Кримінологічна характеристика проституції та боротьба із нею

Дисципліна:	Кримінологія
ID роботи:	4068
Вид роботи:	Курсова
План:	ВСТУП           3 Розділ 1. Історичні проблеми визначення проституції як явища           5 Розділ 2. Проблема проституції як соціального явища та її профілактики         11 Розділ 3. Питання легалізації проституції в Україні          24 ВИСНОВКИ  28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         29
Інтервал:	1,5	Ваше ім'я: Ваш контактний телефон: E-mail: Тема та ID роботи: Кримінологічна характеристика проституції та боротьба із нею / 4068
Кількість сторінок:	32
Рік написання:	2010
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

Соціальний аспект проституції характеризується різким падінням суспільної моралі, духовної деградації, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю та, зрештою, і саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогуб­ства та, що найнебезпечніше, - послаблюється генофонд нації.
Причини й умови проституції часто тотожні причинам та умовам злочинності: низький рівень матеріального забез­печення, безробіття, зростання бездомності. Рівень проституції, що (як і злочинність) є постійним супутником суспільства, перед­усім, залежить від його морального стану, який сьогодні навряд чи можна визнати задовільним. Очевидні прорахунки в морально-етичному вихованні молоді, стрімке падіння авторитету сім'ї та школи. Повсюдно панує атмосфера вседозволеності, нав'язу­вання еталонів контркультури, основними "цінностями" якої є насилля, тотальний секс і розбещеність, а головними героями -убивці, повії, гангстери, статеві збоченці.
Усе це призводить до спотворення уявлень про місце жінки в суспільстві, таких понять, як честь і гідність. Свій внесок у таку пропаганду вносять деякі засоби масової інформації, котрі "нена­в'язливо" роз'яснюють, що проституція в усіх її проявах є одним із видів соціально припустимої поведінки. Звичайно, стимулює проституцію і різке розшарування суспільства, поява "скоробагатьків", здатних витрачати на повії великі гроші, а також пасивність право­охоронних органів у боротьбі з цим негативним явищем.
Проблема заняття проституцією та її експлуатації третіми особами уже давно набула міжнародного характеру, але особливо загострилася останнім часом. Вона виявляє тенденцію до неухильного зростання, а її несприятливі наслідки є дуже багатосторонніми.
Разом із тим, зазначеному питанню велику увагу приділяли мислителі, учені, діячі культури та мистецтва минулого, і зокрема В. Броннер, Ам-Рін Отто Генне, М. Гернет, В. Дерюжинський, Є. Дюпуї, Ч. Ломброзо, Ф. Реньо, В. Тарновський, Г. Ферреро, С. Шашков, Ф. Яновський та інші. Вони цікавилися не лише соціально-правовими аспектами виникнення та існування проституції у різні часи та епохи, ставленням влади до неї, можливостями профілактики, але й наводили статистичні дані щодо поширення цього явища у порівнянні із тенденціями зростання злочинності.
Розглядаючи проблему проституції в історичному аспекті, можна дійти висновку, що, швидше за все, вона має не набагато меншу історію, ніж саме людство. Ставлення до неї із боку державної влади протягом різних часів і в різних країнах було неоднаковим, а іноді навіть – полярним: від офіційного дозволу до заборони, котра супроводжувалася жорстокими репресіями .
Зокрема, у 1224 році король Франції Луї IX видав декрет про вигнання з країни усіх проституток. Каралося заняття проституцією у деяких країнах Європи й у середні віки: наприклад, в Італії та Португалії таким особам відрізали носи. Активне переслідування проституції у той час можна пояснити значним поширенням у середньовічній Європі венеричних захворювань, зокрема сифілісу. Саме тому в багатьох країнах були закриті офіційні будинки розпусти.
Нерідко переслідувалися також клієнти і посередники проституток. Але ні репресивні заходи, ні суспільна мораль не змогли знищити проституцію як соціальне явище, хоча й впливали на динаміку її кількісних показників.
Є різні точки зору щодо проституції. Як вважають деякі спеціалісти, це явище є неминучим, тому повинне лише регулюватися державою. Скажімо, ще в Індії за 300 років до н. е. призначався головний наглядач за проституцією. Він контролював прибутки і витрати проституток, щомісячно збираючи із них до державної казни податки у сумі їх дводенного заробітку. Давньогрецький реформатор Солон у VІ столітті до н.е. також дозволив відкриття будинків розпусти, легалізуючи проституцію як засіб, який мав викорінити позашлюбні статеві відносини мігрантів-чоловіків із заміжніми жінками.
У Росії до правління Петра I проституція  нещадно переслідувалася. Та й сам Петро вважав за доцільне застосовувати проти неї жорстокі засоби. Про те ж піклувалися і Петро II, і Ганна, і Єлизавета. Навіть за часів Катерини II, яка відзначалася поблажливим ставленням до проституток і заснувала виховні будинки для позашлюбних дітей, проститутки нерідко переслідувалися.
Правову регламентацію торгівля жіночим тілом отримала у Російській імперії лише у середині XIX століття. Зокрема, у 1843 році для контролю проституції і попередження епідемій венеричних захворювань встановлюється лікарняно-поліцейський нагляд. У Петербурзі при медичному департаменті Міністерства внутрішніх справ у вигляді експерименту запроваджується особливий лікарняно-поліцейський комітет. Аналогічний комітет було створено у Москві.
Міністерство внутрішніх справ затвердило спеціальні інструкції і правила, що регламентували діяльність проституток. Було проведено їх реєстрацію, яка полягала у відбиранні у них виду на проживання та заміні його спеціальним медичним документом. Окрім цього, заходи охорони суспільної моралі передбачали певні обмеження, котрі вживалися до проституток. Зокрема, їм заборонялося відвідувати громадсько-розважальні заходи, підшукувати клієнтів на вулицях тощо .
Для порівняння С.С. Шашков наводить такі статистичні дані: якщо на початку 1843 р. на 500 тис. жителів Петербургу було 400 явних проституток, то у тому ж році, внаслідок посилення поліцейського нагляду, їх нараховувалося вже 900; у 1852 р. – 1075; у 1858 р. діяло 127 будинків розпусти і 1429 проституток; у 1862 р. – 144 будинки і 1887 проституток; у 1867 р. – 2281 проститутка. Відповідно, у Москві у 1844 р. налічувалося 459 розпусних жінок; у 1853 р. – 1599, у 1866 р. – 1916; у 1868 р. було вже 2394 проститутки.

Віктимологічна профілактика
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
Злочинність як соціально-правове явище
Кримінологічна характеристика віктимології та суїцидології
Наркоманія та наркобізнес і проблеми їх вирішення
Наукові школи та теорії в зарубіжній кримінології
Поняття та кримінологічна характеристика насильницької злочинності
Причини та умови конкретного злочину
ПРОБЛЕМИ ВІКТИМОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Проблеми економічної злочинності та її попередження
Розслідування злочинів неповнолітніх
Система заходів попередження злочинів
ВАРІАНТ 1. Спосіб вчинення злочинів. Реалізація положень Конституції України в криміналістичній тактиці. Типові слідчі версії у справах про вбивства
ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ КРИМІНОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Групова злочинність - кримінологічна характеристика, її профілактика і протидія
Етапи розвитку кримінології як науки. Латентна злочинність
Етапи розвитку кримінології як науки. Межі біологічного та соціального при вивченні особи злочинця
Злочинність як соціально-правове явище
Кримінологічна характеристика проституції та боротьба із нею
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Обставини, що сприяють вчиненню злочинів
СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО І БІОЛОГІЧНОГО В ОСОБІ ЗЛОЧИНЦЯ
Віктимологічна профілактика
Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики
ВПЛИВ РЕПРЕСИВНИХ ЗАХОДІВ НА СТАН ЗЛОЧИННОСТІ В ДЕРЖАВІ
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗЛОЧИННА ЖОРСТОКІСТЬ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
КРИМІНОЛОГІЧНА КЛИСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ЗЛОЧИНЦІВ. ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
КРИМІНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ТА СТРУКТУРА ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ
ОРГАНІЗОВАНА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ТА МЕЖІ ЇЇ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ
ПРОБЛЕМИ ВІКТИМОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
ПРОФІЛАКТИКА НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
ПРОФІЛАКТИКА НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИНОСТІ
ПРОФІЛАКТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗЛОЧИННІ ПОСЯГАННЯ НА ЕКОЛОГІЇ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕЛЕГАЛЬНИХ МІГРАНТІВ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ОРГАНІЗОВАНА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ
ПРИЧИНИ КОРУПЦІЙНИХ ПРОЯВІВ У КРАЇНІ
Поняття кримінологічної ситуації її вивчення та оцінка. Поняття „відмивання брудних грошей”