Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

США напередодні та після першої світової війни

Дисципліна:

Міжнародні відносини

Ключові слова роботи:

США , світової , Першої, війни

ID роботи:

4453

Вид роботи:

Курсова

План:

ВСТУП           3
Розділ 1. Міжнародні відносини країн напередодні Першої світової війни       6
Розділ 2. США у Першій світовій війні       11
Розділ 3. США після Першої світової війни. Утворення Ліги Націй      18
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         29
ДОДАТКИ     33

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	США напередодні та після першої світової війни / 4453

Кількість сторінок:

38

Рік написання:

2010

Ціна:

за доплату ця робота може бути оперативно оновлена. Зв'яжіться із нами КОНТАКТИ

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

На початку війни США в цілому симпатизували західноєвропейським країнам, проте домінувало прагнення зберегти нейтралітет. Вільсон, шокований руйнівним характером конфлікту і стурбований його можливими несприятливими наслідками для США у разі затягування військових дій, спробував виступити як посередник. Його кінцевою метою було досягнення "миру без перемоги". Миротворчі зусилля не увінчалися успіхом, головним чином через те, що обидві сторони не втрачали надію перемогти у вирішальній битві. Тим часом США все глибше угрузали в спорі про права нейтральних країн на морі. Великобританія контролювала обстановку на Світовому океані, дозволяючи нейтральним країнам здійснювати торгівлю і одночасно блокуючи німецькі порти. Німеччина намагалася прорвати блокаду, застосовуючи нову зброю - підводні човни .
У 1915 німецький підводний човен потопив британське пасажирське судно "Лузітанія", при цьому загинули більше 100 американських громадян. Вільсон негайно заявив Німеччині, що неспровоковані напади підводних човнів на судна нейтральних країн є порушенням загальноприйнятих норм міжнародного права і повинні бути припинені. Німеччина врешті-решт погодилася припинити необмежену підводну війну, але лише після загрози Вільсона застосувати найрішучіші заходи. На цей крок Німеччина пішла на початку 1917, вважаючи, що зможе виграти війну, поки США позбавлені можливості вплинути на її результат. Проте потоплення в лютому і березні 1917 декількох американських судів і телеграма Циммермана мексиканському уряду з пропозицією союзу проти США змусили Вільсона запитати згоди Конгресу на вступ країни до війни. Група прогресистів Середнього Заходу виступила проти цього рішення, але 6 квітня 1917 Конгрес все ж таки оголосив війну Німеччини.
США була країною, яка ніяк не бажала поразки Антанти. Довгий час їм було невигідно вступати у війну - адже США поставляли країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з країнами австро-германского блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р. американський борг країнам Європи, в основному Англії, складав близько 6 мільярдів доларів. У роки війни вони не тільки розрахувалися з боргами, але і перетворилися з боржника європейських держав на кредитора (позики склали більше 10 млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичною повернення цих величезних коштів. Також правлячі круги США прагнули, щоб країна грала важливішу роль в міжнародній політиці, а не прийнявши участі у війні, не можна було претендувати на частку в післявоєнному перерозподілі миру.
Контроль на морі давав можливість англійцям вільно переміщати війська і техніку зі всіх частин своєї імперії до Франції. Вони тримали відкритими морські комунікації для торгових судів США. Німецькі колонії були захоплені, а торгівля німців через морські шляхи була присічена. В цілому німецький флот - окрім підводного - був блокований у своїх портах. Лише час від часу невеликі флотилії виходили для завдання удару по британських приморських містах і нападу на торгові судна союзників. За всю війну відбулася тільки одна крупна морська битва - коли німецький флот вийшов в Північне море і несподівано зустрівся з британським біля данського побережжя Ютландії. Ютландська битва 31 травня - 1 червня 1916 привела до важких втрат з обох боків: англійці втратили 14 кораблів, біля 6800 чоловік убитими, полоненими і пораненими; німці, що рахували себе переможцями, - 11 кораблів і біля 3100 чоловік убитими і пораненими. Проте англійці змусили німецький флот відійти до Кіля, де він був фактично блокований. Німецький флот у відкритому морі більше не з'являвся, і владичицею морів залишалася Великобританія .
Зайнявши пануюче положення на морі, союзники поступово відрізували Центральні держави від заморських джерел сировини і продовольства. Згідно міжнародному праву, нейтральні країни, наприклад США, могли продавати товари, що не вважалися «військовою контрабандою», іншим нейтральним країнам - Нідерландам або Данії, звідки ці товари могли доставлятися і до Німеччини. Проте воюючі країни зазвичай не зв'язували себе дотриманням норм міжнародного права, і Великобританія настільки розширила список вантажів, що вважалися контрабандними, що фактично нічого не пропускала через свої заслони в Північному морі.

Віднянський С.В., Дрібниця В.О. Всесвітня історія. Новітня історія. Ч.1. – К.: Фаренгейт, 2000. – С. 116.

Бадак А.Н., Войнич И.Е., Вол чек Н.М. Всемирная история: Первая мировая война. –М.: ООО „АСТ”, 2000. – С.256-257.