|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ПРАВОВА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ
Правова охорона земель має певний зміст. Гарантом забезпечення охорони земель виступає держава. Охорона земель забезпечується шляхом проведення охоронних заходів та визначення видів і методів їх здійснення. Охорона земель включає: • обгрунтування і досягнення раціонального землекористування; • захист сільськогосподарських та лісових угідь від необгрунтованого вилучення їх для інших потреб; • захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; • охорону перезволожених земель; • попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; • консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. З метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян здійснюється стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів шляхом прийняття комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню. Згідно з вимогами Земельного кодексу України нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів повинні містити: • основні положення; • визначення термінів і понять, класифікації земель та грунтів; • опис методів, методик і засобів визначення складу земель та властивостей грунтів; • вимоги до збирання, обміну, оброблення, збереження, аналізу інформації та програмування кількісних і якісних показників стану земельних ресурсів; • метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; • інші нормативи із стандартизації в цій галузі. У галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлюються такі нормативи: • екологічної безпеки землекористування; - якісного стану грунтів; - гранично допустимого забруднення грунтів; - показники деградації земель та грунтів; - технологічні нормативи використання сільськогосподарських угідь. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів затверджуються Держкомземом України. Поліпшення стану деградованих земель здійснюється шляхом рекультивації. Рекультивація порушених земель, як визначається Земельним кодексом України, - це комплекс організаційних, технічних і бютехнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану земель, відновлення ґрунтового покриву на певній території та продуктивності порушених земель. Планування, проектування та виконання робіт, пов'язаних з рекультивацією порушених земель, здійснюється за умови: • визначення мінімально необхідних розмірів земельних ділянок, які були порушені, їх якості та грошової оцінки, а також обсягів фінансування, необхідних для реалізації землеохоронних заходів; • виконання в установленому порядку робіт, які передбачають пошарове, відповідно до структури ґрунтового профілю, зняття і роздільне складання верхнього, найбільш родючого, та наступних шарів грунту; • врахування особливо цінних продуктивних земель, а також земель, які перебувають під природно-заповідними, історико-культурними і курортно-рекреаційними об'єктами; • виявлення та попередження можливих негативних екологічних наслідків порушення земель, його впливу на екологічний стан і якість земельних ресурсів на прилеглих територіях; • виявлення та попередження можливого негативного впливу відвалів порід і грунтів, забруднених небезпечними речовинами, на здоров'я людини, окремі природні ресурси і довкілля в цілому. Землі, структура рельєфу, екологічний стан грунтів і материнських порід та гідрологічний режим яких зазнав змін унаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають комплексній рекультивації і мають бути приведені у стан, придатний для суспільне корисного їх використання. Земельне законодавство України передбачає певні вимоги щодо охорони земель від забруднення небезпечними речовинами. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у грунтах, а також перелік цих речовин затверджується органами виконавчої влади у галузі охорони довкілля і санітарно-епідеміологічного нагляду за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики, лісового і водного господарства.
Поняття та предмет екологічного права
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|