Комп'ютерна інформація як предмет злочинів за Кримінальним правом України

Дисципліна:

Кримінальне право

Ключові слова роботи:

інформація , Комп'ютерна , злочинів

ID роботи:

5056

Вид роботи:

Дипломна

План:

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Загально-методологічні засади дослідження комп’ютерної інформації 7
1.1. Стан дослідження поняття комп’ютерної інформації 7
1.2. Зарубіжний досвід кримінального законодавства у сфері комп’ютерної інформації 21
РОЗДІЛ 2. Ознаки комп’ютерної інформації як предмету злочину 37
РОЗДІЛ 3. Види комп’ютерної інформації як предмета злочину 62
ВИСНОВКИ 75
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 79

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	Комп'ютерна інформація як предмет злочинів за Кримінальним правом України / 5056

Кількість сторінок:

86

Рік написання:

2011

Ціна:

за доплату ця робота може бути оперативно оновлена. Зв'яжіться із нами КОНТАКТИ

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку (або через Приват24 в Інтернеті); 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д. + дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

На сьогодні комп'ютерні злочини - це одна з найдинамічніших груп суспільне небезпечних посягань. Швидко збільшуються показники поширення цих злочинів, а також постійно зростає їх суспільна небезпечність. Це зумовлене прискореним розвитком науки й технологій у сфері комп'ютеризації, а також постійним і стрімким розширенням сфери застосування комп'ютерної техніки. Слід зауважити, що український законодавець приділяє значну увагу цій проблемі: новий Кримінальний кодекс України вперше передбачив самостійний розділ про ці злочини - розділ XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж»; двічі положення цього розділу змінювалися та доповнювалися (закони України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне втручання в роботу мереж електрозв'язку» від 5 червня 2003 р. та «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України» від 23 грудня 2004 p.) [49, с.373].
Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій та їх упровадження в усі сфери життя нашого суспільства зумовили виникнення та самовдосконалення нового виду злочинності - у сфері комп'ютерної інформації (часто її називають «комп'ютерною» чи «кібернетичною» злочинністю).
Для нашої країни цей вид злочинності є відносно новим, проте у багатьох інших (більш розвинених) країнах проблеми, які з ним пов'язані, виникли досить давно. Вперше злочин з використанням електронно-обчислювальної машини було зареєстровано у США в 1969 p., коли Альфонсе Конфесоре постав перед американським судом за вчинення суспільне небезпечних діянь, що спричинили збитки на суму 620 тис. дол. Звісно, що на цьому історія «комп'ютерних» злочинів не закінчується. У 70-х роках було вчинено крадіжка із «Сек'юріті пасіфік бенк» (10,2 млн дол.), у 1979 p.- крадіжка у Вільнюсі (78 584 тис. крб.), 1984 р. з'явився перший комп'ютерний вірус [67, с.32]. У 1985 p., коли депутати Верховної Ради СРСР ще голосували, піднімаючи руки, у Конгресі США за допомоги вірусу було виведено з ладу електронну систему голосування. І далі: 1989 p.- американський студент блокує 6000 комп'ютерів Пентагона; 1992 p.- порушено роботу реакторів Ігналін-ської АЕС (Литва); 1993 p.- замах на «комп'ютерний» злочин у Центральному банку Росії (68 млрд крб.); 1995 p.- російський інженер намагався викрасти із Сіті-банка 2,8 млн дол. [56, с.36]
Злочини у сфері комп'ютерної інформації почали набувати міжнародного характеру з розвитком та активним упровадженням глобальної мережі Інтернет. Її виникнення пов'язано із розробленням Агентством передових досліджень Міністерства оборони США у 1961 р. експериментальної мережі передавання інформації. Ця мережа спершу була призначена для дослідження методів забезпечення зв'язку між комп'ютерами різних видів, вона отримала назву Арпанет (Arpanet). Експеримент із цією мережею був настільки вдалим, що велика кількість організацій виявили бажання використовувати її у щоденній роботі. У 1975 р. Арпанет перетворилася з експериментальної в робочу мережу. Доступ до неї, крім Міністерства оборони США, отримали декілька університетів: Стенфордський, Каліфорнійський, штату Юта. У 1983 р. із Арпанет було виокремлено мережу Мілнет (Milnet), якою користувалося виключно Міністерство оборони США [73, с.13]. Об'єднані в єдину мережу Арпанет і Мілнет отримали назву, яка поступово увійшла в загальне користування - Інтернет. З розвитком мережі Інтернет до неї стала підключатися дедалі більша кількість локальних комп'ютерних мереж у різних країнах. У 1989 р. англійський вчений Тімоті Бернерс (Timothy Berners) розробив і впровадив в Інтернет технологію WWW (World Wide Web) - «Всесвітня павутина», яка є системою розподілених баз даних, що мають гіпертекстові зв'язки між документами.
Переважна більшість підприємств, установ та організацій за кордоном мають свої інформаційні сторінки в Інтернеті. Те саме слід сказати і про державні органи. Лише сам факт, що комп'ютер підключено до цієї мережі, вже дає підстави для побоювань щодо недоторканності інформації , яка міститься у ньому. Як уже зазначалося, комп'ютерна обробка інформації використовується майже в усіх сферах суспільного життя, що є закономірним результатом розвитку людства. Важко уявити наслідки незаконного втручання каналами Інтернету в роботу комп'ютерних систем і телекомунікаційних мереж оборонного призначення, медицини, керування наземним і повітряним транспортом тощо.
Використання мережі Інтернет надає людству доступ до неосяжних масивів інформації, що відкриває великі можливості. Ці можливості не завжди використовуються з добрими намірами. Одним із класичних прикладів використання мережі Інтернет на шкоду суспільству є створення Робертом Моррісом шкідливої програми, вірусу, що дістала назву «черв'як Морріса». Поширення Інтернетом цієї програми-вірусу спричинило користувачам збитки на суму понад 98 млн дол. США [51, с.43].
У нашій країні розповсюдження та активне використання Інтернету розпочалось не так давно, однак надзвичайно інтенсивно. На сьогоднішній день українські фірми-провайдери забезпечили гарантований розвиток Інтернету в Україні на кілька років уперед. Однак правовий статус Інтернету в нашій країні не закріплено в законі. Досі не визначено, чи є глобальна комп'ютерна мережа засобом зв'язку, чи засобом масової інформації, чи може чимось іншим. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу по цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р. не вирішує зазначених питань, а Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. визначає лише загальні засади адміністрування адресного простору українського сегмента згаданої мережі. На перший погляд, ця прогалина у законодавстві не стосується проблем протидії злочинам у сфері комп'ютерної інформації. Проте, на нашу думку, без чіткого визначення статусу Інтернету неможливо остаточно з'ясувати сутність і зовнішні ознаки окремих суспільне небезпечних діянь у сфері комп'ютерної інформації, а отже, і створити дієві кримінально-правові норми щодо захисту прав та інтересів громадян, інтересів суспільства та держави від зазначених посягань [70, с.86].