Вибори є одним з найдавніших інститутів людського суспільства, який започатковується ще в родовому суспільстві, а в суспільствах стародавніх Греції та Риму вибори вже стають важливою формою організації державної влади.
Вибори мають глибокі історичні корені і на українських землях, вони виступали знаряддям формування органів влади за часів вічового, а згодом і магдебурзького права, слугували основою побудови всіх ланок влади козацької державності.
За сучасних умов вибори є необхідним атрибутом життя суспільства, вони характеризуюють ступінь демократизму державного режиму і є основною формою безпосереднього волевиявлення народу, реалізації народного суверенітету. Вибори забезпечують можливість альтернативного вирішення питання, хто буде управляти країною та яку політику проводитиме. За сучасних умов саме вибори стають основою будь-якої демократичної політичної системи, забезпечують представництво інтересів різних верств, груп, прошарків населення в органах державної влади. Вибори забезпечують передачу влади від одних представників народу іншим за підсумками демократичного і несфальсифікованого народного волевиявлення шляхом таємного голосування виборців.
Тому невипадково значну увагу виборам приділяє і міжнародне право, норми якого закріплюють універсальні міжнародні стандарти щодо організації та проведення виборів в органи публічної влади, які використовуються правовими системами окремих країн, в тому числі й України [21, с.174-175].
Найважливіше значення в цьому плані мають такі міжнародно-правові акти:
1) Загальна декларація прав людини ООН 1948 р., у статті 21 (п. 3) якої зазначено: «Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і несфальсифікованих виборах, які повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування»;
2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.у в якому конкретизуються положення Загальної декларації прав людини. Стаття 25 Пакту проголошує, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість:
а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;
б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;
3) Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Протокол 1, 1952 р.), що містить таке положення: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосування на умовах, які забезпечують народу вільне виявлення своєї думки під час вибору законодавчої влади»;
4) Конвенція про політичні права жінок від 20.12.1952 р., яка містить положення щодо права жінок голосувати «на, всіх виборах на рівних умовах з чоловіками без будь-якої дискримінації»;
5) Міжнародна конвенція щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації від 25.12.1965 р., у статті 5 якої закріплено, що «держави-учасниці зобов'язуються заборонити та ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівність кожної людини перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, національного і етнічного походження, особливо стосовно здійснення таких прав: ...політичних прав, зокрема права брати участь у виборах - голосувати і висувати свою кандидатуру на основі загального і рівного виборчого права».
Ці універсальні міжнародні стандарти носять загальний характер, вони разом з регіональними виборчими стандартами слугують важливою гарантією виборчих прав громадянина в кожній країні, яка визнає себе членом світового співтовариства. Дотримання вимог, сформульованих в зазначених міжнародно-правових документах, а серед них насамперед слід зазначити вимоги вільних, справедливих та справжніх виборів, є обов'язковим для того, щоб вибори були визнані легітимними.
При цьому вільними визнаються вибори, що характеризуються відсутністю тиску та залякування виборців щодо їх бажання брати або не брати участі у виборах та щодо вибору кандидатів при голосуванні. Важливою гарантією проведення вільних виборів є незалежність судової влади, здатної захистити виборчі права громадян.
Справедливими можуть бути визнані лише такі вибори, які проводяться на основі дотримання демократичних принципів виборчого права - загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Справедливість виборів забезпечує легітимність отриманих у ході голосування результатів виборів.
Справжні вибори забезпечують виборцям реальний вибір, вони мають проводитися на основі насамперед політичного плюралізму, ідеологічної багатоманітності при дотриманні права на свободу думки і слова, вільного вираження поглядів і переконань. Справжні вибори дають можливість на власний розсуд зробити усвідомлений і неупереджений вибір з-поміж різних кандидатів, партій тощо.
Міжнародні стандарти щодо організації та проведення виборів отримали відображення в Конституції України 1996 р., з прийняттям якої були закладені передумови для подальшого розвитку, інституту виборів відповідно до сучасних вимог. Закріплені в Конституції поняття «права і свободи людини і громадянина», «народне волевиявлення», «вибори» є визначальними для розуміння сутності і призначення виборів до органів державної влади і органів місцевого самоврядування [17, с.2].
На думку автора зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.
За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, врегульовану законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямовану на формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здійснення виборів з юридичної точки зору треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування.
Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів. За територіальною ознакою вибори бувають:
1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;
2) місцеві (іноді х називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).
За об’єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:
1) вибори парламенту – вибори до Верховної Ради України;
2) вибори на посаду Президента України;
3) вибори представницького органу територіально автономії – вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;
5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.
За часом проведення вибори поділяють на:
1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;
2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;
3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;
4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули.
5) вибори, що проводяться в разі утворення ново адміністративно-територіальної одиниці.
За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:
1) загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави;
2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад в разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.
З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:
1) дійсні – це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і Відповідному виборчому законі;
2) недійсні – вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів [15, с.20-21].
|
Статус в ICQ - 368455693. У режимі online - 
