|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Проблеми економічної злочинності та її попередження
Економічна злочинність як явище виникла одночасно із становленням держави як політико-територіальної організації суспільства. Держава не може існувати без економічних відносин між нею й іншими державами, між нею і громадянами, між громадянами зокрема. З метою регулювання економічних відносин створювалися відповідні норми, які визначали певні межі між дозволеним та забороненим, що, звичайно, порушувалися. Оскільки ці порушення містили різний характер та відрізнялися між собою рядом ознак, виникла сукупність певних діянь (вчинків), які в силу своєї підвищеної суспільної небезпечності були віднесені державою та всім громадянським суспільством до категорії абсолютно неприпустимих, заборонених, тих, за вчинення яких належало понести покарання, визначене державою у відповідних нормах. Так і виникла економічна злочинність у сучасному її розумінні (хоча саме поняття сформувалося набагато пізніше). Вона завдавала шкоди як національній безпеці держави, її добробуту та процвітанню (оскільки зменшувала надходження до державної казни), так і інтересам окремих громадян. Багато вчених у всьому світі присвятило чимало наукових праць вивченню причин та умов, що сприяють вчиненню економічних злочинів, виявленню заходів щодо їх припинення. Проте складність самого явища, динамічна зміна кримінальної практики в економічній сфері, значні національні відмінності, а також плюралізм дослідницьких підходів, обумовлений різною методологією та іншими особливостями, не дозволяють розраховувати на остаточне вирішення цього завдання. Це пов'язано не з недосконалістю механізмів наукового пізнання або неефективною організацією наукового спілкування, а з природою самої проблеми [10, с. 43-44]. Наймасштабніші кримінологічні дослідження економічної злочинності здійснили Ньюмен, Маннхейм, Єдельхертц, Клинард, Кайзер, Тидеман, Шнайдер та інші. Засновник теорії економічної злочинності американський кримінолог Е. Сатерленд у 1939 р. ввів поняття «білокомірцева» злочинність, яке стосувалося незаконної діяльності корпорацій, передусім їх менеджерів. Найважливішими ознаками її учений вважав обман та зловживання довірою. Терстеген, орієнтуючись на праці Сатерленда, пропонував визначення «білокомірцевої» злочинності як «антисуспільної, спрямованої на збагачення осіб, які займають соціальне престижне місце в суспільстві та в рамках своєї професійної діяльності діють таким чином, що при одночасному посиленні законослухняної поведінки решти осіб вони зловживають суспільною довірою, якою користується їхня група». Серед зарубіжних учених також слід згадати головного директора ради з попередження злочинності при Департаменті юстиції Швеції Бу Свенсона, котрий аналізував явище, яке називав вже не білокомірцевою, а економічною злочинністю, і вказував, що до її складу необхідно відносити, перш за все, злочини, «які мають як прямий мотив економічну вигоду». Крім того, він вказував на такі ознаки економічної злочинності, як систематичність, тривалий характер та здійснення у межах легальної господарської діяльності, на підставі якої виникають злочинні діяння. На нашу думку, праці саме цього вченого заклали підґрунтя для дослідження економічної злочинності в нашій країні, розвиток якої тут мав особливий характер. Окремим науковим і прикладним проблемам попередження злочинності в економіці України останнім часом приділяється значна увага. Вони розглядаються в дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників і навчальних посібників, наукових статтях [18, с. 24]. Значний внесок у дослідження цієї злочинності зробили М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, В.Т. Білоус, В.І. Борисов, В.В. Голіна, И.О. Гуторова, І.М. Даньшин, В.С. Зелененький, М.І. Камлик, М.Й. Кор-жанський, Я.М. Кураїн, О.М. Костенко, О.М. Литвак, Г.А. Матусовський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, О.І. Перепелиця, В.М. Попович, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, І.К. Туркевич, В.Ю. Шепітько та ін. Публікації цих авторів мають суттєве наукове і практичне значення. Але у них не зроблено комплексного наукового аналізу кримінологічних проблем попередження злочинності у сфері економіки, не запропоновано загального поняття злочинності у сфері економіки, натомість вони торкаються переважно кримінально-правових та криміналістичних аспектів проблеми. На жаль, на сьогодні теоретично не достатньо досліджено у науковому плані низку ключових проблем економічної злочинності. Це стосується, насамперед, соціально-економічної та правової природи злочинності у сфері економіки, визначення її понять, тенденцій і закономірностей розвитку, видів економічних злочинів та їх класифікації, механізмів і факторів, які її обумовлюють, ролі держави в механізмі ринкових відносин, головних кримінолого-економічних напрямків попереджувальної діяльності, її стратегії і тактики, системи і функцій правоохоронних і контролюючих органів, проблем прогнозування, планування і координації заходів боротьби з нею. Ряд питань, які стосуються цієї проблеми, є дискусійними. Отже, учені ще й досі не мають єдиної
Віктимологічна профілактика
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|