|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Діти групи соціального ризику
соціально-економічних умов для розвитку і життєдіяльності індивідів у сім'ї та суспільстві, зміною функціонування виховних соціальних інститутів, девальвацією моральних суспільних цінностей значно зросла кількість соціальне дезадаптованих дітей. Така категорія осіб характеризується високими потенційними можливостями у здійсненні правопорушень, асоціальних дій. Це дає підставу розглядати їх як групу соціального ризику. Окрім того, небезпечність їхнього становища полягає і у прояві психічних деформацій, зокрема збільшення агресивності, жорстокості, байдужості, відчуженості, егоїстичності, зниженні рівня емпатійності, чуйності. Актуальність дослідження соціально-педагогічних передумов роботи з дітьми «групи ризику» у діяльності пояснюється з декількох причин: • значним зростанням кількості соціальне дезадаптованих дітей; • відсутністю у суспільстві чіткої системи з попередження і подолання явищ, які породжують соціальний тип «діти «групи ризику»; • зміною соціального устрою за останні десятиріччя, що спричинило зміну в діяльності та спрямованості виховних соціальних інститутів; • загостренням соціально-економічної, соціально-культурної ситуації у країні. "Група ризику" — поняття, яке широко використовують і педагоги, і психологи. У цю групу включаються підлітки, особливості розвитку яких створюють підвищену небезпеку поведінкових відхилень [35, с.80]. Під поняттям діти "групи ризику" можна мати на увазі наступні категорії дітей: • діти соціального ризику (з неблагополучних, дисфункційних, неповних сімей; бездоглядні діти, позбавлені батьківського піклування; які бродяжать, жебракують; діти, які постраждали від насилля); • діти, які характеризуються деформацією і соціального, і особистісного розвитку; • діти з труднощами в особистісному розвитку. Тобто, до осіб категорії групи ризику слід підходити диференційовано, що відображає ступінь девіантності: I. Важковиховувані, з труднощами у навчанні та вихованні. II. Соціальне занедбані, з неналежними суспільними умовами для розвитку. III. Педагогічне занедбані, із значним ступенем моральних деформацій. IV. Правопорушники, характер поведінки яких є асоціальним. V. Особи, які вчиняють дії, що підлягають кримінальному покаранню. Ознаками появи ризиків у поведінці індивіда є: 1) недисциплінованість; 2) низька виконавча дисципліна; 3) злість і агресивність; 4) замкнутість; 5) впертість; 6) непокора позитивним впливам; 7) спрямованість особистості на окремі негативні види асоціальної поведінки; 8) конфліктність; 9) неадекватність самооцінки. Негативні зміщення у свідомості індивіда мають прояв у поведінкових девіаціях. Проведені Бакун Т. дослідження показали, що з віком схильність до правопорушень збільшується: 5 клас - 10%, 6 клас - 29%, 8 клас - 33%, 9 клас -44%, 10 клас - 49%, 11 клас - 47% [4, с.91-95]. Це може бути пояснене наступним чином. Уявлення, погляди, цінності дитини породжені її хоч і невеликим, але вже життєвим досвідом. І якщо підліток краде, хуліганить, жорстоко поводиться стосовно іншої людини - він десь і колись впевнився в тому, що це правильно. Неповнолітній це побачив у реальному житті, оточенні. І цим хибним уявленням,
Контроль - як функція управління соціальної роботи
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|