1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
.
2. Зателефонувавши за телефонами: 80505603140, 80673126507 (Микола) або написавши лист studentamua (собачка) mail.ru, ви отримаєте абсолютно достовірну і оперативну відповідь на ваші запитання.
3. Ви можете замовити цілу або тільки частину роботи:
- реферат - від 50 грн.
- контрольна - від 60 грн.
- курсова - від 200 грн.
- дипломна - від 500 грн.
4. За мінімальну доплату можуть бути внесені оперативно оновлення або переробки під ваші вимоги. Вартість доплати залежить від об'єму необхідного доопрацювання або переробки.
В рамках всіх доопрацювань і переробок дається ГАРАНТІЯ.
Поиск варианта отдыха в Карпатах
Booking.com
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой)
.
На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
ВСТУП 3
Розділ 1. Принципи, поняття та ознаки апеляції 4
Розділ 2. Види апеляцій 11
Розділ 3. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації за цивільним процесуальним кодексом України 15
ВИСНОВКИ 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25
ДОДАТКИ 27
Інтервал:
1
Кількість сторінок:
27
Рік написання:
2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте
нам
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
Теоретичне і практичне дослідження інституту апеляції в цивільному, як, зрештою, і в інших видах судового процесу, власне, неможливе без визначення її поняття та відмінних ознак. У зв'язку з цим зауважимо, що в науці цивільного процесуального права виділяють кілька понять, близьких за значенням і безпосередньо пов'язаних зі словом "апеляція". До них, зокрема, належать "апеляційне провадження", "апеляційна скарга", "апеляційний суд", "апелювати", "апелянт" і, власне, термін "апеляція"
.
У контексті проблеми, яку досліджуємо, викликає інтерес етимологічне тлумачення двох основних понять, а саме - "апеляція" і "апелювати". Передусім звертає на себе увагу та обставина, що різні автори іноді не завжди точно вказують на джерела виникнення в російській (та й в українській) мові терміна "апеляція". Безумовним є той факт, що це слово запозичено з іноземних мов. Найчастіше вказують на латинські корені слова "апеляція", а саме - походження терміна пов'язують із латинським словом "арреllаtіо" (в деяких джерелах - "ареlatіо"), що в перекладі означає "звернення", "скарга".
Проте поряд із таким підходом зустрічаємо і дещо інші. Так, є думка про польське походження слова "апеляція". В цьому випадку, мабуть, мають на увазі польське слово "ареlacja". Входження цього польського слова до російської мови нерідко датують початком ХVІІІ ст.
Як бачимо, в терміні "апеляція" суміщено, власне, кілька значень. Насамперед, під апеляцією розуміють скаргу, благання, прохання. Таке визначення має не лише спеціальне юридичне застосування, а й неофіційне, що дає можливість використання цього терміна в судовому процесі, а також у повсякденному побуті громадян, не пов'язаному з участю в будь-якому судовому розгляді.
Крім того, поняття "апеляція" використовується в значенні оскарження, звернення, що виявляє дещо інший зміст цього терміна. В цьому випадку характерні насамперед динаміка розвитку, сукупність або, іншим словом, послідовність певних дій. У такому сенсі поняття "апеляція" дуже близьке до спорідненого терміна "апелювання".
Звернемось до етимологічного змісту дієслова "апелювати", який означає оскарження, подачу апеляції, пошук у кого-небудь вирішального слова, думки. Такі значення слова "апелювати" можуть рівною мірою використовуватися з вказівкою на когось (наприклад, апелювати до судді) або на щось (скажімо, апелювати до суспільної думки, до вищої інстанції). Це ще раз підкреслює можливість використання цього терміна поза межами судового процесу, багатоаспектність його функціонування у різних сферах життєдіяльності.
У науці цивільного процесуального права трапляються різні визначення апеляції. Умовно їх можна поділити на дві групи: визначення, наявні в юридичній літературі до часу відмови від інституту апеляційного оскарження у 1917 р., і визначення, дані після цього
.
Перша група являє значний науковий інтерес, оскільки визначення цієї групи були сформульовані в період існування (і доволі успішного) апеляційного оскарження в цивільному процесі. При цьому не слід забувати, що за основним змістом у згаданий період (до 1917 р.) поняття апеляції подаються відповідно до існуючих на той момент норм Статуту цивільного судочинства 1864 р., у зв'язку з чим мають достатньо обмежений аналітичний характер і спрямовані на роз'яснення окремих норм Статуту в разі їх використання.
З другого боку, визначення, які сформульовані після 1917 р., мають більш узагальнений вигляд, проте подані з позиції критики, беручи до уваги відміну апеляційного оскарження і пов'язану з цим необхідність роз'яснення причин такої відміни.
На підтвердження висловленої тези звернемось до дореволюційної цивільної процесуальної науки. І передусім до Загальної пояснювальної записки до проекту Статуту цивільного судочинства 1864 р., яку склали відомі діячі галузі права того часу. Ця записка вказувала на апеляцію як на прохання про розгляд вищим судом справи у тому вигляді, як вона розглядалася у суді нижчому і про виправлення винесеного нижчим судом рішення.
Теоретико-правова модель апеляційного провадження також розроблялася багатьма вченими-процесуалістами того часу. Про це свідчать праці К. І. Малишева, В. І. Адамовича, Є. О. Нефедьєва, А. Х. Гольмстена, І. Є. Енгельмана та інших. Дослідження позицій цих учених дасть змогу, на нашу думку, найповніше зрозуміти сутність проблеми, яку розглядаємо
.
Так, К. І. Малишев визначав апеляцію як форму прохання про новий розгляд та інше вирішення справи вищим судом усупереч неостаточному рішенню нижчої інстанції по суті справи або іншому процесуальному акту, який завершив процес.
В. І. Адамович, погоджуючись з К. І. Малишевим, доповнив визначення вказівкою на те, що апеляційне провадження встановлене для повної ревізії справи, а також для винесення нового рішення або виправлення попереднього.
На ознаку апеляції, суть якої полягає в тому, що її має право подати лише незадоволена рішенням першої інстанції сторона, вказував у своєму визначенні апеляції Є. О. Нефедьєв, який розглядав апеляцію як скаргу на рішення суду першої інстанції, яку незадоволена сторона має право подати до вищої інстанції з метою домогтися зміни раніше прийнятого рішення задля захисту своїх матеріально-правових інтересів.
Спробу подати кілька визначень апеляції в цивільному процесуальному праві зробив А. Х. Гольмстен. Його визначення можна характеризувати як апеляцію у вузькому розумінні (прохання про відміну неправильного рішення або нове вирішення справи у вищому суді, яке подає постраждала сторона) і широкому розумінні (прохання про перегляд справи вищим судом).
Два визначення апеляції подав у науці цивільного процесу І. Є. Енгельман. На його думку, апеляція - це спосіб виправлення неправильного, неостаточного рішення і прохання сторони, яка вважає рішення суду першої інстанції загалом або у певній частині неправильним, про нове вирішення справи у суді другої інстанції
.
Після розгляду позицій дореволюційних учених-процесуалістів звернемося до визначень апеляції, поданих у доктрині радянського цивільного процесуального права.
Апеляцію як прохання про новий розгляд (перегляд) справи у суді вищої інстанції визначали С. Н. Абрамов і М. А. Гурвич. У рамках такого розгляду вищий суд переглядає справу по суті і виносить нове рішення, в якому вказує на неправильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи або на неправильне застосування закону.
Крім того, у правовій літературі часто висловлювалась позиція, коли під апеляцією розуміли новий розгляд справи по суті судом вищої (апеляційної) інстанції у повному обсязі, тобто не лише щодо фактичних обставин, а й з точки зору правильності застосування закону судом першої інстанції.
Поряд із наведеною позицією існувало і поняття апеляції, яке визначало її як форму, коли рішення суду перевіряються не шляхом наглядового втручання держави, а новим розглядом того самого спору по суті, але тільки вищестоящим судом.
На сучасному етапі розвитку наукової думки ми також зустрічаємося зі спробами сформулювати поняття апеляції. О. О. Борисова вказує у своїх працях на поняття «чистої» або класичної апеляції, під якою розуміють прохання сторони, яка вважає рішення суду першої інстанції загалом або у певній частині неправильним, про новий розгляд і повторне вирішення справи судом вищестоящої інстанції.
О. В. Салогубова відповідно до римського цивільного процесу характеризує апеляцію як прохання, з яким особа після винесення судового рішення зверталася до вищестоящого суду і вимагала перегляду і нового рішення тії самої справи
.
Тимченко П.М. Апеляційне провадження у цивільному процесі: теоретичні аспекти проблеми // Судова апеляція. - №2. – 2006. – С. 14-15.
Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне провадження за новим цивільним процесуальним законодавством // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 4. — С. 31.
Трач О. М. Окремі питання доказування в суді апеляційної інстанції / О. М. Трач // Форум права. - 2008. - № 3. - С. 490-491.
Чернушенко Є.А. Передумови запровадження інституту апеляції у цивільному процесі України // Судова апеляція. - №1. – 2006. – С.15-16.
Тимченко П.М. Апеляційне провадження у цивільному процесі: теоретичні аспекти проблеми // Судова апеляція. - №2. – 2006. – С. 16.
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.