|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Правові основи сучасної демократії
Демократія (від грец. Demokratia - влада народу) - форма правління держави, що відрізняється участю громадян у керуванні, їхньою рівністю перед законом, наданням особистості політичних прав і свобод. Формою реалізації демократії частіше усього виступає республіка або парламентарна монархія з поділом і взаємодією влади, із розвинутою системою народного представництва. Спочатку поняття демократії було висунуто старогрецькими мислителями. У класифікації держав, запропонованої Аристотелем, вона виражала “правління всіх”, на відміну від аристократії (правління обраних) і монархії (правлінні одного). Пифагор звинувачував демократів. Він назвав одним із “бичів, що загрожують людству” демократію. Старогрецький драматург Арисфан із неприхованим презирством ставився до демократії. Перикл писав: “у нас державний лад такий, що не наслідує чужі закони; скоріше ми самі є прикладом для інших. І називається наш лад – демократією, через те, що співвідноситься не з меншістю, а з інтересами більшості; за законами в особистих суперечках усі користуються однаковими правами; не буває також і того, щоб людина, спроможна принести користь державі, позбавлена була такої можливості, не користуючись достатньою повагою внаслідок бідності. Ми живемо вільними громадянами як у державному житті, так і у взаємних відносинах, тому що ми не висловлюємо недовіри один до одного в повсякденних справах, не обурюємося проти іншого, якщо йому подобається що-небудь робити по-своєму... Ми особливо боїмося протизаконня в суспільних справах, коримося особам, що стоять тепер у влади, і законам, особливо тим із них, які створені в інтересах скривджених” . Існує декілька видів демократії: 1. Первісна демократія - природна форма самоврядування в умовах низького рівня розвитку виробництва, переваження колективної праці, сумісне володіння землею, зрівняння розподілу засобів існування усередині общини. 2. Рабовласницька - це демократія типу Афін або республіканського Рима: раби автоматично виключаються з усієї системи цивільних відносин, їх прирівнювали до знарядь праці, що говорять. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати державних чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном, передавати й одержувати його в спадщину, вступати в угоди і т.д. При цьому вирішальний голос у всіх державних справах мала купка найбільш багатих і впливових рабовласницьких сімей, від яких в економічному відношенні залежала основна маса вільних громадян. Представники саме цих сімей постійно заміщували один одного на виборних державних посадах. 3. Експлуататорська, де демократія носить обмежений характер, її благами користується в основному панівний клас і соціальні прошарки, що примикають до нього. У епоху феодалізму, з його ієрархічною структурою для демократії, по суті, місця не було. Елементи демократії почали зароджуватися у формі представницьких установ, що обмежували абсолютну владу королів, - парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії, дума в Росії. Водночас у феодальну епоху в купецьких республіках і вільних містах, типу Генуї і Венеції в Італії, демократичні традиції античності були збережені і пристосовані до нових соціально-економічних відношень . Демократія ділиться на політичну і неполітичну. Яскравим прикладом неполітичної демократії є демократія первісна, коли були відсутні класи і класові протиріччя. Неполітична демократія втілювалася в установах родового і племінного самоврядування. З виникненням економічної нерівності, приватної власності й експлуатації, з'являється політична демократія, розвиток якої в класовому товаристві нерозривно пов'язаний з пануванням одного з класів. У класовому товаристві, демократія, як форма держави, є вираженням диктатури панівного класу. Відмінностями демократії від інших форм керування державою є: офіційне визнання принципу підпорядкування меншості більшості, рівноправність громадян, виборність основних органів держави, наявність прав і політичних свобод громадян, верховність закону, поділ влади, незалежне судочинство. Розрізняють інститути безпосередньої і представницької демократії: перші припускають прийняття основних рішень безпосередньо самими виборцями (наприклад, у порядку референдуму), повноважними виборними заснуваннями (парламентом і ін.). Існує і буржуазна демократія - найбільш розвитий історичний тип демократії в експлуататорському товаристві. Буржуазна демократія є формою диктатури капіталістів над пролетаріатом. Вона характеризується явним протиріччям між проголошеною “владою народу” і дійсним пануванням експлуататорів. Функції інститутів буржуазної демократії
Верховенство права - поняття і застосування в Україні
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|