|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
| Дисципліна: |
Бухгалтерський облік |
|
| ID роботи: |
2044 |
|
| Вид роботи: |
Дипломна |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1,5 |
|
| Кількість сторінок: |
86 |
|
| Рік написання: |
2008 |
|
| Ціна: |
200 грн.
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) відносять: • прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці; • інші прямі витрати; • загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів, які утворюють основу вироблюваної продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничого обладнання, витрати на поточний ремонт обладнання і т.п. До складу загальновиробничих витрат включаються: • витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо, відрахування на їх медичне страхування і соціальні заходи, витрати на відрядження цього персоналу); • амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; • витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; • витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; • витрати на комунальні послуги з утримання виробничих приміщень; • витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування рабітників та апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); • витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища; • втрати від браку, оплата простоїв тощо. Як бачимо, виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, а витрати на управління — тільки загальновиробничі витрати, причому до складу виробничої собівартості включається не вся сума загальновиробничих витрат. Для правильного формування виробничої собівартості загальновиробничі витрати розподіляються на постійні і змінні. До складу змінних загальновиробничих витрат входять витрати, сума яких прямо залежить від обсягу діяльності (виробництва), а до складу постійних загальновиробничих витрат — витрати, сума яких залишається постійною (чи майже постійною) і не залежить від обсягів виробництва (діяльності) підприємства. Суму змінних загальновиробничих витрат у повному обсязі відносять до складу виробничої собівартості. Постійні загальновиробничі витрати підлягають розподілу на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу — обсягу виробництва, фонду оплати праці, прямих витрат і т.д. Порядок розподілу постійних загальновиробничих витрат наведено у П(С)БО 16 «Витрати». Сума нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до складу виробничої собівартості не входить, а списується до складу собівартості реалізованої продукції (субрахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»). Варто звернути увагу на те, що загальногосподарські (адміністративні) витрати і витрати на збут до собівартості продукції не включаються, а зараховуються до складу витрат підприємства в період їх виникнення і обліковуються на рахунках 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут». Таким чином, витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками. 1. За видами витрат: • витрати за економічними елементами; • витрати за статтями калькуляції. Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляціях. Витрати за статтями калькуляції — це витрати за окремими видами виробів. Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку матеріальних цінностей та складання Звіту про прибутки і збитки. Кінцеві сальдо рахунків «Собівартість реалізованих товарів», «Виробництво» і «Готова продукція» визначаються з застосуванням даних про собівартість одиниці готової продукції [47, c.154]. 2. За способами перенесення вартості на продукцію: • витрати прямі; • витрати непрямі. До прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати^прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати. До непрямих витрат належать витрати, що пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, тобто загальновиробничі витрати, які відносять до собівартості продукції за допомогою спеціальних методів. 3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат: • постійні; • змінні. До складу постійних входять витрати, сума яких залишається постійною і не залежить від обсягів виробництва підприємства. Змінні витрати —- це ті витрати, сума яких прямо залежить від обсягу діяльності. 4. За календарними періодами: • витрати поточні; • витрати одноразові. 5. За місцем виникнення: витрати цеху, дільниці, служби. 6. За видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну реалізовану продукцію. 1.2. Принципи і напрямки класифікації витрат діяльності підприємства В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит. Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання. Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками, які відображені в таблиці 1.1. Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства [14, с.231]. За економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Таблиця 1.1 Визначення поняття витрат підприємства № Джерело Поняття 1 Економічна теорія Витрати - це виражені у грошовій формі витрати різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів 2 П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності". З „Звіт про фінансові результати", 16 „Витрати" Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) 3 Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджено наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. №145 Поточні витрати підприємства в торгівлі - це грошове відбиття живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів 4 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності Витрати – це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності. Проте, в бухгалтерському обліку ми користуємось П(С)БО 16 "Витрати". Згідно цього положення витрати визнаються за наступних умов: 1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства. 2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів, тощо). 3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів). 4. Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів [12, с.176]. Згідно зі Стандартом 1 витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття або ж у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам або вилученням капіталу власником. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) – це виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була виготовлена та реалізована протягом звітного періоду (рис. 1.1).
АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ЗА СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ
Предмет, завдання та правові основи аудиту
АУДИТ У СИСТЕМІ КОНТРОЛЮ
СУПЕРЕЧНОСТІ У РОЗВИТКУ ВІТЧИНЯНОГО АУДИТУ
Сучасні тенденції розвитку аудиторської діяльності в Україні
АУДИТ ГОТІВКОВО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
АУДИТ ДОХОДІВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
АУДИТ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ
АУДИТ ОПЕРАЦІЙ НА БАНКІВСЬКИХ РАХУНКАХ
Документальне оформлення аудиту
Методика аудиту малих підприємств
МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АУДИТУ
Організація і методика аудиту розрахунків по оплаті праці
ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ
ХАРАКТЕРИСТИКА АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ