|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Поняття, характеристика та види інноваційних процесів. Аналіз та оцінка впливу нововведень на економічні, соціальні та екологічні показники діяльності підприємств України
Термін "інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне вирішення" і т.п. У літературі нараховується велика кількість визначень. Наприклад, за ознакою утримання або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні і локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження і т.п. З'явившись на ринку, ці нововведення можуть дати додатковий дохід. Термін "інновація", що був уперше введений І. Шумпетером і Г. Меншем, у буквальному перекладі означає "втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або в новому виді виробу". У ширшому розумінні до інновацій відносять процедури і засоби, за допомогою яких наукові відкриття реалізуються у соціальних та економічних нововведеннях. Отже виникає необхідність виділення тих видів діяльності, які забезпечують втілення ідей у нововведення, а також формування системи управління цими процесами. Економічна інновація, орієнтуючись на одержання додаткового прибутку, охоплює всі види діяльності разом із науковими дослідженнями (винаходами), розробками і реалізацією нововведень. Зазвичай виділяють такі фази інноваційного процесу: фундаментальні дослідження, прикладні, технічні розробки, розробки для нових систем організації виробництва й управління, підготовка до дослідно-експериментального виробництва, виробництво і збут. Щоб усі ці фази були взаємопов'язані та являли собою єдиний неперервний процес (беручи до уваги практичну відсутність інноваційної сфери в національній економіці), необхідно створити відповідний господарський механізм, який міг би забезпечити перетворення інноваційної діяльності в реальний економічний процес. Економічна інновація, що зорієнтована на прибуток, будучи основою технологічного прогресу, є, власне, техніко-економічним циклом, у якому використання результатів сфери винаходів, наукових досліджень і розробок викликає безпосередньо також швидкі технічні, технологічні й економічні зміни, що мають зворотний вплив на діяльність цієї сфери і являють єдність двох процесів: створення і дифузії нововведень в економіці, охоплюючи також пов'язані з конкретною новинкою зміни і в соціальній сфері (організаційно-економічні, правові, управлінські, зміни в системі підготування кадрів тощо). Отже, нововведення — це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни в соціальному середовищі. Часто самі результати цього процесу — підсумки наукових досліджень або винаходи, доведені до використання нового продукту чи процесу також називають нововведенням. Певно, у таких випадках було б доцільніше застосовувати термін "новинка". Процес створення і використання промислового нововведення можна розділити на такі фази: • фундаментальні дослідження; • прикладні дослідження; • розробка інженерно-технічної документації та конструювання; • створення дослідного зразка; • експериментальне виробництво; • технічне й організаційне підготування виробництва; • масове виробництво; • збут. Виходячи з сутності нововведення, можна виділити такі його типи: технологічні, технічні, продуктні, економічні, соціальні, організаційні, правові. Критерій новизни нововведень дає змогу розподілити їх в основному за двома типами: радикальні нововведення (тобто базові) та модифікаційні. Види продукції, що раніше не випускалися, принципово нові види технологій (як, наприклад, лазерна техніка, біотехніка та ін.), впровадження яких тягне за собою розробку і впровадження нової техніки, а також нові принципи організації та управління виробництвом належать до радикальних. Цей тип нововведень з'являється рідко, зберігаючи суспільну та економічну значимість протягом тривалого часу. Радикальні нововведення зазвичай створюються у країнах, науково-технічний потенціал яких перебуває на високому рівні, що дає можливість проводити цілеспрямовані фундаментальні й прикладні дослідження. Високорозвинені країни для матеріалізації результатів досліджень у техніко-технологічних системах, машинах та обладнанні мають дослідно-конструкторську базу, що відповідає сучасним світовим стандартам. Країни, науково-технічний потенціал яких є низьким, змушені виступати тільки як споживачі радикальних, базових нововведень. У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення-новація, нововведення-інновація, що цілком зрозуміло. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що нововведення використовується. З моменту прийняття до поширення нововведення одержує нову якість і стає інновацією. Будь-які винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення (інновації). Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. Терміни "інновація" і "інноваційний процес" близькі, але не дентичні. Інноваційний процес пов'язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічної ефективності. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є доповненням до нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації (НТІ) - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна і виробнича придатність. Отже, науково-технічні інновації повинні: • мати новизну; • задовольняти ринковий попит; • приносити прибуток виробнику. Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу. Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес вимальовується в створенні новими виробниками нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючих суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб'єкті, що господарює. З простого інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. У першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. В другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (ВН), а також між виробниками і споживачами. Для успішного керування інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення інновацій Насамперед необхідно вміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольори, форми і т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання й здійснюють недостатньо помітний вплив на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва випускавшихся не колись на даному підприємстві але уже відомих на ринку продуктів, із метою задоволення поточного попиту і збільшення
Основні засоби підприємства - сутність, класифікація та оцінка
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|