|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Походження терміну міжнародне приватне право
міжнародному приватному праві є - наявність так званого «іноземного елементу». Під «іноземним елементом» розуміють: І) суб'єкт, який має іноземну приналежність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; «національність» - щодо юридичних осіб); 2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав, має чи буде мати місце за кордоном. Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колізійного, торувало тривалий шлях, увібравши стародавнє, зокрема староримське право. Проте останньому так і не була відома розгорнута система колізійних норм. Вона починає складатися за доби раннього середньовіччя внаслідок потреби врегулювати торговельні відносини. Такі норми містилися, зокрема у договорах, укладених з греками у 911 р. князем Олегом та у 944 р. князем Ігорем, у «Руській правді», інших джерелах. Значно пізніше, а саме, з кінця середніх віків, починає формуватися практика й доктрина про колізії статутів (місцевих законів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. З часом виникає назва нового вчення - міжнародне приватне право. Вважається, що засновниками доктрини міжнародного приватного права є Бартол (1314-1357, Італія), Бальд (1327-1400, Італія), які коментували тексти римського права. В основному ці коментарі стосувалися контрактів, деліктів та заповітів. Згодом доктрина міжнародного приватного права доповнюється вченням про «автономію волі» сторін, за яким сторони могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль Дюмулен, 1500-1566, Франція); твердженням про безумовне застосування закону місцезнаходження речі щодо нерухомості (Бертран д'Аржантре, 1519-1590, Франція); теорією про застосування територіального принципу та принципу «ввічливості» («comitas»), яка полягає у тому, що дія іноземних законів відбувається завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульрік Губер, 1634-1694; Павло Вут, 1619-1667; Іоганнес Вут, 1647-1714, Голландія). У XIX ст. вказані теорії, зокрема, вчення про «comitas міжнародного приватного права підтримується Джозефом Сторі (1779-1845, США) . Визначний внесок у розвиток доктрини міжнародного приватного права зробив Альберт Дайсі (1835-1922, Англія), деякі інші вчені. Доктрина права була доповнена, зокрема, теорією Фрідріха Карла фон Савіньї (1779-1861, Німеччина), за якою кожні правовідносини можна найбільш тісно пов'язати з певним місцем. Паскуале Манчіні (1817-1888, Голландія) вважав, що «власний» національний закон повинен йти слідом за кожною особою, яка перебуває у межах іноземної держави. Згодом, важливе місце у розвитку доктрини права належать працям Е. Бартена (1897, Франція), Ф. Кана (1891, Німеччина). Розвивається доктрина міжнародного приватного права в західних державах і сьогодні. Так, в сучасній правовій доктрині держав Східної Європи важливе місце посідають праці Ж. Сталева (Болгарія) - зокрема, про природу та функції міжнародного приватного права; І. Сассі (Угорщина) - щодо колізійних норм у міжнародному приватному праві, питань міжнародного трудового права, міжнародного цивільного процесу; М. Сосніяка (Польща) - щодо відповідальності; В. Кнаппа (колишня Чехословаччина) - питання загальної частини вказаної галузі права. У Росії в кінці XIX, на початку XX ст. великою популярністю користувалися праці Д. Мейєра, Н. Іванова, К. Малишева, Ф. Мартенса, А. Пиленка, П. Казанського, Б. Нольде, М. Бруна. Радянський період у розвитку доктрини міжнародного приватного права позначений творчим доробком С. Б. Крилова, І. С. Перетерського, Л. А. Лунца, М. М. Богу славського. Українська доктрина розвивалася під орудою В. М. Корецького, Г. К. Матвеева, Ю. Г. Матвеева, праці яких є актуальними й сьогодні. В останнє десятиріччя проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А. Г. Хачатурян. Загальні питання міжнародного приватного права, питання шлюбно-сімейних відносин з «іноземним елементом» та деякі інші є предметом дослідження В. І. Кисіля; проблематика з іноземних інвестицій - В. М. Коссака; трудові правовідносини з «іноземним елементом» - А. С. Дрвгерта, питання міжнародного цивільного процесу - М. Й. Штефана. Вітчизняна доктрина вказаної галузі збагачена працями О. А. Підопригори, М. М. Сибільова, В. JL Мусіяки. Незважаючи на чималу кількість наукових праць, все ж доктрина правової системи нашої держави потребує
Застовування колізійних норм щодо спадкування в міджнародному приватному праві
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|