|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Право в системі нормативного регулювання суспільних відносин
різноманітний час уявлень і суджень про право дозволяє виділити такі, що відрізняють право як регулятор суспільних відносин від інших, неправових, регулятивних засобів ознаки. 1. Право насамперед є сукупність, а точніше, система норм. Це не випадковий набір випадкових норм, а строго вивірена, упорядкована система цілком визначених правил поведінки. Як і будь-яка інша система, вона укладається з однопорядкових взаємозалежних і взаємодіючих елементів. Такими є норми права, або правила поведінки. Система повинна бути внутрішньо єдиною і несуперечливою. Виникаючі між її структурними елементами - нормами зв'язки, як і самі норми, повинні бути спрямовані на виконання строго визначених, регулятивних і інших функцій, на досягнення єдиних цілей. Щоб стати діючим і ефективним, право повинно скластися як цілісна, органічна система. Це одна з неодмінних вимог і одночасно одна з ознак реального діючого права. У основі будь-якої системи норм, або правил поведінки, лежать як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. З об'єктивних чинників виділимо однотипні економічні, політичні, соціальні, ідеологічні й інші умови, що сприяють створенню і функціонуванню системи правових норм у тій або іншій країні. Як конкретні норми, так і їхня система в цілому не створюються стихійно, довільно, за бажанням і розсудом тих або інших осіб. Вони відбивають об'єктивні потреби суспільства і держави і проектуються на реально існуючі економічні, політичні й інші відношення1. Спроби довільного, умоглядного “конструювання” правових норм або системи правових норм неминуче ведуть до негативних або ж до непередбачених наслідків. Такого роду відірвані від життя, від дійсності системи, а точніше, псевдосистеми, без ризику схибити можна охарактеризувати відомим висказуванням Гете з "Фауста": "Словами диспути ведуться, із слів системи створюються". Зрозуміло, процес створення і функціонування системи норм не тільки не заперечить, а навпаки, усіляко припускає існування поряд з об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Мова, при цьому, йде про розробку і здійснення в тій або іншій країні науково обгрунтованої правової політики, підготування і реалізації планів законодавчих робіт, активної участі спеціалістів-юристів у процесі правотворчості, правозастосування, у правоохоронній діяльності державних органів. Говорячи про систему норм права, інакше - нормативності права, як про один із найважливіших його ознак, слід зазначити, що нормативність зовсім не означає, на думку ряду авторів, обмеженість або "замкнутість" права одними тільки нормами - правилами поведінки. Крім норм і поряд із ними право повинно містити в собі з їхньої точки зору інші структурні елементи у виді правовідносин, правових поглядів і ідей, правосвідомості, суб'єктивних прав громадян. Суперечка між прихильниками строго нормативного розуміння права, коли воно розглядається лише як система норм, або правил поведінки, і розширювального його тлумачення має тривалу історію. Причому такого роду дискусії поширюються не тільки на вітчизняне, але і на закордонне державознавство і правознавство. Проте при всій тривалості і періодичній загостреності спорів кожна зі сторін, що бере участь у них, не тільки не заперечює, а явно припускає існування системи норм як основної ознаки. Більш того, у деяких випадках "нормативіське" розуміння права чи ледве не зводиться в абсолют. М. Кельзен - основоположник нормативіської теорії права - схильний, наприклад, розглядати крізь призму норм не тільки саме право, але і правовий порядок ("правовий порядок являє собою систему норм"), держава як "сталий порядок", інші державно-правові явища. 2. Право - це не просто система норм, а система норм, встановлених або санкціонованих державою. У світі існує безліч систем соціальних норм. Але тільки система правових норм виходить від держави. Всі інші створюються і розвиваються недержавними - суспільними, партійними й іншими органами й організаціями. Створюючи норми права, держава діє безпосередньо, через свої уповноважені на то органи, або ж опосредкованно, шляхом передачі окремих своїх повноважень на видання деяких нормативно-правових актів недержавним органам або організаціям. У
Верховенство права - поняття і застосування в Україні
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|