|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
Аргонная сварка Киев
Автосервис, качественная
аргонная сварка Киев
в Украине
disko.org.ua
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
КНЯЖА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
| Дисципліна: |
Історія держави і права України |
|
| ID роботи: |
2157 |
|
| Вид роботи: |
Контрольна |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1,5 |
|
| Кількість сторінок: |
31 |
|
| Рік написання: |
2008 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Від другої половини І тис. сформувався відносно усталений етнічний і етнографічний склад населення України, що започаткував наступне велике відпарощування від етногенетичного східнослов'янського стовбура гілки східних слов'ян, на якій проростало українство. Проте цей процес остаточно завершився пізніше, з складанням власне українських цінностей: системи світоглядних уявлень, етнічної самосвідомості тощо. А поки що у VII—VIII ст. східні слов'яни, розселені на території України, консолідувалися в етнос. Процес їхньої етнічної консолідації, як і всі попередні процеси, відбувався на розмаїтому етнографічному грунті шляхом утворення окремих слов'янських племен, їх об'єднання в союзи, етнічні спільності, а відтак і у державу. Початковими формами таких об'єднань стали великі угруповання склавинів і антів, що спричинилися до розвитку празької і пеньківської культур. У свою чергу, останні, до котрих додалися колочинська та деякі інші групи культур (наприклад, Луки-Райківецької), лягли в основу формування перших слов'янських племен. Їхнім етнічним і консолідаційним підґрунтям були анти і склавини. Перші розміщувалися в Середньому Подніпров'ї, другі — між Дніпром, Дністром і Верхньою Віслою. Був ще один слов'янський союз, пов'язаний з колочинською культурою, що розташовувався на території Верхньої Наддніпрянщини, ім'я якого наука поки що не встановила. Але є припущення, що цей союз об'єднувався з антами. Кожне з літописних східнослов'янських племен, що визначилися у VII—VIII ст. як етнотериторіальні і навіть політичні утворення, формувалися на засаді археологічних культур, поширених на території України. З боку Києва, який ставав центром державного об'єднання слов'ян, бузьке населення сприймалося як його складова, тобто як частина державного утворення, територіальне прив'язана до Бугу. Отже, населення Побужжя і дістало назву в його сусідів, насамперед киян, — бужани. З посиленням адміністративно-територіальних зв'язків і з формуванням земель як окремих утворень у складі Київської Русі назва «бужани» стала недостатньою для окреслення і території, і етнографічних особливостей колишнього племінного об'єднання, що спричинило відродження традиційної назви — волиняни. Така історична діалектика етнічної історії краю та його населення закарбована в етнонімах та етнотопонімах. Літописні поляни відомі під цією назвою з VIII ст. і пов'язані з Полем у загальному значенні цього слова, тобто із Степом, звідки на Середню Наддніпрянщину вдерлося одне з антських племен. У первісному вигляді етноплемінний етнонім цього слов'янського населення мав назву «пол» або «поля», від якого утворювалися пізніше і всі похідні: полем, полями, в Полех. Польська земля («...и начаста владети Польскою землею») згадується під 862 роком як територіально-політичне утворення. Антропологічне й етнокультурне обличчя полян остаточно сформувалося в IX—XI ст., в період утворення Київської Русі, на базі давніх археологічних культур та під впливом культури Луки-Райківецької із включенням слов'янизованої скандинавської культури. Отже, і в етнокультурному відношенні поляни стали оригінальним утворенням, територіальне поширеним у Наддніпрянському трикутнику: Київ — Чернігів — Переяславль, тобто на Русі — в давньому, вузькому значенні цього поняття. Із зростанням ролі Києва як політичного центру родова самоназва полян поступається місцем назві народу — спочатку через термін русь («Поляни яже нине зовомая Русь»), а пізніше, з поширенням цієї назви на інші племінні об'єднання, — через термін кияни. Вперше назва «кияни» трапляється в літопису під 1036 роком: «И постави Ярослав Варяги посредь, а на правей стороне Кыяне, а на левом криле Новгородци». Назва «кияни», що спочатку застосовувалася для означення населення Київської (власне, Польської) землі, з часом втратила свій первісний зміст, звузившись до означення мешканців міста Києва. Проте етнічна пам'ять довго зберігала родовий етнонім, поширюючи його і на мешканців Києва: «суть Поляне в Киеве и до сего дне». Русь — історично унікальне слов'янське плем'я, навіть етнотериторіальна одиниця, що шляхом історичних трансформацій перетворилася на велику слов'яно-українську державу — Київську Русь. Відповідно до цього змінювався статус найменування — від етноніма до політоніма, від родового поняття, започаткованого епонімом — ім'ям предка, до назви народу і назви держави. Це племінне утворення історія якось замовчує, можливо, тому, що воно є пізнішим явищем, до того ж територіально обмеженим. Остаточно поняття «Русь» усталилося лише у IX ст. і з ним ототожнювалася невелика територія Правобережжя Дніпра з центром у Києві і південним кордоном по річці Рось. Саме за цією землею закріпилось і поняття «Руська сторона», згадувана літописами, тобто правий берег Дніпра. Зокрема, Іпатський літопис під 1193 р. свідчить: «Половин... лежать, и вежа и стада по сей стороне Днепра, по Руськой». До речі, традиція називати правий берег Дніпра біля Києва Руським зберігалася майже до XVII ст. Русь IX ст., на думку історика О. І. Попова, являла собою вже не етнічну групу, а соціальний елітарний прошарок, що складався з об'єднань слов'янських, чудських та варязьких елементів. Династія Рюриковичів, безперечно варязького походження, протягом кількох поколінь повністю ослов'янилася і, власне, не вплинула на слов'янську, а пізніше руську етніку. Роль норманів у цьому процесі була дуже скромною. Починаючи з X ст. топонімічне і етнонімічне, вузьке значення поняття «Русь» поступається більш широкому його розумінню, як поняття, що означало народ («род руськый»), і як поняття, що означало країну — «Руську землю», так само, як і державу — Київську Русь. У латинських хроніках XI і XII ст. переважали назви східних слов'ян та їхньої країни як руські: руцці, рускі, руссі, рутені. Між поняттями «Рось» і «Русь» пролягає ще й етнічний вододіл, пов'язаний з характером етнічності полянського племінного об'єднання на Дніпрі, первісною основою якого було переважно слов'янське населення. В процесі його розвитку, як і розвитку Давньоруської держави в цілому, до нього увійшли іншоетнічні елементи: балтські, фіно-угорські, іранські та інші, що зумовили надетнічне утворення, як і надетнічний політонім — Русь: ним позначали не стільки населення Давньоруської держави, скільки саму державу — Київську Русь. У IX ст. у результаті тривалого внутрішнього розвитку східносдав'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав Європи — Русь. Роль її історичного ядра відігравало Середнє Придніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще скіфсько-античних часів. У зв'язку з тим, що центром нової держави впродовж багатьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала назву Київської Русі. Широко вживаються і такі назви, як “Давньоруська держава”, "Київська держава", "Давня Русь". Давньоруська держава після її утворення продовжувала розширювати свою територію. За князя Олега (882—912) були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. Водночас ліквідовувалася залежність радимичів від хазар. За князя Ігоря (913—945) до Давньоруської держави були приєднані уличі й тиверці і знову ж древляни, які відокремилися від Києва після смерті Олега. Князі Святослав (965—972) і Володимир (978—1015) здійснювали походи у землі в'ятичів. Отже, руйнувалися й зникали старі племенні розмежування та складалася величезна територія Давньоруської держави. У Х ст. вона простягалася вже від південних берегів Ладозького й Онезького озер до середньої течії Дніпра, а на заході та південному заході — до Карпат, Пруту й пониззя Дунаю. У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основні етапи. Перший охоплює кінець IX і Х ст. Тоді Київська Русь була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. Тут в основному завершувався процес політичного об'єднаня Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади. Характерною рисою державності Київської Русі була наявність власного законодавства. Воно існувало ще за часів Олега: у договорі з греками 911 р. уже містилися згадки про приписи руського закону. За князювання Ярослава з?явився перший кодекс – “Руська правда”, який доповнили новими законами сини Ярослава, Володимир
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Гетьман Іван Мазепа
ДИПЛОМАТІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ Й КОЗАЧЧИНИ
Україна в умовах перебудови (друга половина 80-х років)
Україна в умовах сталінського тоталітарного режиму
Україна напередодні та в роки Першої Світової війни
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА - перший український парламент
УТВОРЕННЯ ДЕРЖАВИ КИЇВСЬКА РУСЬ
АКТ ЗЛУКИ УНР І ЗУНР. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЇХ ВОЗЗЄДНАННЯ
ВИНИКНЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ - СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ТА ПРАВО
ДЕРЖАВА І ПРАВО ЗА ЧАСІВ П. Скоропадського
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
Правове становище західноукраїнських земель у 20-30-х роках 20 століття
Держава і право в Україні початку 20 ст
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ НЕПУ
ЗМІНИ У СУСПІЛЬНО-ПРАВОВОМУ СТАТУСІ УРСР
КНЯЖА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
Культура українського народу 14-середини 16 ст. Причини конфлікту УЦР з Раднаркомом Росії. Перша війна Радянської Росії проти УНР та її наслідки...
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В ДРУГІЙ УНР
Україна в 20х роках ХХ століття
Україна напередодні та в роки Першої Світової війни
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА