|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ОРГАНІЗОВАНА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ
насиллям у кримінальному праві розуміють фізичний або психічний вплив особи на іншу людину, який порушує її право на особисту недоторканість, з метою досягнення певного злочинного результату. Зазначимо, що згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Насильницькі злочини поділяються на три групи: • некорисливі; • корисливі; • які посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади і місцевого самоврядування. Насильницькі некорисливі злочини (суто насильницькі) кульмінацією мають безпосередньо насильство, вчинивши яке, злочинець вважає, що досяг своєї мети. Мотивами цих злочинів можуть бути помста, ревнощі, заздрість, хуліганські спонукання, гіпертрофований статевий інстинкт, садистські нахили. Але завжди в основі механізму злочинної поведінки виявляється агресивно-зневажливе, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного і психічного здоров’я, честі й гідності. Злочинне діяння може бути спрямоване як на конкретну особу, так і на невизначене коло осіб. Насильницькі (як і корисливі насильницькі) злочини вважаються “ядром” загальнокримінальної злочинності, такими, що існуватимуть завжди, при будь-якому суспільно-політичному устрої. Що ж до другої і третьої груп насильницьких злочинів, то насильство в них є лише першим етапом досягнення суб’єктом інших цілей, воно є засобом для вчинення інших злочинних дій, в основі яких лежать інші спонукальні мотиви. До корисливих насильницьких злочинів можна зарахувати грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України), вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України), бандитизм (ст. 257 КК України), які мають на меті злочинне збагачення. Насильницькі злочини, що посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), масові заворушення (ст. 294 КК України), наруга над державними символами (ст. 388 КК України), мають на меті через насильство змінити характер діяльності владних структур, примусити їх виконувати незаконні дії, державних службовців перейти межі їх повноважень, водночас підриваючи авторитет зазначених структур. Йдеться про злочини, пов’язані з корисливим посяганням на особисту власність, споживацьку і виробничого призначення. Ця власність є приватною, але такою, що не пов’язана безпосередньо з підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності” № 12 від 25 грудня 1992 р. предметом посягання на приватну власність громадян є майно, яке належить громадянам: жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Це майно може належати як одній особі, так і кільком особам за умови, що воно перебуває в їх спільній сумісній або частковій власності і якщо їх об’єднання не є юридичною особою. Корисливі посягання проти приватної власності є “вічними” злочинами, що разом з некорисливими насильницькими злочинами створюють “ядро” кримінальної злочинності в усіх країнах світу й дістають дедалі більшого поширення. Корисливі посягання проти приватної власності поділяються на такі види: • не пов’язані з насильством над особою (“тихі” злочини): крадіжка — таємне викрадення майна (ст. 185 КК України); грабіж без насильства — відкрите викрадення майна (ч. 1 ст. 186 КК України); вимагання без насильства (ч. 1 ст. 189 КК України); шахрайство — заволодіння майном або здобуття права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України); • пов’язані з насильством над особою (“гучні” злочини): умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України); розбій (ст. 187 КК України); вимагання, поєднане з насильством (ч. 2–4 ст. 189 КК України); бандитизм (ст. 257 КК України). Окрім корисливих злочинів проти приватної власності споживацького і виробничого призначення такі самі злочини вчиняються і проти інших форм власності. У кримінології їх розглядають окремо, оскільки характер їх вчинення багато в чому різниться і особи, які вчиняють ці злочини, здебільшого різні, особливо якщо це кваліфіковані злочинці. До того ж злочини, пов’язані з посяганням на приватну власність, вчиняються значно частіше, і кримінологічна чутливість населення до них набагато вища. Отже, корисливі злочини проти приватної власності — це дії, спрямовані на незаконне заволодіння цією власністю ненасильницьким шляхом (крадіжка, шахрайство, грабіж без насильства, вимагання без насильництва) або з насильством (грабіж поєднаний з насильством, розбій, вимагання з насильством, вбивство з корисливих мотивів, бандитизм). Предметом корисливих і корисливо-насильницьких злочинів проти приватної власності здебільшого є гроші
Віктимологічна профілактика
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|