ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ І ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Дисципліна:

Трудове право

Ключові слова роботи:

СОЦІАЛЬНА , ЄВРОПЕЙСЬКА , ХАРТІЯ

ID роботи:

5039

Вид роботи:

Контрольна

План:

ВСТУП 3
1. Загальнотеоретичні засади адаптації трудового законодавства до Європейської соціальної хартії (переглянутої) 6
2. Право людини на працю та гарантії його забезпечення: питання адаптації 11
3. Адаптація трудового законодавства України щодо забезпечення колективних трудових прав 13
ВИСНОВКИ 20
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 21

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ І ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ / 5039

Кількість сторінок:

22

Рік написання:

2011

Ціна:

за доплату ця робота може бути оперативно оновлена. Зв'яжіться із нами КОНТАКТИ

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку (або через Приват24 в Інтернеті); 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д. + дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Європейська соціальна хартія замислювалася Радою Європи як специфічне доповнення до Конвенції про захист прав людини і була відкрита для підписання ще 1961 року. Положення хартії захищали 19 основних соціальних прав європейців: право на працю, право на нормальні умови праці, право на справедливу винагороду, право чоловіків і жінок на рівну оплату праці, право об’єднуватися в організації та укладати колективні договори (включаючи право на страйк), право на соціальне забезпечення, право на соціальну і медичну допомогу та на отримання послуг із боку соціальних служб, право на захист сім’ї, інвалідів, трудящих-мігрантів і їхніх родин, дітей та молоді тощо.
Як відомо, членами Ради Європи на той момент були винятково капіталістичні держави: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Італія, Ірландія, Ісландія, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Туреччина, Франція, Швеція. Тому не дивно, що комуністична пропаганда сам факт існування цього документа ігнорувала, подаючи тим часом радянську конституцію 1977 року як унікальний прорив, у тому числі й у справі захисту соціально-економічних прав своїх громадян.
До підготовки нинішньої редакції соціальної хартії РЄ приступила у 1990 році і вже у 1996-му відкрила її для підписання. Український «автограф» під цим документом з’явився 1999 року, однак процес ратифікації розтягнувся аж на сім років. У нас хартія набрала чинності лише у лютому 2007 року. А вже у жовтні 2008 року Україна мала надати Страсбургу свій перший звіт про перебіг її виконання.
У результаті «перегляду» на початку 90-х перелік прав, гарантованих хартією, було істотно розширено порівняно з початковою версією. Україна ж узяла на себе зобов’язання щодо виконання далеко не всіх її статей і положень. Більше того, ВР не ратифікувала трьох із дев’яти обов’язкових статей (усього там 31 стаття). До цих трьох входить ст. 12 (право на соціальне забезпечення), ст. 13 (право на соціальну та медичну допомогу) і ст. 19 (право трудящих-мігрантів та їхніх сімей на захист і допомогу). І все це попри наявність у Конституції України, котра свого часу теж позиціонувалася як одна із найпрогресивніших і найдемократичніших у Європі, статей 46 (право на соціальний захист) і 49 (право на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування).
Втім, «найгарячішим» під час парламентських слухань виявилося питання про неприєднання України до п. 1 ст. 4 хартії, що гарантує право на справедливу винагороду і сформульована таким чином: «Визнати право трудящих на винагороду, котра гарантує їм і їхнім сім’ям достатній рівень життя». Попри те, що Конституцією України (ст. 43 і 48) гарантується «право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею», «на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло».
Багата історія ратифікації Україною європейських документів, котрі або зовсім не збиралися виконувати, або навіть не підозрювали, що їхнє виконання може контролюватися, у цьому конкретному випадку дає підстави для гордості за власну державу: значить, таки спромоглися не просто підмахнути «не дивлячись», а перекласти, проаналізувати і щось десь навіть підрахувати. От тільки відразу ж на зміну гордості приходить інше відчуття — гіркої образи. Вже не за державу, а за її громадян. Той факт, що кожна третя сім’я, члени якої працевлаштовані, живе за офіційною межею бідності (а у кожного четвертого працюючого українця нарахована зарплата нижча від прожиткового мінімуму), звучав тривожним рефреном ледь не в кожному другому виступі.
Причому наша держава, не бажаючи ратифікувати норму п. 1 ст. 4 хартії, офіційно розписується перед Європою у власній нездатності забезпечити достатній рівень життя навіть працюючій людині, не кажучи вже про непрацездатних.
Головна особливість розділу, присвяченого праву на соціальну допомогу і соціальний захист, — повна відсутність відносних показників. Залишилося за дужками, наприклад, яку частку тих, хто цього потребує, здатні забезпечити 86 будинків-інтернатів, які призначені для громадян літнього віку й інвалідів та які вдалося нарахувати по всій території країни? І чи можна вважати «позачерговою» госпіталізацію 85-річного інваліда Великої Вітчизняної війни, якщо її доводиться чекати чотири місяці?
І, нарешті, буквально зворушила лаконічність коментарю до п. 1 ст. 31 «Про право на житло» із приводу заходів, які наша держава зобов’язується вжити для сприяння в доступі до житла. Максимум, на що воно здатна, — це процитувати ч. 1 ст. 47 Конституції України: «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду». При цьому п. 3 ст. 31 Європейської соціальної хартії, котра зобов’язує державу зробити ціну на житло доступною для людей, Україна знову ж таки щиросердно проігнорувала.