|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Маргінальні групи в сучасному українському суспільстві
маргінальності в сучасних суспільствах, що трансформуються, набуло широкої актуальності і не лише з суто теоретичного погляду, з огляду на потребу уточнення і конкретизації самого поняття, співвіднесення його з реаліями сьогодення, а й з огляду на поширення деструктивних проявів в середовищі маргінальних груп та потреби конструктивної адаптації соціальних спільнот, що перебувають на периферійних чи проміжних позиціях у соціальній структурі суспільства. Соціоструктурні трансформації в пострадянських суспільствах сприяли виникненню нових соціальних позицій, масштабним процесам соціальної мобільності, що для переважаючої частини населяння мала низхідний напрям. Перехідне українське суспільство характеризується динамічністю, не сформованістю соціальної структури, яка відрізняється від структури розвинених суспільств. Інтенсивні зміни вплинули на ціннісно–нормативну сферу, внутрішній світ особистості. В оцінках науковців та політиків сучасне українське суспільство нерідко заслуговує на епітет маргінальне. Вперше у соціологічний оббіг поняття маргінальність (від латинського margo – край, межа) увів у 1928 році американський учений Роберт Езра Парк в статті «Людська міграція та маргінальна людина». Досліджуючи міграційні процеси Роберт Парк аналізує «особистість на межі» двох культур, які нерідко конфліктують між собою. Поняття маргінальна людина слугувало у Р. Парка для характеристики неадаптованості «культурних гібридів». Вчений характеризував маргінальність не лише як стан на межі, а й як приналежність одночасно до двох груп чи культур. В основі природи маргінальної людини – почуття моральної дихотомії, перебування «в двох світах» одночасно, роздвоєння і конфлікту, коли старі звички відкинуті, а нові – ще не сформовані. Р. Парк відзначав, що періоди переходу і кризи в житті більшості людей схожі з тими, що переживає іммігрант, коли залишає батьківщину. Правда, на відміну від міграційних переживань, маргінальна криза, визначалася ним як хронічна та безупинна. Маргінал, за Р. Парком, набуває комплекс негативних психологічних ознак: серйозні сумніви у власній цінності, невизначеність зв’язків із друзями, острах бути ізольованим, хворобливу сором’язливість, самітність і надмірну мрійливість, гіпертрофоване занепокоєння щодо власного майбутнього, уникнення будь–якого ризикованого вчинку, нездатність насолоджуватися і впевненість у несправедливому ставленні оточуючих. Нерідко внутрішній конфлікт, моральна і психологічна криза, втрата соціальних орієнтирів завершується трагічно. Тривалість перебування в стані дезадаптації закріплює риси маргінальності особистості та формує маргінальний тип. Роберт Парк заклав класичні основи соціологічного дослідження маргінальності, зокрема культурологічний підхід в її поясненні. В подальшому вивченню проблем маргінальності, маргінальної ситуації, маргінального статусу, маргінальної ролі, характеристик та типів, умов та стадій маргінальності присвятили свої роботи Е. Стоунквіст, Т. Веблен, Т. Шибутані, У. Самнер, А. Фарж, Б. Манчіні, М. Голдберг, Р. Мертон, а також вітчизняні радянські та пострадянські науковці Є. Стариков, Є. Рашковський, Б. Шапталов, В. Муляр, А.Атоян, З. Голенкова, О. Ігітханян, В. Шапінський, І. Казарінова, І. Прибиткова, І. Попова, О.Черниш, М. Черниш, Є. Головаха та інші. Концепцію маргінальної людини Р. Парка уточнили та розширили, застосовуючи до вивчення різноманітних соціальних процесів, однак і сьогодні є питання однозначного трактування основних понять, що описують соціальну маргінальність. Виокремилися різноманітні ракурси розуміння маргінальності та пов’язаних з нею причинно–наслідкових процесів. Труднощі у визначенні маргінальності характеризує І. Попова [32]. По–перше, сам термін широко використовується у різних науках (соціологія, соціальна психологія, політологія,філософія, економіка тощо), що сприяє міждисциплінарному, загальному характеру. По–друге, в процесі застосування поняття з’явилося кілька його трактувань, що пов’язувалися з різними типами маргінальності. По–третє, нечіткість у визначенні ускладнила процес вимірювання явища, його емпіричної інтерпретації. Виділяють американську та європейську традицію трактування поняття маргінальність
Громадські організації як суб'єкти розвитку культури
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|