|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Трудові спори
Трудові спори розглядають як такі, що пов'язані з застосуванням чинного трудового законодавства, або такі, що виникають з приводу встановлення чи зміни умов праці. Перша група спорів виникає внаслідок неправильного розуміння роботодавцем конкретної норми права або свідомого її порушення і є спором юридичного характеру. Друга — виникає внаслідок конфлікту економічних інтересів, коли сторони спору займають різні позиції з приводу можливого встановлення нових умов праці чи зміни існуючих, такі спори мають економічний характер. Як перша, так і друга група суперечностей можуть бути врегульовані шляхом безпосередніх переговорів працівника і роботодавця та досягнення на цій основі взаємної згоди. В такому разі трудовий спір як такий не виникає. Якщо ж порозуміння з приводу спірного питання не було досягнуто, і зацікавлена сторона передає справу на розгляд компетентного органу, виникає трудовий спір. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що наділений повноваженнями щодо розгляду трудового спору. Отже, трудовим спором є неурегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності з приводу застосування норм трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, із заявою про розгляд яких працівник або роботодавець звернулися до компетентного органу з розгляду трудових спорів. Трудові спори підлягають класифікації. За суб'єктним критерієм спори поділяються на індивідуальні і колективні. За критерієм предмета спору — на спори про застосування норм права (юридичні спори) і спори про встановлення умов праці (економічні спори). За способом розгляду спори поділяються на позовні (такі, що можуть розглядатися шляхом подання позову до суду) і непозовні (такі, що розглядаються в іншому, установленому законом порядку, як правило, це арбітражно-третейська процедура). Прикладами спорів про застосування норм права є спори про накладення дисциплінарного стягнення, про стягнення заробітної плати, про переведення на іншу роботу, про притягнення до матеріальної відповідальності тощо. Важливо також уточнити, що мається на увазі під виразом "застосування норм права". У цьому разі йдеться не лише про норми, встановлені у законах та підзаконних нормативно-правових актах, прийнятих компетентними органами держави, а й про локальні норми права, закріплені у колективному договорі конкретного підприємства, у локальному положенні про преміювання тощо. Локальні норми, прийняті роботодавцем у межах і в порядку визначених законом разом з виборним органом первинної профспілкової організації, або з участю такого органу, є не менш обов'язкові до виконання, ніж норми закону. Тому положення колективного договору, наприклад, про встановлення додаткової відпустки за ненормований робочий день для завідувача юридичного відділу, має не менш обов'язкову силу, ніж положення Закону "Про відпустки". Індивідуальний спір виникає між роботодавцем і окремим працівником. Причому на стороні позивача може бути як працівник (наприклад, працівник вважає, що його незаконно звільнили з роботи, або незаконно затримують виплату заробітної плати тощо), так і роботодавець (наприклад у разі пред'явлення позову до працівника про стягнення шкоди, заподіяної майну роботодавця, або про стягнення шкоди, завданої розголошенням комерційної таємниці, достроковим розірванням контракту без поважних причин тощо). Спори про встановлення нових або про зміну існуючих умов праці є спорами іншого роду. Якщо попередні спори були пов'язані з конкретним правом, встановленим у юридичній нормі, то цей вид трудових спорів пов'язаний з вимогами сторін встановити кращі умови праці, ніж це передбачено законом. І.Я. Кисельов з цього приводу сформулював критерій розрізнення: кінець економічного спору залежить від співвідношення сторін і може дати одній з них економічну вигоду, додаткові права і пільги; кінець юридичного спору — здійснення тлумачення і реалізація чинного права. У зв'язку з цим виникає питання, у який спосіб мають бути розв'язані економічні питання, і в який — юридичні. Чи можливо в принципі ставити питання про судовий порядок розгляду економічних спорів, спорів про встановлення умов праці? Зазвичай конфлікти економічних інтересів врегульовуються у погоджувальному порядку на основі досягнення компромісу між спірними сторонами. В такому випадку розгляд здійснюється на основі принципів справедливості, взаємних уступок, доцільності, суспільної та взаємної вигоди сторін, компромісів. На відміну від цього спір про право юридичне
Дисциплінарна відповідальність
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|