Враховуючи високий ступінь залежності України від імпортних комп’ютерів та інших інформаційних систем (з програмним забезпеченням включно), що вже сьогодні створює додаткові ризики організованих хакерських атак, здатних серйозно пошкодити урядові, банківські, енергетичні, транспортні та інші інформаційно-комунікаційні мережі, правове реагування на проблеми посилення комп’ютерної злочинності є надзвичайно важливим. Стимулом цього є також взяті Україною зобов’язання щодо інтеграції в світове співтовариство, в тому числі згідно з Програмою інтеграції України до Європейського Союзу (розділ 13 – “Інформаційне суспільство”).
Результативність діяльності державних структур визначається введенням економічних санкцій США стосовно нашої країни за неналежну боротьбу з порушеннями права інтелектуальної власності, переважно щодо комп’ютерних програмних продуктів та включенням України Міждержавною групою розробки фінансових заходів боротьби з “відмиванням” грошей до списку країн, що не співробітничають з нею. Зрозуміло, що в разі невирішення проблем щодо боротьби з організованою кіберзлочинністю, особливо в сфері міжнародних економічних відносин, міжнародне співтовариство посилить на Україну інформаційний, політичний та економічний тиск.
Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (далі – старий КК) не містив визначення поняття “комп’ютерні злочини”. Єдина “комп’ютерна” стаття 198-1 (Порушення роботи автоматизованих систем), що входила до нього, не перекривала всього спектру злочинів і майже не застосовувалася на практиці. Це саме стосувалося й інших статей старого КК, які можна було віднести до таких, що встановлювали відповідальність за “комп’ютерні” злочини. Наприклад, за порушення авторського права на комп’ютерні програми ст. 136 старого КК України (Порушення авторських прав) не передбачала конфіскації контрафактів (продуктів, виготовлених з порушенням вимог законодавства про авторське право), позбавлення волі, а розміри штрафів встановлювалися неадекватно – були надто низьким порівняно із завданими збитками.
Ситуація кардинально змінилася на краще з прийняттям 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України № 2341-III, який набув чинності з 1 вересня 2001 р. Новий Кримінальний кодекс містить окремий розділ (розділ XVI – “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”, повністю присвячений класифікації та встановленню відповідальності за вчинення комп’ютерних злочинів, який містить три прямі норми статті 361-363. Існують чотири норми в інших розділах, які мають непряме відношення до комп’ютерних злочинів. Це крок уперед, принаймні, щодо цього виду правопорушень. У наведених статтях як предмет злочину визначається електронно-обчислювальна машина (комп’ютер), її система та комп’ютерна мережа. Крім цього, принципово новим є ще один предмет злочину, передбачений статтями 361-363, – комп’ютерна інформація.
З метою приведення кримінального законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, а також посилення кримінальної відповідальності за комп’ютерні злочини Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради України законопроект (реєстр. № 3039) про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (далі – Проект).
18 січня 2005 року набрала чинності нова редакція Розділу XVI Кримінального кодексу України "Злочини у сфері використання комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж та мереж електрозв'язку":
Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку .
Стаття 361-1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут.
Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації.
Стаття 362. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.
Стаття 363. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.
Стаття 363-1. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень.
Відмітимо, що ефективна боротьба зі злочинністю в сфері комп’ютерної інформації передбачає насамперед оптимальне поєднання правових і профілактичних заходів, кропітку роботу щодо вдосконалення кримінального законодавства, розробку норм, що встановлюють відповідальність за злочин у сфері комп’ютерної інформації й реально застосовуються в практичній діяльності. Адже закони досить часто стають системоутворюючим і стимулюючим чинником розвитку держави.

Для Вас бібліотека авторефератів, які допоможуть вам у навчанні

У базі вже 1000 авторефератів представлених авторами дисертацій для ознайомлення з їхніми працями! Бібліотека поступово формується!

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету