Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД КАНАДИ

Дисципліна:

Конституційне право

ID роботи:

3095

Вид роботи:

Контрольна

План:

ВСТУП 3
1. Суспільний лад Канади 4
2. Державний лад Канади 10
3. Конституційний статус особи в Канаді 16
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 19

Інтервал:

1

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД КАНАДИ / 3095

Кількість сторінок:

19

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Канадська писана Конституція — на відміну від американської — не становить цілісного документу і не є кодифікованою. На додаток до інших документів, вона містить у собі 25 основних актів, закріплених у Конституційному акті 1982 року: чотирнадцять актів Британського парламенту, сім — парламенту Канади і чотири закони від імені англійського монарха і Таємної ради. Стрижневим у цьому зведенні законів залишається Закон про Британську Північну Америку від 29 березня 1867 року. Саме він започаткував сучасну канадську державність. Сьогодні цей закон, визначений як конституційний закон 1867 року, зберігає силу і є одним із складових елементів Конституції Канади. Законом 1867 року було передбачено об'єднання колоніальних володінь, що існували на Півночі Північно-американського субконтиненту, в єдине територіальне утворення — Канаду, яке з часом отримало статус домініона. Такий статус означав тоді певний рівень самоврядування і самостійності у вирішенні внутрішніх справ. Акт про Британську Північну Америку дав життя федерації — новій державі. Він був схвалений парламентом Великобританії, але розроблений делегатами від території нинішньої Канади (за винятком двох невеликих пунктів: про офіційну назву країни — "домініон" та щодо розділів 26—28 Акта, які стосуються розв'язання складних ситуацій у стосунках між Сенатом і Палатою громад парламенту Канади). Цей закон став ще одним компонентом Конституції Канади, але залишається основоположною складовою частиною писаної Конституції.
Організація державного механізму регламентована насамперед Законом 1867 року. Хоча при виданні Акта 1867 року його творці мали намір дати Канаді конституцію та юридичний комітет Таємної ради і неодноразово підкреслювали, що метою Акта є саме надання конституції, але в жодному положенні документа цей термін не був ужитий, і Тільки після прийняття Акта про Британську Північну Америку (№ 2) 1949 року, яким були внесені чергові зміни до Акта 1867 року (ст. 91), термін "конституція" (точніше — "конституційний акт") був згаданий. 1965 року канадський Уряд розповсюдив цей термін, опублікувавши Білу книгу /з назвою "Зміна Конституції Канади". Країна тривалий час зазнавала впливу англійського права, що мало пряму дію на території цієї держави (а також у Австралії, Новій Зеландії, інших країнах). У другій половині XIX століття екстериторіальна дія англійського права спочатку обмежується статутним правом (законом про дієвість колоніальних законів 1865 року), а потім його дія детермінується Веетмінстерським статутом 1931 року, прийнятим Британським парламентом. Цим статутом права домініонів, включаючи Канаду, значно розширено, вони по суті здобули незалежність. Але з колишньою метрополією збереглися певні конституційно-правові зв'язки, які з часом були звужені. Ці зв'язки визначають особливості форми державного правління, що існує також у Австралії, Новій Зеландії та інших країнах, колишніх британських колоніях.
Після прийняття Закону 1867 року до початку 80-х років XX століття було прийнято близько тридцяти актів, які змінювали і доповнювали його зміст. Та вже 17 квітня 1982 року парламент прийняв змістовний Конституційний закон. Відповідно до нього, Канада сьогодні має право самостійно вносити поправки та доповнення до Конституції за встановленою процедурою. Конституція Канади 1982 року (ст. 2) безпосередньо встановлює, що жодний акт англійського парламенту, прийнятий після Конституції, не буде поширюватися на Канаду і не стане частиною його внутрішнього права. Канада, таким чином, одержала власний Основний закон. Але існує думка, що Конституційний акт 1982 року дав канадцям "нову Конституцію". Це не зовсім так. Насправді в акті стверджується, що "Конституція Канади включає чотирнадцять актів парламенту Об'єднаного Королівства, сім актів парламенту Канади і чотири закони від імені англійського короля і Таємної ради (за якими Канаді надано Північно-західні території та Арктичні острови, а також введено до складу Конфедерації Британську Колумбію і острів Принца Едуарда). Із загальної кількості актів п'ятнадцять отримали нові назви; два з них — старий Акт про Британську Північну Америку 1867 року (нині — Конституційний акт 1867 року) і Манітобський акт 1870 року — зазнали незначних змін. Частина Вестмінстерського Статуту Об'єднаного Королівства, включеного до Конституції, увійшла без одного розділу. Таким чином, те, що отримали канадці, було не новою, а старою Конституцією із значною кількістю вилучених статей та чотирма надзвичайно важливими доповненнями.
Канада — федеративна держава. Федералізм поєднує спільне і відмінне. За висловом сера Джона А. Макдоналда, першого прем'єр-міністра Канади, федералізм передбачає створення "загального уряду і законодавчих установ для загальних цілей поряд із місцевими урядами і законодавчими установами для розв'язання локальних завдань". Представники франкомовного і англомовного населення виразно заявляли, що вони закладають підвалини "нової нації", "нової політичної спільноти", могутньої країни, яка посяде належне місце серед країн світу", — власне, "єдиної великої держави". Але вони завжди обстоювали збереження неповторності у звичаях, культурі кожної з федеральних провінцій або колоній. Переважно франкомовне й римо-католицьке населення Східної Канади (Квебеку) намагалися побороти загрозу з боку англомовної більшості (переважно протестантів), спрямовану на те, щоб послабити їхні права на мову, цивільне право, укладене за французьким зразком, релігійно зорієнтовану систему освіти. Англомовне, здебільшого протестантське населення, що становило майже переважну більшість у Західній Канаді (Онтаріо), виявило цілковите незадоволення тим, що представники Східної Канади у Законодавчих зборах об'єднаної Провінції Канада нав'язали систему римо-католицьких роздільних шкіл, проти яких виступила більшість представників Заходу Канади. Захід хотів позбутися того, що деякі з його лідерів називали "французьким засиллям". Зі свого боку, Нова Шотландія і Нью-Брансвік не бажали входити до складу Провінції Канада, про яку мало що знали і до якої мали недовіру через політичну нестабільність та постійні франко-англійські суперечки. Але водночас всі збагнули потребу в єднанні заради захисту від загрози американського втручання та економічного тиску, а також заради зростання і розвитку економіки.
Отже, батьки-засновники Конфедерації — всі однаковою мірою — наполягали на створенні справжньої федерації, — реальної чи напівзалежних провінцій. Провінції не зважувалися на відособлене існування, проте не мали змоги й об'єднатися. Невеликі малонаселені спільноти на неосяжних територіях порізнили не лише природні бар'єри, які видавалися часом нездоланними, а й значні відмінності в економічних інтересах, мові, релігії, законодавстві та освіті. Вони могли скласти федерацію (і зробили це), очолювану міцним центральним урядом і парламентом, але при збереженні широких прав автономії і самоврядування для кожної спільноти, що увійшла до федерації.
Нова Шотландія стала першою територією Канади, де було засновано представницьке урядування. 1758 року за результатами виборів там створено Законодавчі збори. Слідом Законодавчі збори з'явилися на острові Принца Едуарда, у Нью-Брансвіку, у Верхній та Нижній Канаді (попередники нинішніх Онтаріо і Квебека), Ньюфаундленді. У січні 1848 року у Новій Шотландії уперше засновано відповідальне урядування, здійснюване через Кабінет, підзвітний у своїй діяльності Законодавчим зборам, які могли усунути його від влади. Згодом аналогічне урядування з'являється в інших провінціях.
На час створення Федерації 1867 року згадана система діяла упродовж 20 років на переважній частині території нинішньої центральної та східної Канади і дала добрі плоди. У кожній провінції були законодавчі установи на чолі з Губернатором провінції, який представляв Королеву. В усіх провінціях, крім Онтаріо, існувала Верхня палата — Законодавча рада, що призначається, і Нижня палата — Законодавчі збори, що обираються. У Манітобі, що створена за ухвалою парламенту країни 1870 року, було сформовано Верхню палату. Британська Колумбія, яка увійшла до складу Канади 1871 року, а також Саскачеван і Альберта, утворені за рішенням парламенту 1905 року, Ньюфаундленд (увійшов до складу Канади 1949 року) ніколи не мали Верхньої палати. Манітоба, острів Принца Едуарда, Нью-Брансвік, Нова Шотландія і Квебек скасували Верхні палати.