Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

Захист права власності у Римі

Дисципліна:

Різне

ID роботи:

4079

Вид роботи:

Контрольна

План:

ВСТУП           3
1. Віндикаційний позов       4
2. Негаторний позов (actio negatoria). Позов про заборону. Публіціанський позов     9
ВИСНОВКИ 12

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 14

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	Захист права власності у Римі / 4079

Кількість сторінок:

14

Рік написання:

2010

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

Позивач і відповідач по віндікаційному позову. Матеріальний зміст віндікації розкритий був при формулярному процесі в так званій петиторній формулі, яка видавалася претором позивачеві і прямувала перш за все на реституцію речі (restituetur).
Текст цієї формули був приблизно такий: Якщо опиниться, що Капенатський маєток, про який йде суперечка, належить по квирітському праву Авлу Агерію і цей маєток не повертається йому, то скільки коштуватиме цей маєток, в такій сумі хай суддя присудить Нумерія Негидія на користь Авла Агерія; якщо не опиниться, хай звільнить.
Інтенція цього позову прямо ставила питання про приналежність предмету суперечки позивачеві на праві власності, а також уточнювала і індивідуалізувала предмет, про який йде суперечка, — Капенатський маєток. Позивач повинен був встановити тотожність що належала йому і відшукуваного ним предмету.
Цей доказ міг іноді бути достатнім, щоб позбавити від подальшого ведення процесу, при безнадійності шансів відповідача. От чому юристи вдавалися, перш ніж пред'являти віндікацію, до особистого позову проти того, у кого знаходився спірний предмет, з вимогою пред'явити його для огляду позивачем. Цей позов носив особистий характер і називався actio ad exhibendum.
Si fugitivus servus nummos crediderit, an condicere tibi dominus possit, quaeritur... vindicari nummi possunt, si extant, aut si dolo malo desinant possideri, ad exhibendum agi (D. 12. 1. 11. 2). - Питається, якщо збіглий раб довірив тобі гроші, чи може власник вимагати у тебе... гроші можуть бути віндіцийовані, якщо знаходяться в наявності, або якщо по злому наміру перестали бути у володінні, то треба діяти, вимагаючи пред'явлення [їх].
Мова йде не про гроші, як родове поняття, а про певні грошові знаки, про речі індивідуалізованих (species), шляхом запечатання їх в конверт, вкладення в шкатулку і тому подібне. Досить оглянути конверт або шкатулку, щоб по опису власника, обкраденого збіглим рабом, встановити тотожність, з відшукуваним предметом. От чому Ульпіан говорить про позов про пред'явлення.
Цим позовом користується власник для визначення, чи є сторона, з якою він почне петиторне провадження, володільцем.
Практично круг відповідачів по віндікації був дуже розширений, і Ульпіан (D. 6. 1,9) говорить, що разом з власниками цей позов охопив і простих утримувачів — наймачів, орендарів, поклажоприймальники і так далі, які відповідали і по позовах з укладених ними договорів, і по позовах власника. Мабуть, це важко відбилося на їх положенні, оскільки знадобився особливий закон (поч. IV в. н.е.), що надав утримувачам, у яких витребувалася ділянка, називати суду осіб, від імені яких вони здійснювали тримання, з тим, щоб тяжкість процесу була перенесена на останніх (З. 3. 19. 2).
Відповідач міг відмовитися вступити в суперечку про власність, оскільки invitus nemo rem cogitur defendere — ніхто проти волі не примушується відстоювати річ (D. 50.17. 156. рг.). Але тоді він повинен був видати річ позивачеві; якщо це була нерухомість, претор надавав позивачеві інтердикти quem fundum, а для рухомих — віддавав наказ про допущення до відбирання або відведення — duci vel ferri pati. Нарешті, згадана вище actio ad exhibendum як особистий позов не допускала вже ухилення відповідача. У праві Юстініана до відповідача, що ухиляється від видачі предмету, застосовувалося примушення manu militari.
Доведення. При вступі відповідача до процесу за ним залишалася можливість оспорювати докази свого права власності, що приводилися позивачем. При договірних способах придбання відповідач міг оспорювати підстави і способи придбання не тільки позивача, але і всіх попередників, сходячи до законного початку володіння — iustum initium possessionis. Позивачеві доводилося відтворювати всю історію переходів права власності від початку заволодіння. Середньовічні юристи називали тому доказ у віндікаційному позові диявольським (probatio diabolica).
Правда, завдяки введенню набувальницької давності, це доведення законних переходів могло обмежуватися межами законних термінів давності.
Фіктивні власники. У праві Юстініана віндікаційний позов допускався не за ознакою володіння річчю, а як особистий, проти так званих фіктивних власників. Так називалися дві категорії відповідачів.
З одного боку, до власників були прирівняні ті, які до litis contestatio припинили своє володіння шляхом, наприклад, відчуження, руйнування і тому подібне, щоб не відповідати перед власником — qui dolo desiit possidere, хто умисне перестав володіти. З іншого боку, до цієї ж категорії були віднесені особи, що симулювали своє володіння, щоб ввести позивача в оману при пред'явленні віндікації — qui dolo liti se obtulit.
Присудження. Основною метою позову було, як указує петиторна формула, повернення речі (restitutio) у відповідному стані, зі всіма плодами і приростами rem cum omni causa, з обов'язком відшкодування збитки від загибелі, пошкодження і погіршення, а також представлення забезпечення на випадок можливого збитку (cautio).