Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

Зовнішня політика Ніколя Саркозі

Дисципліна:

Міжнародні відносини

ID роботи:

4074

Вид роботи:

Контрольна

План:

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	Зовнішня політика Ніколя Саркозі / 4074

Кількість сторінок:

16

Рік написання:

2010

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

Так, адміністрація Саркозі взагалі набагато більшою мірою, ніж попередня, схильна дивитися на своє міжнародне оточення крізь призму демократичних цінностей. Про це свідчить дискурс про «політику цивілізації», який активно підноситься як базовий програмний елемент внутрішнього та міжнародного курсу Франції. Водночас, новий Президент відрізняється прагматичністю у відстоюванні французьких економічних інтересів. Його закордонні візити, як правило, супроводжуються підписанням великих бізнесових контрактів, а сам він активно пропагує французькі технології та просуває інтереси великих французьких підприємств.
Загальні концептуальні засади зовнішньої політики Франції продовжують базуватися здебільшого на традиційних французьких принципах політичної незалежності та пріоритетності політико-нормативних методів регулювання міжнародних відносин над силовими. Попри прогнози деяких спостерігачів, концепція мультиполярного світу не втратила свого центрального місця в міжнародно-політичному дискурсі нового Президента. Про це свідчить виступ Саркозі перед дипломатичним корпусом 18 січня 2008 р., в якому стверджувалося: «Ми вже більше не знаходимося в монополярному світі, який виокреслювався між 1991 і 2001 роками. Слова, які видавались справедливими ще кілька років тому, такі, як «гіперпотуга», сьогодні не мають сенсу та не використовуються. … Економічне та політичне піднесення Китаю, Індії, Бразилії та відновлення Росії створюють об’єктивні умови для нового концерту великих потуг, мультиполярного світу, в якому Європейський Союз може поступово перетворитися на один із найбільш активних полюсів … Між цими великими потугами ХХІ століття ще потрібно налагодити відносини, сформувати інститути, які дозволяли б їм ефективно діяти на благо всього людства. Поняття ворогів чи противників більше не є актуальними». У цих твердженнях відображається континуальність концептуальної платформи сучасного міжнародного курсу Франції відносно фундаментальних положень доктрини голлізму.
Практичним виявом курсу на сприяння кристалізації мультиполярного світу є заклики до підвищення ефективності діючих механізмів глобального регулювання. По-перше, це стосується реформування Ради Безпеки ООН, яку Франція пропонує розширити за рахунок надання Німеччини, Японії, Індії і Бразилії та забезпечення «справедливого представництва» держав Африки. По-друге, французький лідер наголошує на потребі в перегляді засад функціонування міжнародних фінансових інститутів – Міжнародного валютного фонду та групи Світового банку. По-третє, Саркозі висунув пропозицію про збільшення складу Великої вісімки до тринадцяти членів із включенням Китаю, Індії, Бразилії, Мексики та ПАР.
Ознаки наступності щодо традиційного голлістського курсу наявні й у безпековій політиці Франції. Нове французьке керівництво підтвердило фундаментальне значення ядерного стримування в забезпеченні захисту «всіх життєвих інтересів» Франції проти будь-якої агресії незалежно від її форми чи походження. Та при цьому Саркозі висловив намір скоротити на третину кількість боєголовок, розташованих на повітряних носіях. Водночас новий Президент визнав доцільність здійснення перегляду цілей і засобів безпекової політики Франції в Європі та в світі шляхом вироблення нової Білої книги з питань оборони та безпеки.
Найвідчутніші здобутки були досягнуті адміністрацією Саркозі на європейському напрямі, який проголошений «абсолютним пріоритетом» зовнішньої політики Франції. У Страсбурзькій промові 7 липня 2007 р. Саркозі виклав власний погляд на майбутнє євроінтеграційної спільноти, яку він бачить як «Європу націй», які «спільно здійснюють свій суверенітет», делегуючи деякі його елементи комунітарним органам, але при цьому залишаються головними осередками демократії, затвердження суверенітету, посилення національної ідентичності та захисту громадян. Заперечивши проти перетворення інтеграції на набір дедалі більш жорстких обмежень, Саркозі зазначив, що причину кризи інтеграційних процесів слід шукати у зростаючій «деполітизації Європи», тобто підміні політичних рішень технічними правилами, нормами і процедурами, що позбавляє євроінтеграційне об’єднання здатності вживати самостійних дій для захисту від ефектів глобалізації.
Обрання нового Президента сприяло розблокуванню процесу інституційного реформування Європейського Союзу, який опинився у глухому куті після відхилення проекту Європейської Конституції на референдумі у Франції та Нідерландах у 2005 р. Передвиборні пропозиції Саркозі, які полягали у складанні «спрощеного» договору зі збереженням більшості інституційних положень, що містилися в проекті Конституції, лягли в основу стратегії подолання кризи євроінтеграційних процесів.
Ці пропозиції були винесені на розгляд Європейської Ради в ході засідання 23 червня 2007 р., де в результаті тривалих переговорів було погоджено ряд важливих для Франції питань інституційного механізму ЄС:
1) заснування посади Президента Європейської Ради, який має обиратися на 2,5 роки з правом на одне переобрання;
2) утворення посади Високого Представника ЄС з закордонних справ і політики безпеки, який одночасно має виступати Єврокомісаром із зовнішніх зносин і віце-президентом Європейської Комісії;
3) зменшення складу Європейської Комісії до вісімнадцяти комісарів з 2014 р.;
4) надання національним парламентам функцій контролю за застосуванням принципу субсидіарності;
5) збереження формальних механізмів для утворення груп поглибленої інтеграції, зокрема, постійного структурованого співробітництва у сфері зовнішньої та безпекової політики;
6) перехід до голосування за принципом подвійної більшості (кількість держав та кількість населення) з 2014, а в разі заперечення з боку держав-членів – до 2017 р. Ці положення ввійшли в текст Лісабонського договору, який був підписаний 13 грудня 2007 р. і ратифікований французьким парламентом 14 лютого 2008 р.
Ще однією ініціативою французького Президента, яка отримала визнання на європейському рівні, було утворення «групи мудреців» – об’єднання кількох провідних суспільних діячів Європи, метою якого є окреслення загального напряму розвитку євроінтеграційних процесів на найближчі двадцять років. У мандат групи входять такі аспекти європейської інтеграції, як міграція, боротьба з тероризмом, соціально-економічні виклики та кліматичні зміни. Також учасники мають звернути увагу на події за межами Європи, які можуть вплинути на Євросоюз. На додаток до цього Саркозі запропонував провести в рамках групи дискусію відносно кордонів майбутнього ЄС