|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру
Суддя вносить справу про застосування примусових заходів медичного характеру в судове засідання, про що виносить постанову. У постанові вказується: день і місце розгляду справи в судовому засіданні; про виклик у судове засідання прокурора і захисника; про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; про можливість участі в судовому засіданні особи, стосовно якої розглядається справа; про необхідність виклику в судове засідання експерта та ін. Експерт-психіатр викликається в судове засідання, якщо експертиза, проведена в справі, неповна або виникла необхідність поставити експерту додаткові питання. У судове засідання викликається законний представник особи, стосовно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Законному представнику необхідно забезпечити можливість здійснення ним прав, наданих законом: ознайомитися з матеріалами справи, брати участь у дослідженні доказів, подавати докази, заявляти клопотання, відводи, подавати на ухвалу (постанову) апеляційну або касаційну скаргу. Під час судового розгляду справи про застосування примусових заходів медичного характеру суд повинен дотримувати вимоги закону, згідно гл. 25, 26 і 34 КПК. Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника. У цьому випадку прокурор бере участь у дослідженні доказів, висловлює думку про обставини, що підлягають дослідженню. Діяльність захисника полягає в захисті прав і законних інтересів особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, і сприяє встановленню дійсних обставин справи. Судове слідство починається з оголошення постанови слідчого про направлення справи в суд для застосування примусових заходів медичного характеру. У процесі судового слідства суд повинен перевірити докази, що встановлюють або спростовують вчинення даною особою суспільне небезпечного діяння, заслухати висновок експертизи про психічний стан особи, відносно якої розглядається справа, перевірити інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про можливість і необхідність застосування примусових заходів медичного характеру. З цією метою допитуються потерпілі, свідки, досліджуються інші докази, при необхідності заслуховуються пояснення експерта з питань, що виникли. Коли висновок експертизи буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам (ч. 6 ст.75 КПК). Якщо особа, відносно якої розглядається справа, викликалася в судове засідання, суд вислуховує її пояснення, але, вони у відповідності зі ст.65 КПК не є доказами і не можуть бути використані для обгрунтування рішення в справі. Після закінчення судового слідства суд вислуховує думку прокурора і захисника з питань, що мають значення для даної справи (чи мало місце суспільно небезпечне діяння, ким воно було вчинене, чи хворіє дана особа і якою хворобою, осудна вона чи ні та ін.). Судові дебати у цих справах не проводяться. Останнє слово особі, стосовно якої розглядається справа, не надається. Якщо в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи буде встановлено, що підсудний суспільно небезпечне діяння вчинив у стані неосудності або після цього занедужав психічним захворюванням, яке позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд у відповідності зі ст.316 КПК повинен винести про це ухвалу, а суддя - постанову, а потім продовжити розгляд справи за правилами, встановленим гл.34 КПК. У випадку вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, декількома особами суд може одночасно в одному судовому засіданні розглянути справу щодо особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, і стосовно неосудного про застосування примусових заходів медичного характеру. Після закінчення у такій справі судового слідства, заслухавши думку прокурора й адвоката з питань, які суд повинен вирішити у справі про застосування примусових заходів медичного характеру (ст.420 КПК), суд виконує дії, передбачені ст.318, 319 КПК (переходить до судових дебатів, надає останнє слово підсудному), і видаляється до нарадчої кімнати для постановления вироку щодо підсудного і ухвали (постанови) стосовно неосудного. У такому ж порядку можуть розглядатися справи, у яких окремі співучасники групових злочинів захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину (див. п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру" від 19 березня 1982 p.). Про результати розгляду справи суд виносить ухвалу, а суддя - постанову (ст.416, 421 КПК). Ухвала (постанова) виноситься в нарадчій кімнаті. Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання: 1) чи мало місце суспільне небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа; 2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа; 3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме. Суд повинен вирішити всі зазначені питання. У залежності від обставин справи суд вирішує також питання про речові докази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування запобіжного заходу, про заходи піклування про неповнолітніх дітей і заходи по охороні майна особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру. При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи слід виходити з наявності двох критеріїв: медичного і юридичного. Медичний критерій припускає наявність у особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану. Встановлення і діагностика психічного стану відносяться до компетенції експерта-психіатра. В юридичному критерії слід виділити два аспекти: особа не здатна усвідомлювати свої дії; особа не здатна керувати своїми діями. Ці аспекти встановлює суд шляхом оцінки всіх зібраних у справі доказів. Про види примусових заходів медичного характеру ст.94 КК і коментар до ст.416 КПК. Питання про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру вирішується судом, який враховує психічний стан особи, ступінь суспільної небезпеки як вчинених нею дій, так і її самої. Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільне небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова) (ст. 421 КПК).
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|