|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Емоційні переживання у похилому віці
до вивчення старості. У багатьох роботах аналізуються процеси психологічного старіння і зв'язані з ними питання, що стосуються механізмів функціонування психіки в похилому віці; вікових задач старості як особливого періоду життя; нормативних і індивідуальних особливостей старіння; особистісних і інтелектуальних змін; уявлень літньої людини про себе, її відносини з оточуючими людьми і т.д. У пошуках відповіді на ці питання важливо знати, яке базове уявлення про старіння лежить в основі того або іншого підходу. Від цього залежить, які теоретичні питання будуть поставлені, по яких напрямках підуть пошуки вирішення численних практичних проблем, які міри профілактики, попередження і корекції негативних наслідків у цей період життя можуть бути запропоновані. Дослідження в області психології старості мають об'єктивно-наукове значення, що складається у встановленні взаємозв'язку між біологічними і психологічними факторами розвитку протягом усього життєвого шляху людини. Ці дослідження повинні бути орієнтовані на ціннісне питання, тобто на подолання уявлень про старість як про вік упадку і втрат, розкриття потенціалу розвитку в старості, його можливих форм і варіантів. У біології існує більш двохсот теорій старіння, але всі їх можна розділити на дві великі групи - теорії "запрограмованого" і "непрограмованого" старіння [35, с.87]. З позиції першого підходу старіння - це базова біологічна властивість усіх живих організмів; це процес, що еволюційно заданий і генетично визначений. Любий організм функціонує в межах часу, необхідного для досягнення статевої зрілості і виконання репродуктивної функції, потім його життєдіяльність порушується. На користь цієї теорії служать, наприклад, дані про обмежене число розподілів клітки протягом життєдіяльності ("феномен Хайфліка"). При такій постановці питання старіння - явище нормальне, універсальне і являє собою "самознищення", "самоліквідацію" організму з метою звільнити дорогу новим поколінням. Біолог, нобелівський лауреат Пітер Медовар розкриває генетичні причини старіння, зв'язуючи негативні зміни в старості з проявом невідбракованих у репродуктивний період шкідливих мутацій. З позиції другого підходу старіння - це результат нагромадження протягом життя "помилок і катастроф", коли випадково відбуваються порушення й ушкодження ("непрограмоване" старіння). Отже, причини старіння зв'язані з впливом несприятливих зовнішніх факторів, що і необхідно знати, щоб попереджати і контролювати їх поява. І.І. Мечніков розробляв теорію старіння як аутоінтоксикацію організму. Один з основоположників російської геронтології - А.А. Прочанин думав, що головним фактором старіння є порушення гармонії фізіологічних процесів організму. І.В. Давидовський вважав клітинну атрофію морфологічною основою вікової зміни функціонування різних систем організму. Відповідно до його поглядів, для старості характерні процеси пристосувального самообмеження життєвих відправлень в умовах зниженої стійкості структур до зовнішніх впливів. Старість розглядалася І.В. Давидовським як специфічна форма пристосування до середовища, як "стиснуте у своїй природі життя", поява якого не можна зв'язати з якою-небудь визначеною календарною датою [9, с.45]. Геронтолог В.В. Фролькіс визначав старість як час скорочення пристосувальних можливостей організму. Однак у запропонованій ним більш 30 років тому адаптаційно-регуляторній теорії старіння він не тільки констатував факт зниження пристосувальних можливостей організму, але і свідчив про появу нових компенсаторних можливостей організму. Саме на шляху аналізу фундаментальних механізмів старіння В.В. Фролькісу удалося довести, що поряд із процесами старіння існують і процеси антистаріння, або вітаукт (від лат. кручена - життя, ауктум - збільшувати). Процеси витаукта - це механізми саморегуляції, що протистоять руйнівним тенденціям і спрямовані на стабілізацію життєдіяльності організму і збільшення тривалості його життя. У вікових змінах, на думку В.В. Фролькіса, особливе значення мають зрушення на рівні регуляції роботи генів, у яких укладений код побудови білків, а також на рівні нервової і гормональної
Особливості прояву акцентуацій характеру в підлітковому віці
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|