|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ У ПОРЯДКУ АМНІСТІЇ І ПОМИЛУВАННЯ
| Дисципліна: |
Кримінальне право |
|
| ID роботи: |
2174 |
|
| Вид роботи: |
Курсова |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1 |
|
| Кількість сторінок: |
29 |
|
| Рік написання: |
2008 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Звільнення від покарання відоме з давніх часів. Щодо точного часу його появи в правовій науці існує безліч суперечок. Є думка, що право амністії і помилування виникло в Стародавньому Римі, коли під час республіки амністія застосовувалася за рішенням народних коміцій і сенату, а під час імперії це право перейшло до імператорів. Інші юристи посилаються на історичний факт, що відноситься до набагато стародавнішої епохи: хоча в законах Хаммурапі (XVIII в. до н.е.) немає згадок про поблажливість до злочинців, відомий випадок, коли син Хаммурапі помилував раба, який підлягав страті. Проте, є відомості про помилування, яке відбулося в Давньому Єгипті на 200 років раніше. Цей випадок, що мав місце в XX ст. до н.е., описаний в єгипетському папірусі, що зберігається в Берлінському музеї, під назвою "Розповідь Сінухе" і необхідності полегшити положення певного злочинця . У епоху середньовіччя амністія по своєму юридичному значенню не відрізнялася від помилування. Ці інститути нерідко використовувалися феодалами з метою особистого збагачення. Пізніше амністія і помилування широко застосовувалися відносно засуджених з привілейованих станів, що давало можливість залишати безкарними злочини аристократії. Тому багато громадських діячів кінця середньовіччя відносилися до інституту помилування негативно. Наприклад, Ч. Беккарія писав: "Якщо закони встановлені для безпеки громадян, для залякування лиходіїв і для захисту невинності, то залишається визнати, що справжня мета помилування полягає в тому, щоб подавити закон або змусити його мовчати ради заступництва винному" . Також Беккарія стверджує, що милосердя повинне виражатися не в окремих рішеннях, якими є акти амністії і помилування, а в самому законодавстві. Також він висловлював сумніви, що стосуються етичної сторони цього питання: "Показувати людям, що можна прощати злочини, що покарання не є необхідним їх наслідком, означає плекати в них надію на безкарність і примушувати думати, що раз може бути дане пробачення, виконання покарання над тими, кого не пробачили, є швидше зловживанням сили, чим проявом правосуддя." Схожі погляди розвивали Фінланджієрі, Барбейра, Баву, Буньон де Лер, Льовінгстон і ін . У законодавстві царської Росії також не проводилося чіткої відмінності між помилуванням і амністією; дореволюційне законодавство взагалі не вживало терміну "амністія", а користувалося термінами "помилування" або "пробачення". Кримінальне укладення 1903 р. вживало і термін "загальний милостивий маніфест". Ст.165 Укладення про покарання 1845-85 рр. свідчила: "Помилування і пробачення винних осіб у жодному випадку не залежить від суду. Воно безпосередньо виходить від верховної самодержавної влади і може бути лише дією монаршого милосердя." У тих виняткових випадках, коли суд вважав за можливе порушити перед царем клопотання про помилування, ці клопотання по іменному Указу від 25 листопада 1869 р. підлягали доповіді "не інакше, як через міністра юстиції" . При цьому, слід зазначити, що в царському законодавстві міститься спеціальна вказівка про те, що прохання про помилування від засуджених злочинців слід "приймати з найстрогішою обачністю і лише тоді, коли знайдені поважні причини для клопотання про полегшення їх долі". Стаття Кримінального Укладення 1903 р., присвячена помилуванню, майже дослівно відтворює ст.165 Укладення про покарання, але звучить дещо м'якше: "Помилування і пробачення не залежать від суду..." (ст.72 ). Якщо ж суд все ж таки знаходив, що він має справу з надзвичайним випадком, "...коли представляються особлива пошана до полегшення долі підсудного...", йому дозволялося лише клопотати перед монархом "про помилування підсудного, втягнутого в злочин нещасним для нього збігом обставин" (ст.154 Укладення про покарання; ст.775 Статуту кримінального судочинства). І лише монарх міг звільнити від суду і покарання . У царській Росії, до видання актів "милосердя" відносно своїх підданих, монархи вдавалися, зазвичай, з нагоди перемоги або яких-небудь урочистих подій в житті царюючого роду (наприклад, коронації, одруження, народження спадкоємця і так далі), а також з нагоди релігійних свят. Правда, всім цим актам був властивий класовий характер, вони відображали інтереси кріпацтва, а потім буржуазно-поміщицького ладу. У Західній Європі з приходом до влади буржуазії амністія розвинулася в самостійний інститут, відрізняючись від помилування тим, що помилування, як вважає П. З. Ромашкін, "почало лицемірно вважатися актом "милосердя" відносно окремої особи, а амністія (актом політичним, яка дарується на користь всього суспільства." Але така критична точка зору розділяється не всіма. У Росії ж ситуація корінним чином змінилася після Жовтневої революції. Суд відповідно до ст.23 Положення про народний суд РРФСР тепер був "...в праві зменшити покарання або зовсім звільнити від нього." Проте надалі він знов позбувся цього права, внаслідок чого відбулося повернення до положення, що існувало до революції. Так, згідно ч.1 ст.52 УК РРФСР редакції 1926 р., якщо суд по обставинах справи і по соціалістичній правосвідомості визнавав застосування покарання недоцільним, він направляв клопотання про його незастосування до засудженого в Президію ВЦИК. Нарешті в 1960 р. було знов відновлено право суду звільняти від покарання особу, що скоїла злочин, "...якщо буде визнане, що через подальшу бездоганну поведінку і чесне відношення до праці ця особа до часу розгляду справи в суді не може бути визнана суспільно небезпечною" (ч.2 ст.50 УК РСФСР). Амністія і помилування за чинним законодавством описуються в розділі "Місце амністії і помилування в Російському законодавстві" . 1.2. Інститут амністії і помилування в зарубіжному праві Майже у всіх західних державах право амністії належить законодавчим органам, а право помилування (виконавчій владі. Наприклад, за Конституцією Франції 1946 р. президент республіки має право помилування, яке здійснюється ним у Вищій Раді Магістрату, а амністію можуть дарувати тільки законом, тобто ці акти у встановленому Конституцією порядку повинні видаватися Національними Зборами. У Англії акти про амністію також можуть видаватися у вигляді законів . Помилування ж юридично є прерогативою короля (королеви), а фактично акти помилування виходять від міністра внутрішніх справ. За конституцією США, президентові належить право помилування засуджених федеральними судами за злочини, здійснені проти Сполучених Штатів Америки, за винятком випадків імпічменту (особливо небезпечні державні злочини). У відношенні ж осіб, засуджених судами штатів по законах штатів, помилування здійснюється губернаторами штатів в порядку, який визначається законодавством відповідного штату
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
ВИДИ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ - ЇХ ЗНАЧЕННЯ ПРИ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ
ВИДИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
Види співучасників, їх кримінальна відповідальність. Спільність умислу співучасників у скоєнні злочину
ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ - ПОНЯТТЯ, ОБ'ЄКТИВНІ ТА СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ, ВИДИ
ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ - ПОНЯТТЯ, ОБ'ЄКТИВНІ ТА СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ, ВИДИ
ГРОМАДСЬКІ ТА ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ
ГРОМАДСЬКІ ТА ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ У ПОРЯДКУ АМНІСТІЇ І ПОМИЛУВАННЯ
Зловживання владою або службовим становищем - проблеми кримінально-правової кваліфікації та призначення покарання
ЗЛОЧИН І СКЛАД ЗЛОЧИНУ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ БЕЗ КОРИСТІ
Злочини проти волі, честі та гідності особи
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психопропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров'я
Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна
ЗНАЧЕННЯ МОТИВУ І МЕТИ ЗЛОЧИНУ
ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ - ПОНЯТТЯ, ВИДИ, УМОВИ
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ. КОНКУРЕНЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ
Класифікація злочинів в кримінальному законодавстві і науці кримінального права
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ
КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ
Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортними засобами
Кримінальна відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків
Кримінальна відповідальність за шахрайство
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПІВУЧАСНИКІВ
Кримінально-правова кваліфікація бандитизму
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ВИМАГАННЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ВИМАГАННЯ
Кримінально-правова характеристика незаконного виробництва, виготовлення, придбання та зберігання, перевезення чи збуту наркотичних засобів, психопропних речовин або їх аналогів
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАРАНЬ
Критерії поділу вини на форми та види за КК України
НЕОСУДНІСТЬ - ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ЗНАЧЕННЯ, НАСЛІДОК ВИЗНАННЯ ОСОБИ НЕОСУДНОЮ
Неосудність - поняття, ознаки, значення. Наслідок визнання особи неосудною
НОВИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 2001 РОКУ - ВАЖЛИВИЙ НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ
Об'єкт і об'єктивна сторона тероризму
ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ НЕЗАКОННОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ ТА ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКА
Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину
Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину
ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ
ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ СПІВУЧАСТІ
ПОНЯТТЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ТА УМОВИ ЇЇ ПРАВОМІРНОСТІ
ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ СПІВУЧАСТІ
ПОРЯДОК І ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Примусові заходи медичного характеру та межі їх застосування
Примушування давати показання і його відмінність від катування
Проституція і питання кваліфікації
СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ЕКСЦЕС ВИКОНАВЦЯ
СТРОКИ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
СУТНІСТЬ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
УМИСЕЛ ТА ЙОГО ВИДИ
УМИСЕЛ ТА ЙОГО ВИДИ
УМИСНЕ ВБИВСТВО
Умисне вбивство вчинене на замовлення та за попередноью змовою группою осіб
УМИСНЕ ВБИВСТВО ДВОХ І БІЛЬШЕ ОСІБ ТА ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ
УМИСНЕ ТЯЖКЕ ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ
УЯВНА ОБОРОНА
Форми вини в кримінальному праві
ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ