|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Транзит вантажів через територію України
Як відомо, у колишньому СРСР три чверті загального обігу зовнішньоторговельних і транзитних товарів перевантажувалися в басейнах Чорного і Балтійського морів. За перші п’ять років самостійності держави обсяг перевезень товарів, що здійснювався, залізничним, морським, річковим і автомобільним транспортом загального користування України в порівнянні з 1991 роком зменшився майже в 3,5 рази. У тому числі знизився обсяг транзиту всіма видами транспорту [52, 79]. На сьогоднішній день біля п’ятдесяти відсотків транзитних перевезень, які повинні були б проходити територією України, здійснюються через країни Балтії та Білорусь. Ця ситуація зумовлена багатьма факторами. Країни-конкуренти, на відміну від України, провадять більш активну політику залучення транзиту, в тому числі шляхом створення нових транспортних коридорів, проведення пільгової політики стосовно ставок митних зборів, прийняття нормативних актів, що закріплюють спрощений і ефективний порядок митного контролю та оформлення. Конкурентноздатність держави в розглянутій галузі зумовлена існуючою дійовою системою законодавства про митну справу, що створює привабливі для іноземних перевізників умови. Транзит територією України є складовою частиною шляху, що починається та закінчується поза межами України. Тому залучення транзитних перевезень іноземних товарів, знаходиться у прямому зв’язку зі ступенем уніфікації національного законодавства про митну справу з міжнародними стандартами. Зважаючи на всі ці фактори однією з головних передумов підвищення ролі України як транзитної держави стає визначення шляхів вдосконалення системи джерел митно-правового режиму, що має базуватися на всебічному теоретичному аналізі його сутності та умов функціонування. Національне законодавство про митну справу не містить терміну “митно-правовий режим”. Транзит в ньому визнається одним з п’ятнадцяти митних режимів. Тому одержання достовірного наукового результату щодо правової природи транзиту можливе лише за умови проведення розмежування між поняттями “митний режим”, та “митно-правовий режим”. При цьому з’ясування змісту митно-правового режиму як виду адміністративно-правового режиму має проводитися на основі відповідних наукових розробок вчених-адміністративістів та фахівців з проблем митної справи. Слово “режим” у повсякденному словживанні означає умови діяльності, роботи, існування чого-небудь. Іншими словами, режим можна визначити як певну сукупність правил (положень), що визначають умови існування та функціонування того чи іншого об’єкту. В юридичній науці існують різні концепції щодо поняття правового режиму. Зокрема цій проблемі присвячені праці С.С. Алексєєва [34, 185], Д.М. Бахраха [39, 13], Ю.П. Битяка [44, 245], В.Б. Ісакова [41, 258], Н.І. Матузова та А.В. Малька [78, 17], І.С. Розанова [101, 84], О.Ф. Скакун [102, 538-539]. В.Б. Ісаков визначає правовий режим як соціальний режим певного об’єкта, закріплений правовими нормами і забезпечений сукупністю юридичних засобів [40, 258]. Найбільшу підтримку має концепція відомого теоретика права С.С. Алексєєва, відповідно до якої правовий режим є порядком регулювання, вираженим у комплексі правових засобів, що характеризують поєднання взаємодіючих між собою дозволів, заборон та позитивних зобов’язань та створюють особливе спрямування регулювання [34, 185]. Цю точку зору розділяють Н.І. Матузов та А.В. Малько [78, 17], Ю.П. Битяк [44, 245], О.Ф. Скакун [102, 538-539] та інші. В свою чергу Д.М. Бахрах під правовим режимом розуміє систему норм права, яка регулює людську діяльність, відносини між людьми з приводу певних об’єктів [39, 13]. Таким чином, правовий режим можна визначити як систему норм права, що регулює суспільні відносини за допомогою засобів правового регулювання (дозволів, заборон, позитивних зобов’язань). При цьому критерієм розподілу правового режиму на галузеві види є засіб регулювання, який є для визначеного режиму найбільш характерним, домінуючим. Адміністративно-правовий режим - один з галузевих видів правового режиму - визначається в теорії адміністративного права як певна сукупність адміністративних засобів регулювання, встановлена централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу, який виявляється в тому, що суб’єкти правовідносин займають юридично нерівні позиції [39, 202; 33, 246]. Продовжує залишатися предметом тривалої полеміки в науковій літературі перелік ознак адміністративно–правового режиму. Аналіз досліджень Д.М. Бахраха [39, 201-228], С.О. Кузніченка [75, 20-21], О. Нападистого [84, 70], Ю.А. Тихомірова [107, 400] дозволяє встановити основні ознаки адміністративно-правового режиму. До них належать: сукупність нормативно закріплених правил режиму;
Застовування колізійних норм щодо спадкування в міджнародному приватному праві
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|