|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ. ШЛЯХИ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
якісних структурних змін і, головним чином, зумовлена розвитком експортноорієнтованих галузей економіки і нарощуванням їх зовнішньоекономічного обороту. Багато в чому така ситуація склалася внаслідок загального піднесення світової економіки з другої половини 1999 до кінця 2006 р., у результаті чого значно збільшились обсяги українського експорту таких галузей, як кольорова і чорна металургія, хімічна промисловість. Досить сильний вплив світової кон'юнктури на параметри економічного зростання в Україні зумовлює необхідність перегляду пріоритетів реформування української економіки. Якщо не приступити до роботи з базовими галузями промисловості, то черговий "зовнішній шок" може призвести до повного розвалу економіки. За цих умов на перший план виходить проблема залучення банківської системи в систему стимулювання економічного зростання. Водночас питання активізації кредитної діяльності комерційних банків в інвестиційній сфері у перехідній економіці України вивчено й висвітлено ще недостатньо. У зв'язку з цим метою є аналіз причин, що стримують розвиток ринку банківського інвестиційного кредитування, у тому числі інвестиційного кредитування, здійснюваного в рамках системи рефінансування Національним банком України діяльності комерційних банків [28; с.126-127]. На жаль, на сьогодні участь комерційних банків у кредитуванні економічного розвитку має обмежений характер. З одного боку, обсяг кредитних вкладень комерційних банків в економіку постійно зростає однак якщо розглядати в цілому вплив обсягів банківського кредитування на такі макроекономічні показники, як валовий внутрішній продукт, інвестиції в основний капітал, обсяги промислового виробництва, то роль банківського кредиту в забезпеченні темпів економічного зростання залишається, як і раніше, низькою. Таблиця 1.1 Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України [29] на кінець періоду, млн. грн. Період Усього У тому числі за видами валют кредитів національної іноземної короткострокових довгострокових усього у нац. валюті в ін. валюті усього у нац. валюті в ін. валюті 1991 0.97 0.97 - 0.85 0.85 - 0.12 0.12 - 1992 27 24 3 26 23 3 1 1 - 1993 406 385 21 396 374 21 11 11 - 1994 1558 1199 359 1381 1022 359 176 176 - 1995 4078 3029 1049 3643 2664 980 434 365 69 1996 5452 4102 1350 4845 3653 1192 607 449 158 1997 7295 5195 2100 6522 4682 1840 773 513 260 1998 8873 5117 3756 7240 4438 2801 1633 679 954 1999 11787 5716 6071 9142 4714 4428 2645 1002 1643 2000 19574 10568 9006 16060 8903 7157 3514 1665 1848 2001 28373 15845 12528 22218 13034 9184 6156 2811 3344 2002 42035 24463 17572 30185 18689 11497 11849 5774 6076 2003 67835 39563 28272 37282 24737 12545 30553 14826 15727 2004 88579 51207 37372 40575 26864 13711 48003 24343 23660 2005 143418 81274 62144 54819 39474 15346 88599 41801 46798 На підставі даних таблиця 1.1. ми можемо зробити висновок, що в Україні переважає кредитування в національній валюті, при цьому питома вага довгострокових кредитів в національній валюті у 2005 році та короткострокових майже ідентична. Ми можемо спостерігати лише суттєву відмінність в іноземній валюті кредитування, що свідчить про те, що клієнти намагаються брати короткострокові позики в гривнях. Слід відзначити, що спостерігається стрімка тенденція до збільшення кредитних сум, так у 2005 році було видано на суму 143418 млн грн. кредитів, а у 2004 році 88579 млн. грн. За період з 1996 по 2006 р. частка банківського кредиту у валовому внутрішньому продукті змінювалася з 6,69 до 13,76 % відповідно. Для порівняння, частка банківського кредитування у ВВП в Японії становить 193 % , у США — 119 % , у Німеччині — 112 %. Одночасно кредити комерційних банків надходять, головним чином, на фінансування поточної діяльності суб'єктів господарювання і не мають інвестиційної спрямованості. Так, за станом на кінець 2001 р. кредити, спрямовані на фінансування поточної діяльності, досягли 18 048 млн. грн. відповідно, кредити на фінансування інвестиційної діяльності — 1073 млн. грн. У середньому за розглянутий період величина кредитів на поточну діяльність у 10 разів перевищує величину інвестиційних кредитів. При цьому кредитні ресурси комерційних банків використовувалися на задоволення потреб українських експортерів, які гарантують своєчасне і повне повернення запозичених коштів, а також на фінансування поточної діяльності підприємств переробної, харчової і легкої промисловості, сільського господарства, які потребують відносно невеликих обсягів кредитування з короткими строками окупності [29]. Є цілий комплекс проблем, що стримують діяльність комерційних банків у сфері кредитування виробничого сектору економіки. До найбільш важливих із них належить дефіцит ресурсів у масштабах усієї банківської системи. Дослідження причин ситуації, що склалася, свідчить про закономірність цього явища, зумовленого насамперед грошово-кредитною політикою, що проводиться Національним банком України. Курс, спрямований на обмеження грошової пропозиції з метою зниження темпів інфляції, призвів до низького рівня наповнення каналів грошового обігу грошовою масою і до таких деформацій, як зростання неплатежів між суб'єктами господарювання, "тінізація" реальних доходів, доларизація заощаджень і т. ін. Усе це разом із погіршенням фінансового стану багатьох підприємств, зменшенням величини одержуваного прибутку, іммобілізацією більшості ресурсів підприємств у дебіторській заборгованості та товарно-матеріальних цінностях позбавляє основи формування комерційними банками ресурсів інвестиційного характеру. Більшість комерційних банків проблему відсутності "довгих" грошей вирішили, ставши агентами з обслуговування кредитних програм міжнародних фінансових організацій чи великих іноземних банків, тим самим виконуючи посередницькі функції. У рамках цього напряму діяльність українських комерційних банків поділяється на дві категорії. Перша обмежується тільки розробкою проекту для свого клієнта з подальшою презентацією його закордонному комерційному банку чи міжнародній фінансовій організації. Іноземні банки у разі позитивного рішення фінансують підприємство напряму в обхід українського комерційного банку. Приблизно за такою схемою Баварський об'єднаний банк фінансував концерн "Оріана", який отримав близько 212,5 млн. німецьких марок для будівництва заводу з виробництва поліетилену, однак кошти і дотепер не повернені. Другий вид діяльності комерційних банків відіграє визначальну роль при фінансуванні інвестиційних проектів. Комерційні банки отримують кредит від міжнародної фінансової організації під гарантії власного капіталу, після чого самі кредитують підприємства на свій ризик. За такою схемою працює, наприклад, КБ "Надра", беручи участь у програмі фінансування німецького імпорту разом зі СК "Гермес". В Україні подібні проекти здійснюють Світовий банк, ЄБРР, Німецько-Український фонд, фонд "Євразія". Умови надання кредиту в цих організаціях схожі, однак є відмінність у розподілі ризиків між організацією і комерційним банком. Так, протягом 2002 р. "ВАБанк" за рахунок коштів ЄБРР надав кредит Миргородському заводу мінеральних вод у розмірі 1,2 млн дол. США строком на п'ять років. ЄБРР і кілька закордонних банків надали кредит на суму 41,5 млн дол. США Дніпропетровському олієекстракційному заводу. Крім того, ЄБРР збирається надати українському виробнику комп'ютерів — компанії "Квазар-Мікро" — кредит у розмірі 8 млн дол. США для створення заводу зі складання комп'ютерів потужністю 200 тис. шт. на рік. Є й інші приклади участі міжнародних фінансових установ у кредитуванні української економіки, у тому числі програми ЄБРР кредитування малого і середнього бізнесу (МСП-2). На жаль, в Україні має місце велике число невдалих інвестиційних проектів, що реалізовувалися за рахунок кредитів міжнародних організацій, наданих під гарантії уряду. Класичним прикладом такого інвестування можна назвати закупівлю ще в 1996—1997 рр. зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на загальну суму більш як 700 млн дол. США, хоча 5—10 % цієї суми було б досить, щоб запустити в серійне виробництво вітчизняні комбайни. Українські фірми — одержувачі гарантійних товарних кредитів — вчасно їх так і не погасили [29]. Вагомим фактором, що створює передумову кредитування економіки комерційними банками, є прибутковість кредитних операцій. Незважаючи на теперішню динаміку відсоткових ставок за банківськими кредитами у бік зменшення, їх рівень становить у середньому 30% річних. Це не дає змоги забезпечити збільшення реального попиту на кредити, оскільки рівень рентабельності більшості українських підприємств не перевищує 10 %. Нині в Україні зроблено певні кроки в напрямі активізації діяльності комерційних банків у інвестиційній сфері. До шляхів, що сприяють розширенню ресурсної бази банків, належить зниження вимог НБУ до рівня обов'язкового резервування, а також їх диференціація залежно від терміну надання і виду валют. Однак обсяги збільшення ресурсів кредитування за рахунок зниження норм обов'язкового резервування недостатні порівняно з потребами української економіки для піднесення національного виробництва. У контексті цього 2 серпня 2002 р. з метою реалізації заходів, спрямованих на економічне зростання і забезпечення банків "довгими" (до трьох років) і недорогими (за діючою на сьогодні дисконтною ставкою 7% річних) кредитними ресурсами було видано Постанову Правління НБУ № 283 про прийняття Тимчасового положення про порядок кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, що здійснюють довгострокове кредитування. На жаль, ідея уряду використовувати емісійні гроші для надання банками довгострокових кредитів під інвестиційні проекти не набула належного розвитку. У рамках цього механізму рефінансування тільки "Промінвестбанк" зміг залучити кредит НБУ на суму 121,5 млн грн за ставкою 8 % річних з метою кредитування інвестиційного проекту Харківського авіаційного заводу загальною вартістю 135 млн грн з виробництва літаків АН-140, АН-74 ТК-300, АН-74 ТК 300 УТ [20; с.76-77]. Причини того, чому система рефінансування діяльності комерційних банків не набуває свого розвитку, лежать у різних площинах. Насамперед, це високі вимоги до самих банків — юридичних осіб, які бажають одержати кредит у НБУ, що, безумовно, обмежує можливості розвитку системи рефінансування діяльності комерційних банків. Однак з погляду ефективності та надійності цієї системи, вимоги НБУ є цілком правомірними. До числа основних вимог до банків-учасників належать такі: а) статутний оплачений капітал має становити не менш як 5 млн євро, а позитивний регулятивний капітал — не менше від розміру оплаченого статутного капіталу; б) виконання обов'язкових економічних нормативів, установлених для банківської системи; в) частка основних засобів, дебіторської заборгованості та інших недохідних активів, за вирахуванням високоліквідних активів, у загальній вартості активів банку має становити до 25 % ; г) банк повинен брати участь у фінансуванні інноваційно-інвестиційного проекту своїми кредитними ресурсами в розмірі не менш як 10 % від коштів, необхідних для кредитування; д) загальна сума довгострокового кредиту НБУ, отриманого для всіх позичальників на інноваційно-інвестиційні проекти, має бути в межах 5 % регулятивного капіталу банку, як на час одержання кредиту, так і протягом усього періоду використання кредиту НБУ. Важливим фактором, що стримує впровадження системи рефінансування Національним банком діяльності комерційних банків з метою здійснення інвестиційного кредитування, є високий рівень відсотка за банківськими кредитами. Незважаючи на те, що у банків з'явилася можливість доступу до дешевих ресурсів
Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності комерційного банку
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|