|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
Афінська демократична рабовласницька республіка
| Дисципліна: |
Історія держави і права зарубіжних країн |
|
| ID роботи: |
4028 |
|
| Вид роботи: |
Контрольна |
|
| План: |
ВСТУП 4
|
|
| Інтервал: |
1,7 |
|
| Кількість сторінок: |
23 |
|
| Рік написання: |
2010 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Після закінчення греко-персидських війн у полісах континентальної Греції, особливо в Афінах, розквітають товарне виробництво, розширюються торгові зв’язки. У сільському господарстві спостерігався інтенсивний перехід від зернових культур до виноградарства. Однак цей економічний підйом у середині століття охопив не всю Грецію. Багато областей розвивалися більш повільними темпами. У цей період рабовласницький спосіб виробництва кінцево затвердився у містах-державах Греції. Якщо у попередні століття у найбільш розвитих грецьких полісах рабів було небагато, то у V столітті до н.е. їх кількість значно зросла. У ІV столітті до н.е. рабство досягає максимальних для античної Греції розмірів. У зв’язку з цим проходить процес витіснення вільної праці рабським. Це в свою чергу призводить до зростання міської бідноти. Інформація про масштаби рабовласництва та його характеристику у V столітті до н.е., які містяться у різних джерелах, стосуються переважно Афін. Однак можна не сумніватися, що кількість рабів сильно зросла у всіх районах Атіки, де розвивалося ремісництво і пов’язана з ним торгівля. Загальна чисельність рабів у Атіці V столітті до н.е., за оцінками різних спеціалістів, коливалася у межах від 70 до 150 тисяч. В уяві давніх греків раби були майном, яке має душу. Вони не мали не лише ніяких політичних, але і звичних людських прав. Раби продавалися і купувалися, як речі. Раб не міг мати сім’ю. Діти рабів рахувалися власністю їх господарів. Господар міг за власним бажанням покарати раба. У суді покази раба приймалися лише при фізичному їх катуванні. Звичним видом покарання рабів за порушення публічного порядку було їх побиття. Лише у випадку знущання над рабом він міг скористатися правом притулку, скриваючись у алтаря храму. По рішенню жреця раб у такому випадку передавався у руки іншого господаря чи повертався попередньому. Раби не мали навіть імені. Частіше всього господарі називали рабів по місцю їх походження — скіфами, сірійцями, колхами. Війна, піратство і тісно пов’язана з ними торгівля були основними джерелами рабства. Дешева рабська праця робила невігидним їх виховання вдома. Воєні дії, навіть між грецькими містами-державами, з другої поливини V століття до н.е. часто закінчувалися продажом програвших у рабство. Так, за даними одного надпису 446-445 рр. афіняни захопили у районі Мегариди 2 тис. рабів. У ще більших масштабах практикувався продаж у рабство негреків. Після битви при Евромедонті було продано більше 20 тис. персидських воїнів. Основні масу рабів складали вродженці різних областей Причерномерря та Малої Азії. Грецькі рабовласники хотіли краще користуватися працею іноземних рабів, так-як рабам іноземцям було важко втікти і вони не знали мови, а це було умовою того, що їм буде важче поєднати свої зусилля для спільних виступів. Однак рабів греків теж було немало. Про це свідчать досить часті виступи грецьких письменників андраподистів — людей, які спеціально займалися крадіжкою вільних громадян і продажом їх у рабство. Самим великим рабським ринком у V столітті до н.е. були Афіни. Тут на ринковій площі був огороджений спеціальний участок, внутрі якого виставлялися на продаж раби. Раби виводилися на підмістя, а продавці розкуповували свій товар. Ринки рабів існували також у Візантії, на Хіосі та в інших містах. Рабська праця носила самий різнобічних характер. У містах з розвиненим ремеслом раби використувалися у ремісницьких майстернях — ергастеріях. Ергастерії існували у багатьох галузях в металугргії, зброярській справі, шкірному виробництві, виробництві кераміки, ліків і т.д. По суті, ергастерій уявляв собою лише об’єднання під одним дахом окремих робітників, які пов’язані друг з другом не процесом виробництва, а приналежністю одному господарю. У таких умовах велике ремісницьке виробництво не мало великих переваг перед дрібним. Господарюючим типом єргастеріїв була невелика майстерня з 5-10 рабами. В більш дрібних майстернях працював сам господар за допомогою 2-3 рабів. Згадування про майстерні з великою кількістю рабів відносять вже до І V століття до н.е. Менш широко використовувалася праця рабів у землеробстві. Але у таких землеробських областях як Елада, Лаконіка, Фесалія, Месенія, Кріт, на полях працювали ілоти, пенести, клароти, афамійоти. Різниця між цими групами населення і афінськими рабами складалася у тому, що вони не були повністю відірвані від засобів виробництва. Віддаючи земвлевласникам значну частину врожаю, вони користувалися відносною господарською самостійністю. У областях з розвиненим ремеслом та торгівлею у V столітті до н. е. проходить перетворення пахотних земель у виноградники, олівкові та плодові сади. Однак розведення спеціальних культур, особливо на кам’яних землях, потребувало великих зусиль. Низька продуктивність праці рабів ускладнювала використання її у тих галузях сільського господарства, де був необхідних особливо ретельний догляд за культурами. У дрібних господарствах працювали самі власники за допомогою членів сім’ї та одного-двух рабів. Великі земвлевласники також рахували невігидним тримати круглий рік велику кількість рабів. Вони у самий пік сільськогосподарських робіт намагалися більше використовувати працю найомних батраків. Кількість рабів у сільському господарстві таких областей, як Атіка, у порівняні з кількістю рабів, які експлуатувалися у ремісницькому виробництві, було значно меншим. Найбільш тяжкі умови праці були у рабів, які працювали на рудниках. У Лаврійських горах у Атіці, де видобували серебро та свинець, раби працювали у полулежачому положенні, задихаючись від жари. Знаряддями їх праці були молоток, койло та корзини, у який копалини піднімали на поверхню землі.
Цивільний кодекс Франції 1804 року
Афінська демократична рабовласницька республіка
Кароліна - кодекс феодального права Німеччини
Новий курс президента Ф.Д. Рузвельта
Вчення про державу і право Фоми Аквінського
ВЧЕННЯ ЦИЦЕРОНА ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ
Державно-правовий розвиток Німеччини 2-га половина 19 століття
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАРВАРСЬКИХ ПРАВД
ІБН ХАЛДУН
ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ СПЕНСЕРА
РОСІЯ НА РУБЕЖІ XVI-XVII СТ. ТА РОЛЬ НАРОДНИХ ОПОЛЧЕНЬ У БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ РОСІЇ
Державно-правовий розвиток Німеччини 2-га пол. 19 ст.
ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
ІДЕЇ КАНТА ПРО ПРАВОВУ ДЕРЖАВУ
Марксизм, комунізм
Погляди Джона Локка
ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ КАРЛА МАРКСА
ПРАВО РАБОВЛАСНИЦЬКОЇ ІНДІЇ
РИМСЬКЕ РАБОВЛАСНИЦЬКЕ ПРАВО НАЙДАВНІШОГО ПЕРІОДУ
Російсько-чеченські війни 90-х років ХХ ст. та перших років ХХІ століття
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА ПЛАТОНА
УКРАЇНСЬКІ ПЛЕМЕНА В ІІІ-VIII СТОЛІТТЯХ