СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО І БІОЛОГІЧНОГО В ОСОБІ ЗЛОЧИНЦЯ

Дисципліна:	Кримінологія
ID роботи:	4071
Вид роботи:	Курсова
План:	ВСТУП           3 Розділ 1. Визначення та кримінологічна характеристика особи злочинця       5 Розділ 2. Співвідношення соціального й біологічного в особі злочинця           11 Розділ 3. Теорія Ломброзо   21 ВИСНОВКИ  27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         30
Інтервал:	1,7	Ваше ім'я: Ваш контактний телефон: E-mail: Тема та ID роботи: СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО І БІОЛОГІЧНОГО В ОСОБІ ЗЛОЧИНЦЯ / 4071
Кількість сторінок:	32
Рік написання:	2010
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

З огляду на викладене пропонуємо таке визначення особи злочинця: це сукупність соціально-психологічних властивостей особи, що за певних ситуативних обставин (або поза ними) призводять до вчинення злочину.
Але в реальному житті люди з такими властивостями не завжди вчиняють злочини. Вичерпної відповіді на питання чому так відбувається кримінологія не може дати. Більшість кримінологів вважають, що в особі злочинця ці властивості набирають критичної маси, яка створює нову якість -здатність вчинити злочин. Цю якість названо криміногенністю особи.
Подібну до наведеної раніше структури особи злочинця пропонують вчені-кримінологи НАВС України, в якій частково використано структуру особи, яку запропонував К. Платонов:

• спонукальна сфера особи (потреби, інтереси, мотиви, установки, світогляд, правосвідомість, схильності й звички);
• соціальні ролі й соціальні статуси особи;
• ступінь суспільної небезпечності особи (інтенсивність і тривалість злочинної діяльності);
• морально-психологічний аспект особи (морально-політичні, світоглядні й моральні риси та властивості: погляди, переконання, цілі; психологічні, емоційні, вольові та інтелектуальні особливості; наявність психічних аномалій);
• психофізіологічний аспект особи (стать, вік, стан здоров’я, особливості фізичної конституції) .

Від попередньо розглянутої пропонована структура відрізняється виокремленням таких підструктур, як спонукальна сфера, ступінь суспільної небезпечності та психофізіологічний аспект особи.
Поняття особи злочинця кримінологи НАВС України визначають як сукупність соціальних властивостей, ознак, зв’язків і відносин, що характеризують особу, яка порушує кримінальний закон, і в поєднанні з іншими (неособистісними) умовами й обставинами призводять особу до антисуспільної поведінки.
Іншої точки зору на вирішення цієї проблеми дотримується А. Зелінський. Найбільш слушною він вважає динамічну функціональну структуру особи, яку запропонував К. Платонов. Ця структура складається з чотирьох підструктур (груп властивостей, що різняться зумовленістю соціальних або біологічних факторів):

• соціально зумовлені якості особи (спрямованість, моральні властивості, інтереси, схильності, мотиви, потреби);
• підструктура підготовленості або досвіду (знання, навички, вміння, звички);
• особливості окремих психічних процесів (сила й особливості здійснення інтелектуальних, вольових та емоційних процесів);
• біологічно зумовлені властивості особи (темперамент, органічні патологічні зміни і властивості, здібності, обдарованість).

Схематично ця структура відображується у вигляді чотирьох рівнів: найвищим є соціально зумовлений рівень спрямованості особи, від якого залежить вибір лінії поведінки, а під ним у зазначеному порядку інші рівні, що зумовлюються соціальними й біологічними факторами. У нормі поведінка особи внутрішньо регулюється структурою особи загалом — усіма чотирма рівнями.
Як стверджує А. Зелінський, оскільки не будь-який злочин є діяльністю – цілеспрямованою вольовою поведінкою, а види злочинної діяльності різняться мотивацією і способом вчинення, неможливо виокремити таку якість особи, яка була б притаманна всім правопорушникам поза фактом порушення ними закону. Піддаючи критиці поширене в багатьох підручниках визначення “особа злочинця — це особа людини, що вчинила злочин”, вчений обґрунтовує свою точку зору тим, що в такому разі наявна логічна помилка (тавтологія): злочинець і є особою, що вчинила злочин. А. Зелінський підкреслює також, що твердження “сутністю особи злочинця є її суспільна небезпечність” парадоксальне: до вчинення злочину була наявна суспільна небезпечність особи, яка збиралася вчинити злочин, але не було ще особи злочинця, а після вчинення злочину є особа злочинця, але вже немає реальної небезпеки. Не всі особи, що порушили закон, суспільно небезпечні. Про особу злочинця, на думку вченого, може йтися тільки стосовно людини, винної у злочинній діяльності, тобто такої, що вчинила систему передбачених кримінальним законом умисних цілеспрямованих дій, спрямованих на реалізацію загального для них мотиву. В інших випадках А. Зелінський пропонує розглядати осіб, що вчинили злочини. Вчений визнає умовність такого поділу, але пояснює його необхідність відсутністю відповідної термінології, за допомогою якої можна було б відрізнити випадкових злочинців від професійних. Універсальні злочинці, які завжди готові до вчинення будь-якого злочину, є винятком, а не правилом. Внаслідок відмінностей між типами злочинної діяльності можна розрізняти осіб певних типів залежно від характеру злочинної діяльності й морально-психологічних особливостей правопорушників .
Виходячи з наведених положень А. Зелінський пропонує таке визначення особи злочинця: це сукупність соціально-демографічних, психологічних і моральних характеристик, які тією чи іншою мірою типово притаманні людям, що винні у злочинній діяльності певного типу.
Суспільна небезпечність протиправних дій, скоєних групою, значно більша, ніж злочинця-одинака. Підвищена імпульсивність, жорстокість, інтенсивність і ситуативність групових злочинів обтяжують їх наслідки, які нічим не відрізняються від аналогічних діянь дорослих.

Віктимологічна профілактика
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
Злочинність як соціально-правове явище
Кримінологічна характеристика віктимології та суїцидології
Наркоманія та наркобізнес і проблеми їх вирішення
Наукові школи та теорії в зарубіжній кримінології
Поняття та кримінологічна характеристика насильницької злочинності
Причини та умови конкретного злочину
ПРОБЛЕМИ ВІКТИМОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Проблеми економічної злочинності та її попередження
Розслідування злочинів неповнолітніх
Система заходів попередження злочинів
ВАРІАНТ 1. Спосіб вчинення злочинів. Реалізація положень Конституції України в криміналістичній тактиці. Типові слідчі версії у справах про вбивства
ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ КРИМІНОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Групова злочинність - кримінологічна характеристика, її профілактика і протидія
Етапи розвитку кримінології як науки. Латентна злочинність
Етапи розвитку кримінології як науки. Межі біологічного та соціального при вивченні особи злочинця
Злочинність як соціально-правове явище
Кримінологічна характеристика проституції та боротьба із нею
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Обставини, що сприяють вчиненню злочинів
СПІВВІДНОШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО І БІОЛОГІЧНОГО В ОСОБІ ЗЛОЧИНЦЯ
Віктимологічна профілактика
Віктимологічна профілактика як особливий вид соціальної профілактики
ВПЛИВ РЕПРЕСИВНИХ ЗАХОДІВ НА СТАН ЗЛОЧИННОСТІ В ДЕРЖАВІ
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗЛОЧИННА ЖОРСТОКІСТЬ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
КРИМІНОЛОГІЧНА КЛИСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ЗЛОЧИНЦІВ. ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
КРИМІНОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ТА СТРУКТУРА ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ
ОРГАНІЗОВАНА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ТА МЕЖІ ЇЇ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ
ПРОБЛЕМИ ВІКТИМОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
ПРОФІЛАКТИКА НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
ПРОФІЛАКТИКА НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИНОСТІ
ПРОФІЛАКТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
ГЕОГРАФІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗЛОЧИННІ ПОСЯГАННЯ НА ЕКОЛОГІЇ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕЛЕГАЛЬНИХ МІГРАНТІВ
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ОРГАНІЗОВАНА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ
ПРИЧИНИ КОРУПЦІЙНИХ ПРОЯВІВ У КРАЇНІ
Поняття кримінологічної ситуації її вивчення та оцінка. Поняття „відмивання брудних грошей”