|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Підприємництво як предмет соціально-психологічного дослідження
Підприємництво є невід’ємним атрибутом ринкової економіки. Не дивлячись на багатовікову історію формування поглядів на феномен підприємництва, надалі актуальними залишаються побудова єдиної теорії підприємництва, концептуальне визначення місця і ролі даного явища в системі економічних і суспільних відносин, відшукання соціологічних і психологічних детермінант підприємницької активності. У формуванні поглядів на підприємництво умовно, на наш погляд, можна виділити три великих періоди (віхи, хвилі), що концептуально сформували існуючі підходи до розгляду призначення підприємницької функції у ринковій економіці. Перший період наукової зацікавленості підприємництвом бере свій початок з XVIII століття, коли англійський банкір і економіст Р.Кантильйон вперше ввів у науковий обіг термін “підприємець” (1725 р.). Термін “підприємець” (enterpreneur) французького походження, що буквально означає “посередник”. У XVI столітті у Франції підприємцями, тобто антрепренерами, називали людей, котрі очолювали військові експедиції, а також інших шукачів пригод. На початку XVII століття підприємцем, окрім попереднього тлумачення, називають людину, яка укладає з державою контракт (урядові контрактори) на побудову мостів, доріг, портових чи оборонних споруд або на поставку певної продукції. Сума контракту визначалася заздалегідь. Якщо підприємцям вдалося виконати контракт за меншу суму, то різниця привласнювалася як елемент доходу. Важливою умовою, від якої залежала величина доходу, вважалася наявність у підприємця такої особистісної риси як відповідальність за свої дії. Крім того, у визначенні, яке дав підприємцю Р.Кантильйон, це людина, яка діє в умовах ризику. Підприємець у нього – це особа, котра за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів і, беручи на себе зобов’язання по витратах, не знає, за якими цінами може здійснюватися реалізація його продукції . Ризик як функція підприємницької діяльності на довгі десятиліття опинилася в центрі уваги науковців, що й визначило характер першого періоду наукової інтерпретації підприємництва. Окрім ризику як важливої складови підприємництва, перша хвиля зацікавленості даним явищем розширила межі його трактування, завдяки економічним поглядам А.Сміта, Ж.-Б.Сея, А.Маршалла. А.Сміт як один з фундаторів англійської класичної політекономії (XVIII ст.) формулює концепцію “економічної людини”, яку наділяє такими рисами, як підприємливість у реалізації господарських задумів, компетентність у веденні справ, поєднання розважливого ризику та обережності, щоб уникнути банкрутства, прагнення до здобування максимального прибутку. У А.Сміта “економічна людина” (капіталіст-підприємець) – це активно діючий економічний агент, власник, який сам планує, організовує виробництво, розпоряджається його результатами, діє раціонально і з розрахунком. Ж.-Б.Сей, французький економіст XVIII – XIX століть, включив у зміст підприємництва три елементи: поєднання вихідних факторів виробництва, збирання інформації та необхідного досвіду, організація виробничого процесу. У нього підприємець – це людина, яка організовує інших людей в межах виробничої одиниці, це – економічний агент, який комбінує фактори виробництва і навколо якого відбувається розподіл багатств. Для виконання підприємницьких функцій, на думку вченого, потрібні: постійність, знання людей, розуміння навколишніх обставин, уміння об’єднати та привести в дію три чинники виробництва – природу, працю і капітал. Ідеї Ж.-Б.Сея про підприємництво і підприємця у подальшому розвив англійський економіст А.Маршалл, який у своїй книзі “Принципи економіки” (1890 р.) висунув концепцію, згідно якої підприємець виконує дві головні функції: “конструювання” загального плану виробництва і контроль за здійсненням його складових частин. Перша передбачає глибоке знання всіх особливостей галузі, вміння передбачити загальні тенденції розвитку виробництва і споживання; друга – здатність “бути природженим керівником”, уміти вдало добирати помічників і розвивати в них підприємливість та ініціативу. А.Маршалл вважав, що підприємець – це особа, яка керує виробництвом, щоб останнє за певних обставин забезпечувало найбільший ефект у задоволенні людських потреб. Підприємці, з одного боку – це висококваліфікована категорія учасників виробництва, а з іншого – посередники між робітниками фізичної праці і споживачами. Вищевказані погляди суттєво доповнили розуміння функцій підприємництва, однак не несли
Громадські організації як суб'єкти розвитку культури
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|