|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
Конституційно-правове регулювання права на інформацію в Україні
| Дисципліна: |
Конституційне право |
|
| ID роботи: |
4036 |
|
| Вид роботи: |
Курсова |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1,5 |
|
| Кількість сторінок: |
35 |
|
| Рік написання: |
2010 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
У наукових працях зазначається, що право на інформацію встановлено ст. 34 Конституції України. Дійсно, положення, передбачене цією статтею Основного Закону, є першоосновою для таких тісно пов’язаних між собою прав, як свобода слова, свобода інформації та право на доступ до інформації. Проте зміст та обсяг права на доступ до інформації не обмежується лише ст. 34 Конституції України [1]. Зокрема, окрім права кожного вільно збирати інформацію (ч. 2 ст. 34), Конституція закріплює право кожного громадянина знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе (ч. 3 ст. 32), гарантує право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту (ч. 2 ст. 50), право знати свої права і обов’язки (ч. 1 ст. 57), встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Отже, основний зміст права на доступ до інформації вміщено в ч. 2 ст. 32, ч. 2 ст. 34, ч. 2 ст. 50, ст. 57 Основного Закону. Крім того, Конституція встановлює, що засідання Верховної Ради України проводяться відкрито, тобто пленарні засідання парламенту мають проводитися гласно. Однак виникає запитання, а чи знайшло закріплення в ст. 34 Конституції право на доступ до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Більшість фахівців переконані, що так, адже ч. 2 ст. 34 Конституції України гарантує юридичну можливість «збирати» інформацію, але варто звернути увагу, що ч. 2 ст. 34 не містить правомочності одержання інформації. Це, на наш погляд, є істотним недоліком, тому що юридична можливість збирати інформацію не охоплює правомочність одержувати її [29, с.7]. Існує очевидна різниця між правомочністю одержувати і правомочністю збирати інформацію. Так, дія «збирати» у словнику Д. Н. Ушакова тлумачиться як пошук, а «пошук» означає – «знайти, виявити, визначити місцезнаходження». У науковій літературі правники пошук інформації тлумачать як звернення особи (фізичної, юридичної, уповноваженого суб’єкта органу державної влади чи місцевого самоврядування) до органу, організації чи інших суб’єктів за отриманням необхідної інформації, а одержання – як отримання в установленій формі пошукової інформації від суб’єкта, який володіє нею на законних підставах [16, с.88]. Таким чином, поняття «одержувати» і «збирати» не є тотожними, тобто вони передбачають різні дії. Опоненти зазначеного вище твердження, апелюючи до загальноприйнятої позиції, що праву збирати інформацію кореспондує обов’язок органів влади оприлюднювати інформацію про свою діяльність та надавати інформацію, можуть визнавати такий підхід неправильним. А намагання автора інтерпретувати правомочність «збирати» лише за допомогою граматичного способу тлумачення – не зовсім коректним. Проте варто звернути увагу, що й ст. 19 Загальної декларації прав людини 1948 р. і ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачає не лише юридичну можливість збирати, а й правомочність одержувати інформацію. Спеціальний доповідач з питань щодо заохочення та захисту свободи думки, а також права на вільне їх вираження Комісії з прав людини ООН, досліджуючи питання свободи інформації та доступу до інформації в доповіді E/CN.4/1998/40, визнав, що право шукати та одержувати інформацію покладає на державу позитивний обов’язок забезпечити доступ до інформації, зокрема, право на ознайомлення з офіційними документами та їх копіюванням. Отже, як бачимо, доповідач використовує конструкцію «збирати» та «одержувати». Крім того, з точки зору юридичної техніки формула збирати й одержувати є більш довершеною. Саме тому автор дисертаційного дослідження в науковій статті, що була присвячена висвітленню проблем права на інформацію, пропонував ч. 2 ст. 34 Конституції України доповнити правом вільно одержувати інформацію. У подальшому автор дійшов висновку про необхідність закріпити в Конституції окреме право на свободу інформації, тобто вільне створення, зберігання, поширення та отримання інформації із загальнодоступних джерел, а окремо закріпити право на доступ до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, разом із правом на доступ до суспільно важливої інформації, яка є у розпорядженні приватних юридичних осіб. Це необхідно для подолання неясності, розмитості змісту та обсягу права на доступ до інформації [28, с.35]. До речі, спеціальні положення, що передбачають право на доступ до інформації про діяльність органів влади, міститься в Конституціях Бельгії (ст. 32), Греції (ч. 3 ст. 10), Естонії (ч. 2 ст. 44), Польщі (ст. 61), Македонії (ч. 3 ст. 16), Португалії (ст. 48), Словенії (ч. 2 ст. 39), Фінляндії (параграф 12, ч. 3). Основою реалізації, передбаченого Конституцією України права на доступ до інформації, є його деталізація в поточному законодавстві. Нині в Україні інформаційна діяльність регламентується численними нормативно-правовими актами. Однак, на думку вчених та фахівців, у сфері доступу до інформації правове регулювання інформаційних відносин, зокрема, законодавче забезпечення права на доступ до інформації потребує свого подальшого вдосконалення. Слушна думка, висловлена десять років тому В. О. Серьогіним з приводу того, що «інформаційне законодавство значною мірою залишається декларативним, не отримуючи повноцінної реалізації, особливо у відносинах між органами публічної влади і пересічними громадянами...», залишається актуальною й сьогодні. Судження стосовно проблем у сфері правого регулювання інформаційно-правових відносин висловлювали І. Л. Білан, В. О. Горобців, М. С. Демкова, Є. Ю. Захаров, Л. М. Задорожня, Р. А. Калюжний, А. І. Марущак, Т. А. Костецька, Н. В. Кушакова-Костицька, В. Павловський, , Т. М. Слінько, В. С. Цимбалюк та ін. Втім, найбільше претензій та нарікань з боку фахівців у сфері інформації викликає Закон України «Про інформацію». Б. А. Кормич визнає, що «в законі є багато норм-декларацій, деякі його положення не відповідають міжнародним стандартам в сфері свободи інформації» [22, с 44]. Критичне ставлення до закону висловлюють й європейські експерти в сфері свободи інформації. Так, експерт Ради Європи Гелена Єдерблом наголошує, що «Закон стосується багатьох аспектів в усіх сферах інформації, це призвело до плутанини щодо прав і обов’язків громадян і органів влади, а надто в положеннях, у яких ідеться про доступ до офіційної інформації: в Законі бракує належного визначення концепції офіційної інформації, тож важко вірно з’ясувати справжній обсяг цього права. Положення щодо секретності не досить конкретні, що серйозно, оскільки дає можливість довільної інтерпретації» [26, с.15-16].
Виборча система України на виборах депутатів місцевих рад
Виборче право України та його основні джерела
Виборчі системи в Україні
Виборчі системи на виборах глави держави
Вища рада юстиції України
Відновлення незалежної України
Змішана виборча система
Інформаційно-аналітична діяльність у сфері держави та місцевого управління
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАВЧОЮ ВЛАДОЮ З БОКУ ІНШИХ ГІЛОК ВЛАДИ
Міжнародний механізм захисту прав людини
Механізм реалізації функцій державного управління в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування
Муніціпальне право - право місцевого самоврядування
Основи конституційно-правового статусу особи в Україні
Повноваження Служби Безпеки Україниі
Судова система Бельгії
Судова система Італії
Судова система Швейцарії
Удосконалення розвитку системи територіальної основи органів самоврядування
Форма територіального устрою в Україні - проблеми вдосконалення
Президент України
Конституційні права і свободи людини і громадянина
ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС - ПОНЯТТЯ ТА ЕТАПИ
Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні
КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Конституційно-правове регулювання права на інформацію в Україні
Механізм реалізації функцій державного управління в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування
Місцеві районні державні адміністрації правові засади організації і функціонування
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ТА ПРАВА ЛЮДИНИ
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ
ОСНОВНІ ТИПИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ
Поняття і види виборів в Україні
Правове регулювання виборів Президента України
РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Судова система Республіки Білорусь
ВИБОРЧА СИСТЕМА НА ВИБОРАХ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ
ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Історія конституційного розвитку України
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД БРАЗИЛІЇ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ІТАЛІЇ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД КАНАДИ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД НІМЕЧЧИНИ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ЯПОНІЇ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАВЧОЮ ВЛАДОЮ З БОКУ ІНШИХ ГІЛОК ВЛАДИ
МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ В СИСТЕМІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Місцеві державні адміністрації як органи виконавчої влади та їх правове регулювання
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ
Основи і принципи конституційного права (США, Росія)
ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. СТАТУС БІЖЕНЦІВ
ОСНОВНІ ТИПИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ
Політичні партії і партійні системи
ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ
РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ
РЕАЛІЗАЦІЯ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЯХ
РОЛЬ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ЛЮДИНИ У МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯНИНА
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ