По-третє, між причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину, з одного боку, і злочином - з іншого, повинен існувати закономірний зв'язок, тобто такий, що об'єктивно існує, повторюється і зумовлює розвиток злочинного діяння.
По-четверте, причини та умови повинні неминуче приводити до вчинення злочину. Це означає, що у випадку неусунення зазначених обставин обов'язково буде вчинено аналогічний злочин.
По-п'яте, причини та умови злочину повинні бути виявлені в сукупності, оскільки при частковому (неповному) виявленні та усуненні даних явищ вони можуть привести до вчинення нових злочинних діянь.
На підставі вищевикладеного вважаємо за необхідне сформулювати наступне поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого кримінальним законом діяння), є сукупність необхідних, юридичне значимих явищ, що закономірно і неминуче приводять до вчинення злочину. Згадування в дужках про заборонене кримінальним законом діяння свідчить про визнання необхідності виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, при провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру.
Досліджуючи проблематику причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, не можна не торкнутися питання їх класифікації.
Наукова класифікація представляє собою систему супідрядних наукових понять певної галузі знання, що використовується для встановлення зв'язків між цими поняттями, а також для орієнтації в їх сукупності. Незважаючи на те, що класифікації, як правило, є умовними, вони дозволяють відмежувати одне поняття від іншого, що сприяє більш глибокому їх вивченню і визначенню місця в єдиній класифікаційній системі.
Вивчаючи проблему класифікації обставин, що сприяли вчиненню злочину, О.Б. Сахаров розділяє їх на дві групи: умови морального формування особистості та криміногенну ситуацію. На підставі проведеного дослідження до першої групи автор відносить такі несприятливі умови, як порушення цілісності родини; ненормальні взаємини між її членами; наявність у родині антигромадських традицій; антисоціальну поведінку членів родини; невиконання батьками своїх обов'язків із виховання дітей; неправильне виховання; потурання антисоціальним нахилам дітей і втягування їх до злочинної діяльності. Елементами другої групи обставин, що сприяють вчиненню злочину, на думку О.Б. Сахарова, є недоліки організаційно-господарської діяльності, поведінка окремих осіб, природні явища. При цьому криміногенна ситуація в часовому відношенні може мати тривалий характер або короткочасний. У просторовому відношенні вона може поширюватися на велику територію (голод у країні), а може концентруватися в обмеженому просторі (квартирний конфлікт). За обсягом впливу криміногенна ситуація може стосуватись однієї людини або вузького кола осіб, а може мати і масовий характер (катастрофа), Залежно від змісту і значення для суб'єкта злочину автор виділяє також проблемну і конфліктну ситуацію. У той час, як перша пов'язана з певними труднощами і перешкодами, що заважають злочинцеві досягти поставленої мети, друга носить більш загострений характер і пов'язана з різного роду зіткненнями і гострими протиріччями між інтересами суб'єкта злочину та інших осіб. При цьому важливо підкреслити, що криміногенна ситуація може бути створена як протиправними, злочинними діями самого суб'єкта злочину, його співучасниками, сторонніми людьми, так і стихійними силами природи. У тому випадку, коли криміногенна ситуація виникла в результаті правомірних дій, питання про їх усунення відпадає.
Проведені О.Б. Сахаровим та його послідовниками глибокі дослідження порушеної проблематики сформували багату теоретичну основу для наступних розробок класифікацій причин та умов, що сприяють вчиненню злочину.
Так, Г.Г. Зуйков визначає наступну сукупність обставин, що підлягають виявленню та усуненню у кримінальній справі: безпосередню причину вчинення злочину; умови,
що сприяли дії безпосередньої причини в конкретному злочинному посяганні; обставини, що сформували безпосередню причину; умови, що сприяли дії факторів, що сформували безпосередню причину. При цьому автор вважає, що в більшості випадків установлення перерахованих обставин з метою їхнього наступного усунення є цілком достатнім, за винятком тих випадків, коли при проведенні розслідування виникає необхідність виявлення та усунення ще більш віддалених від злочину причин та умов.
В.М. Кудрявцев, дослідивши проблему причин злочинності, дійшов висновку, що найбільш значимими є три групи обставин, що сприяють вчиненню злочину. До першої групи він відносить "конкретні зовнішні обставини, що спонукали особу до вчинення... злочину". Сюди входить все те, що викликає в людини "рішучість вчинити злочин (при намірі) або рішучість скоїти іншу дію, що у разі відсутності належного передбачення веде до настання шкідливих наслідків (при необережності)". До цієї ж групи В.М. Кудрявцев відносить і безпосередній привід до вчинення злочину. При цьому він вважає, що ні зовнішня обстановка, що передує вчиненню злочину, ні привід, не можуть породити "рішучості вчинити суспільне небезпечну дію або бездіяльність, якщо суб'єкт не має у своїй свідомості більш-менш стійких антигромадських навичок, поглядів і звичок". Останні, у свою чергу, складають другу групу обставин, що сприяють вчиненню злочину, себто є "умовами морального формування особистості".
До третьої групи автор відносить обставини, що сприяють досягненню злочинного результату. На його думку, ця група відрізняється від попередніх тим, що, по-перше, вона більшою мірою пов'язана з об'єктом злочинного посягання, а по-друге, обставини, що сприяють вчиненню злочину, можуть і не впливати на виникнення злочинного наміру. Крім того, обставини третьої групи, у свою чергу, можна класифікувати на фізичні (технічні), організаційні та психологічні
|
Статус в ICQ - 368455693. У режимі online - 
