|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Провадження у справі до судового розгляду та завдання даної стадії
Якщо визнання позову суперечить закону чи порушує права інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд (ст. 174 ЦПК України). У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо мирова угода суперечить закону чи порушує права інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ст. 175 ЦПК України). При укладенні сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду . У випадках, коли спір не був врегульований у зазначеному порядку, суд відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України вчиняє такі дії: 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. Для цього визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при розв'язанні спору. При з'ясуванні у позивача суті заявлених вимог суддя покликаний допомогти йому визначити предмет позовної вимоги (позову) і його підставу та зміст. Необхідно також встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у позивача пов'язаних між собою вимог до того самого або інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єднання (ст. 32 ЦПК України). Уточненню підлягають також заперечення відповідача як матеріально-правового, так і процесуально-правового характеру, що надає можливість залучення до справи належних і допустимих доказів і дослідження їх у судовому засіданні; 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Підлягає встановленню належність сторін до справи — чи є позивач справді тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач — особою, яка повинна відповідати за позовом. Вирішується питання про заміну належного відповідача, про участь у справі співвідповідача і третьої особи. З урахуванням характеру справи — про участь у справі законного представника та суб'єкта захисту прав інших осіб (статті 39, 45 ЦПК України); 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Для цього підлягає визначенню предмет доказування: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. До таких обставин належать юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначаються нормами цивільного, трудового, сімейного, інших галузей матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, їх виникнення, зміну, припинення. Підлягають встановленню також факти доказові, якими є ті з них, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Із сукупного складу юридичних фактів предмета доказування виділяються: ті з них, які визнаються сторонами, а також загальновідомі факти та преюдиціальні, що не потребують доказування (ст. 61 ЦПК України), та ті з них, які підлягають доказуванню; 4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання. Відповідно до частин 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, на доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; 5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання у встановленому порядку: а) про витребування доказів, коли щодо їх отримання є складнощі (ст. 137 ЦПК України); б) про виклик свідків (ст. 136); про проведення експертизи (статті 143-150); про залучення до участі у справі спеціаліста (ст. 54); про залучення до участі у справі перекладача (ст. 55); про залучення до участі у справі особи, яка надає правову допомогу (ст. 56); про судові доручення щодо збирання доказів (ст. 132); 6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів у порядку, встановленому статтями 140-142 ЦПК України; 7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову, які застосовуються відповідно до нормативне встановлених правил статтями 151-155 ЦПК України; 8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду та забезпечення правильного
Провадження у справі до судового розгляду та завдання даної стадії
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|