|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Властивості та економічні інтереси системи суспільства
силою у суспільстві є людина як фактор виробництва, суб‘єкт економічних відносин і мета виробництва, то з розвитком ринкової економіки і товарних відносин обміну зростає увага до людини як головного суб‘єкта цих відносин, до його ролі в цих відносинах і мотивів економічної поведінки. В економічній теорії виникає модель або концепція «економічної людини», зміст якої визначається неоднозначно. Але ще А.Сміт і Д. Рікардо вважали, що він характеризується перш за все визначальною роллю власного, особистого інтересу у мотивації економічної діяльності і поведінки. Людина переслідує власну вигоду (інтерес), навіть якщо є членом певної групи, колективу, а не інтереси групи, суспільства. Сьогодні переважна більшість вчених вважає, що пануючим економічним інтересом в умовах ринкових економічних відносин як засобу реалізації економічних інтересів мільйонів товаровиробників, всіх суб‘єктів господарювання (фізичних та юридичних) є особистий, власний інтерес людини. В економічних відносинах кожний контрагент відносин завжди переслідує свій особистий інтерес . Тому система економічних відносин як інтересів всіх суб‘єктів, членів суспільства практично завжди суперечлива. Інтереси конкретних суб‘єктів економічної діяльності і відносин не завжди збігаються. Чи можуть співпадати економічні інтереси раба і рабовласника, кріпака і феодала, найманого робітника і роботодавця (власника капіталу), продавця і покупця, суб‘єкта виробництва і держави? Ці інтереси не співпадають, вони є суперечливими, антагоністичними у класових суспільствах. В економічній теорії виділяться чотири групи основних суб‘єктів ринкових відносин як носіїв економічних інтересів: домашні господарства, сім’ї, підприємства (фірми), банки і держава (уряд) . Існує й інша класифікація суб‘єктів господарювання, яка принципово не відрізняється від першої. Соціальна та економічна структура суспільства визначає певний рівень економічних відносин як реалізації інтересів, отже, й певний рівень суперечностей, хоч всі ці рівні діалектично взаємодіють. В економічній теорії пануючим поділом на рівні економічних відносин і відповідно суперечностей є «макро-» та «мікрорівень», але сьогодні виділяють відносини-суперечності і на рівні фізичних осіб . Відносини на «макрорівні» є економічними відносинами на рівні національної економіки та її структурних елементів: сфер, галузей, галузевих та міжгалузевих комплексів, регіонів країни. Це відносини з приводу реалізації економічних інтересів між суб‘єктами, носіями цих інтересів, представниками, з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання на рівні суспільного виробництва, на рівні держави (уряду), яка повинна створювати рівні, справедливі умови по реалізації економічних інтересів кожним суб‘єктом суспільного виробництва і захищати ці інтереси з метою недопущення переростання економічних суперечностей у соціальні, політичні, класові конфлікти. Неспівпадання економічних інтересів та ступеня їх реалізації (рівень зарплати, доходів, зайнятості та інш.) ми бачимо на рівні виробничої і невиробничої сфери, регіонів, галузей, покупців і продавців, що визначає економічну поведінку людей у відповідних секторах економіки і веде до негативних соціально-економічних наслідків (безробіття, міграції та еміграції населення, антизаконної діяльності та інш.) Особливе місце у економічних відносинах на “макрорівні” займають різноманітні галузеві та міжгалузеві комплекси. Такими комплексами сьогодні є: агропромисловий комплекс (АПК), військово-промисловий комплекс (ВПК), сфера освіти, паливно-енергетичний, машинобудівний, сировинний та інші. Саме тут сьогодні виникають гострі суперечності, конфлікти. Їх комплексне вирішення, узгодження інтересів в них, між ними і державою мають велике значення не тільки для ефективного розвитку цих комплексів, а для всієї національної економіки. Деякі з цих комплексів є по суті природними монополіями з усіма перевагами монополій у ринковій економіці і новими економічними суперечностями. Зрозуміло, що без державного контролю за їх діяльністю (цінами, тарифами) вони будуть реалізовувати свої колективні економічні інтереси всупереч інтересам споживачів їх продукції, всупереч державним інтересам. Національні державні економічні інтереси як довгострокові інтереси всього населення полягають в стабілізації оптимальних темпів економічного зростання і забезпеченні на цій основі зростання життєвого рівня всього населення. Носієм і захисником національних економічних інтересів є держава, уряд. Але і в державній економічній
Властивості та економічні інтереси системи суспільства
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|