюється однією особою, що допускається ст. 83 ЦК, воно може фактично без зміни своєї організаційно-правової форми збільшувати кількість учасників (членів, акціонерів). Так, частина частки у статутному капіталі, яка належить одноособовому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, може бути відчужена іншій особі. В такому виді, як товариство, вже закладено потенційну можливість збільшувати кількість своїх учасників, навіть у тому випадку, коли таке товариство створене чи існує з одним учасником. Установу ст. 83 ЦК України визначає як організацію, створену однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Зазначення на те, що засновники не беруть участь тільки в управлінні, викличе питання про можливість надання учасникам інших прав. Зокрема, на отримання прибутку, майна у випадку ліквідації. Тому, на нашу думку, слід виділити таку ознаку установи як організаційно-правової форми, як “неможливість права участі”, а не тільки “обмеження права на управління” установою її засновника. Відповідно до ст. 84 ЦК України підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, а відповідно до ст. 85 ЦК непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливістю правового регулювання організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права є те, що ЦК України встановлює тільки види організаційно-правових форм підприємницьких товариств, включаючи в них господарські товариства та виробничі кооперативи. Що стосується господарського товариства, то воно, як і “товариство”, є організаційно-правовою формою, яка також реально не існує, а об’єднує такі організаційно-правові форми, як акціонерні товариства, повні та командитні, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, тобто які існують реально. Учасники господарських товариств є власниками певних об’єктів прав власності, які можна охарактеризувати наступним чином. Акції чи частки у статутному (складеному) капіталі є оборотоздатними. Як зазначає Є.О.Харитонов, оборотоздатність об’єктів цивільних прав означає можливість здійснення домовленостей та інших дій, спрямованих на їх передачу в межах цивільно-правових відносин. В залежності від цього усі об’єкти цивільних прав поділяються на три групи: ті, що обертаються вільно, з обмеженим обігом та вилучені з обороту. За загальним правилом об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватись (продаватись, даруватись, обмінюватись тощо) чи переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва без будь-яких заборон чи обмежень чи іншим способом. Виключення з цього правила можуть встановлюватись законом у відношенні повного вилучення об’єктів з обороту у встановленому ним порядку – для обмеження їх обороту . Акціонер має право відчужувати акції, а, наприклад, учасник повного товариства має право вийти із товариства і виділити частину майна, якщо інші учасники не дають згоди на відчуження частки у складеному капіталі чи її частини. Акції можуть передаватись у спадщину і на них може бути звернене стягнення за особистими зобов’язаннями акціонера. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може передаватись у спадщину, але спадкоємці мають право вибору: стати учасниками чи вимагати виділу частини майна. Останнім правом закон наділяє і кредиторів учасника товариства з обмеженою, додатковою відповідальністю, повного та командитного товариств. Тому об’єкти права власності учасників господарських товариств (акції (частки) у статутному (складеному) капіталі) є оборотоздатними та/чи надають право власнику виділяти частину майна юридичної особи; передаються у спадщину; є об’єктом звернення стягнення за особистими зобов’язаннями його власника; надають право кредиторам учасника, спадкоємцям останнього виділяти частину майна юридичної особи Оскільки об’єкти права власності засновників (учасників) загалом виражаються в ідеальному значенні (проценти, частки) вимагає необхідності правового врегулювання виникнення, порядку реалізації та припинення права власності на такі об’єкти. Крім цього, виділення певних об’єктів права власності вимагає визнання за спадкоємцями засновника (учасника), кредитором та другим з подружжя рівні права щодо об’єкту права власності засновника учасника (звертати стягнення на сам об’єкт права власності чи його поділ або виділ частини майна товариства). При цьому така ознака, як наявність визначених у законі об’єктів права власності для підприємницьких товариств повинна бути обов’язковою, оскільки вона є визначальною для можливості визначення розміру прибутку, належного кожному учаснику, а також для визначення інших прав чи покладення обов’язків. Але таких чітких ознак, які притаманні організаційно-правовим формам господарських товариств і які є за своєю правовою природою цивільно-правовими, не існує в організаційно-правових формах інших юридичних осіб. Новий ЦК України визначив кооперативи як один із видів юридичних осіб приватного права, які є товариствами. Статті 84 та 86 ЦК віднесли виробничі кооперативи до підприємницьких товариств, а споживчі – до непідприємницьких товариств. Отже, ЦК закріпив традиційний поділ кооперативів, який був започаткований ще Законом СРСР “Про кооперацію”. Зовсім іншу концепцію має ГК України, який відніс виробничі кооперативи до підприємств колективної форми власності . 10 липня 2003 р. був прийнятий Закон України “Про кооперацію”. Назва цього законодавчого акта давала підстави для сподівання, що він стане системним нормативним актом, який визначить загальні принципи регулювання системоутворюючої організаційно-правової форми кооперативних товариств, а також специфіку правового положення окремих видів організаційно-правових форм кооперативних товариств. Проте аналіз положень цього Закону, який буде проведений нами нижче, не дає підстав для такого висновку, що підтверджує висловлену нами думку стосовно складності розробки єдиного законодавчого акта, який визначив би правове положення підприємницьких та непідприємницьких кооперативів. Перше враження, яке складається після аналізу цього Закону, є таким, що ЦК України, який дав класифікацію юридичних осіб приватного права, не існує зовсім, оскільки жодного разу в Законі не згадується, що кооператив є однією з організаційно-правових форм товариств. Стаття 2 Закону визначає кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Інше поняття кооперативу дає ст. 6 Закону, яка визначає кооператив як первинну ланку системи кооперації, який створюється в результаті об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного становища. Як бачимо, два визначення дуже схожі, відмінністю є те, що в першому – метою кооперативів визнається задоволення економічних, соціальних та інших потреб, а у другому – тільки економічних потреб. Такі дефініції дещо нагадують поняття кооперативу, який дала ст. 94 ГК, що визначає кооперативи як добровільні об’єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань. Визначення поняття будь-якої юридичної особи тільки через основні ознаки є досить складним питанням, оскільки в це поняття може включатися безліч ознак, які встановлює законодавство, регулюючи правовий статус тих чи інших юридичних осіб. Складність визначення поняття кооперативу полягає в тому, що існують різні види кооперативів, які, виходячи з їх цілей, мають тільки їм властиві ознаки. Кооперативне товариство ж є системоутворюючою організаційно-правовою формою, яка у свою чергу, включає в себе окремі види організаційно-правових форм: підприємницькі кооперативи (видами яких є виробничі, банківські); непідприємницькі кооперативи (видами яких є споживчі товариства та обслуговуючі кооперативи, кооперативи, створені для спільної експлуатації жилих будинків, дач, гаражів тощо).
Господарське право як галузь права
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Запобігання банкрутству в Україні
Поняття, значення організаційно-управлінських засад у сфері господарювання
Правовий статус учасників договірних відносин пов'язаних з перевезеннями за національним законодавством України
ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Цивільно-правова відповідальність сторін за договором перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні
Державне регулювання зовнішньої торгівлі
Державне регулювання інвестиційної діяльності
МАЙНО СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Об'єкти і суб'єкти інноваційної діяльності
Повне товариство
Поняття приватизації державного майна. Цілі та принципи приватизації
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЩО ДІЮТЬ НА ОСНОВІ КОМУНАЛЬНОЇ, КОЛЕКТИВНОЇ ТА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
Порядок утворення акціонерного товариства
Правове регулювання азартного бізнесу
Правовий захист міноритарних акціонерів
ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Господарське право
МАЙНО СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
МІСЦЕ ДОГОВОРУ В ЦИВІЛЬНОМУ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ
МОНОПОЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НА РИНКУ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ НИМ
ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ОСОБЛИВІСТЬ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН
ПАТЕНТУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАВО НА ЗАЙНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ
ПРАВО НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОРЕНДНОГО ПІДПРИЄМСТВА
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРНОЇ БІРЖІ
ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА В УКРАЇНІ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ БОРЖНИКА
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БОРЖНИКА
УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ
ВИДИ ТА ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ - ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ
ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ - ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА. ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ВИДИ
Господарсько правові способи запобігання тінізації економіки
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
Господарсько-правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА
Господарсько-правові способи запобігання тінізації економіки
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КОМЕРЦІЙНІ ТОВАРИСТВА
КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА
МАЙНО ТА МАЙНОВІ ПРАВА І ГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ
ПАТЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ПРАВО НА ДІЛОВУ РЕПУТАЦІЮ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЇЇ ПОЗАСУДОВИЙ ЗАХИСТ
ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ТА ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ
ПРАВО СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ ТА ЇЇ ЗАХИСТ
Правове регулювання бартерних (товарообмінних) операцій
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ РЕКЛАМИ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНВЕСТОРА ЯК СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ УЧАСНИКІВ ТОВ
ПРАВОВИЙ СТАТУС АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Товариство з обмеженою відповідальністю
ФУНКЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ