|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
проблему класифікації індивідуальних трудових спорів за зазначеними критеріями. Так, В.І. Прокопенко виділяє декілька видів індивідуальних трудових спорів за наступними критеріями: 1) за підвідомчістю (спори, що розглядаються: в загальному порядку, в судовому порядку, в особливому порядку); 2) за характером і предметом спору (спори про застосування норм трудового законодавства, трудового договору; спори про встановлення нових умов праці, не урегульованих законодавством або іншими нормативними актами; спори, пов'язані з відмовою в прийнятті на роботу); 3) за видом правовідносин, з яких виникає спір (з трудових правовідносин; з правовідносин, похідних від трудових); 4) за суб'єктом. Також він наголошує про можливість розподілу трудових спорів на позовні і непозовні . Поділ трудових спорів на позовні та непозовні виділяють російські вчені В.І. Смолярчук та О.М. Куренной. При цьому до позовних спорів науковці відносять спори, пов'язані з застосуванням діючого законодавства в галузі праці, де найчастіше предметом спору є відновлення порушених суб'єктивних прав працівника. До непозовних відносяться спори, що стосуються встановлення нових умов праці, неврегульованих в централізованому порядку чи зміні існуючих умов праці та заміні їх новими. Й.Б. Морен, розглядаючи питання класифікації трудових спорів, звертає увагу на різне розуміння позовного спору в трудовому праві та цивільно-процесуальному праві. На його думку, в трудовому праві поняття позовного спору йде по лінії характеру спору, його змісту (матеріально-правова ознака), а в цивільно-процесуальному праві виходять з порядку розгляду (процесуальна ознака) і мають на увазі спори, що вирішуються на основі позову як засобу порушення діяльності відповідного юрисдикційного органу (суду, комісії з трудових спорів). Таким чином, на думку дослідника, "трудові спори", що розглядаються в порядку підлеглості, фігурують в науці трудового права як позовні спори, а в цивільно-процесуальному праві як непозовні спори. Враховуючи це, поділ трудових спорів на позовні і непозовні, керуючись лише матеріально-правовими ознаками, приводить до односторонності й неповноцінності проведеної на цій основі класифікації і доводить, що лише шляхом доповненням цього матеріально-правового критерію процесуальним елементом, якого бракує, можна усунути неоднозначне розуміння позовних і непозовних спорів у цих галузях права. Виходячи з цього, автор вважає, що під "позовними трудовими спорами слід розуміти ті спори, що підпадають під дію таких умов: а) вони виникають на ґрунті застосування умов праці, встановлених законами, іншими нормативними актами, а також трудовим договорам і б) розглядаються спеціальними юрисдикційними органами". Однак, з цією позицією про класифікацію трудових спорів на "позовні" й "непозовні" не погоджується П.І. Димитрова, на думку якої більш правильним буде поділ трудових спорів лише не за критерієм "позовності", але й за критерієм "змісту" на спори в зв'язку із застосуванням встановлених умов праці та спори в зв'язку із встановленням нових чи зміні вже встановлених умов праці, не врегульованих законодавством і локальними нормами. Ми погоджуємося з Й.Б. Морен, і вважаємо, що спори про встановлення умов праці є спорами непозовного характеру, тому що тут мова йде не про відновлення порушеного права (законного інтересу), а про встановлення нового права. Спори про застосування встановлених умов праці (норм трудового законодавства) носять позовний характер, оскільки це спори про відновлення порушеного права чи законного інтересу, розглянуті на підставі відповідної заяви (позову) юрисдикційними органами. Крім того, П.І. Димитрова додатково виділяє класифікацію індивідуальних трудові спори на спори: 1) за порядком їх розгляду (спори, що розглядаються: примирною комісією, судом, в порядку підлеглості); 2) за об'єктом (спори майнові, немайнові). В.М. Толкунова класифікує всі трудові спори за трьома підставами: а) за суб'єктом спору; б) за характером спору; в) за видом спірних правовідносин. При цьому за правовідносинами, з яких можуть виникнути спори, усі трудові спори поділяються на думку дослідника на дев'ять підвидів, з яких до індивідуальних трудових спорів можна віднести: 1) спори з трудових правовідносин (їх абсолютна більшість); 2) спори з правовідносин по працевлаштуванню (наприклад, не прийнятого по броні інваліда або іншої особи, з котрою роботодавець зобов'язаний укласти трудовий договір); 3) спори з правовідносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і правилами охорони праці;
Дисциплінарна відповідальність
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|