|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
Цивільно-правові відносини
| Дисципліна: |
Цивільне право |
|
| ID роботи: |
4105 |
|
| Вид роботи: |
Курсова |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1,3 |
|
| Кількість сторінок: |
34 |
|
| Рік написання: |
2010 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
Особливе місце займають так звані юридичні стани, тобто обставини, що характеризуються відносною стабільністю і тривалістю терміну існування, протягом яких вони можуть неодноразово (у поєднанні з іншими фактами) спричиняти певні юридичні наслідки. Це, наприклад, перебування у шлюбі, народження фізичної особи, усиновлення, встановлення опіки тощо. Стаття 49 ЦК визначає акти цивільного стану як події та дії, котрі нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Деякі з актів цивільного стану підлягають державній реєстрації: народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Завершуючи загальну характеристику юридичних фактів у цивільних правовідносинах, слід звернути увагу на принципово важливе положення ЦК, закріплене у ст. 11, згідно з яким цивільні права та обов'язки можуть виникати як з дій, що передбачені актами цивільного законодавства, так і внаслідок дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Це положення розвинене у ч. 2 ст. 11 ЦК, де підкреслюється відсутність вичерпного переліку підстав виникнення цивільних прав і обов'язків і наголошується, що останні виникають не тільки за прямо вказаних обставин, але з інших юридичних фактів. Таке рішення є характерним для приватного права і має основою принцип: "Дозволено все, що не заборонено законом". Характерними ознаками правовідносин є такі: 1) вони виникають, змінюються, припиняються, поновлюються тощо на підставі правових норм, котрі їх породжують і реалізуються через них. Між цими феноменами існує причинний зв'язок; 2) саме у правовідносинах досягається мета правових норм, проявляється їхня реальна сила та ефективність. Інші суспільні відносини опосередковуються іншими (неюридичними) нормами як правило тому, що не потребують правового втручання; 3) суб'єкти правовідносин взаємно пов'язані між собою юридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язок по суті і є правовим відношенням, в межах якого праву однієї сторони кореспондує обов'язок другої і навпаки; 4) правове відношення — це завжди двосторонній зв'язок, оскільки, власне, норма права має характер надання права та покладення зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зобов'язує; 5) правовідносини мають вольовий характер. По-перше, тому що через норми права у них відображується державна воля або воля інших суб'єктів нормотворчості. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правове відношення не з'являється автоматично і функціонувати без волевиявлення його учасників або хоча б одного з них не може. Необхідним є вольовий акт, котрий породжує таке правове явище. Правовідносини, перш ніж з'явитися проходять через свідомість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правового відношення; 6) правовідносини охороняються державою. Інші суспільні відносини такого захисту не мають. Звичайно, далеко не в усіх правовідносинах держава є зацікавленою (наприклад, у правовідносинах, що виникають з правопорушень), але інтерес держави полягає у розв'язанні належним чином цих соціальних ексцесів, притягненні винних осіб до відповідальності тощо. Тому захист правопорядку та законності означає і охорону правовідносин; 7) правовідносини відзначаються індивідуалізацією суб'єктів, персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не безособовим абстрактним зв'язком, це завжди конкретний зв'язок однієї особи з іншою. Сторони, як правило, відомі, можуть бути названі, а їхні дії — скоординовані. Цього немає в інших суспільних відносинах, котрі не настільки формалізовані та впорядковані . З врахуванням цих ознак правове відношення з точки зору загальної теорії права може бути визначене як врегульоване нормами права і таке, що забезпечується державою, вольове суспільне відношення, що має вияв у конкретному зв'язку між уповноваженими та зобов'язаними суб'єктами1. Можливе також визначення правовідносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, що виникають і здійснюються на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Спираючись на таке розуміння суті та загальне визначення поняття правовідносин, у найбільш простому варіанті цивільні правовідносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульовані нормами права. Разом із тим, можливе і більш точне визначення, яке може виглядати так: цивільне правовідношення — це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридичне рівними учасниками цивільних відносин. З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належить до числа найбільш складних питань теорії цивільного права. Значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами, визначення можливості впливу права на суспільні відносини тощо) належить до сфери не тільки приватного (цивільного) права, але має загальнотеоретичний характер. Це дозволяє не розглядати їх детально у курсі цивільного права, а обмежитися відсиланням до спеціальних робіт (О. Йоффе, Р. Халфіна) і характеристикою лише специфічних ознак та особливостей цивільних правовідносин . Головними ознаками цивільного правовідношення є: 1) суб'єктний склад — учасники цивільних правовідносин є юридичне рівними суб'єктами, що в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного; 2) об'єкт — цивільні правовідносини є правовим зв'язком, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які являють інтерес для окремої (приватної) особи; 3) можливість вибору варіанту поведінки його учасниками. Такі відносини сторін складаються на засадах ініціативи учасників, їх вільного розсуду, що грунтується на уповноважувальному характері норм цивільного законодавства. Це знаходить відображення у тому, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільних відносин є договір між ними, котрий, до того ж, може виступати як норма цивільного законодавства; 4) характер прав і обов'язків його учасників, котрі виступають як носії цивільних прав і обов'язків; 5) способи захисту суб'єктивних прав і спонукання до виконання суб'єктивних обов'язків. Захист здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу і у спеціальному (як правило, позовному) порядку; 6) підстави виникнення, припинення і трансформацій цивільних правовідносин, які ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права за видами, змістом і характером правових наслідків. Зокрема, цивільні права і обов'язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не лише з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, але також внаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, котрі на загальних засадах цивільного права (законодавства) наділяються і беруть на себе відповідно цивільні права і обов'язки. Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з 3 обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту. Суб'єктами цивільного правовідношення є його учасники. Згідно зі ст. 2 ЦК ними можуть бути люди (фізичні особи), організації (юридичні особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (соціально-публічні утворення). Фізичні та юридичні особи іменуються також "особами". Соціально-публічні утворення можуть бути суб'єктами цивільного права, учасниками цивільних відносин, але "особами" відповідно до концепції ЦК вони не є. У кожному правовідношенні беруть участь не менше 2 суб'єктів. В іншому разі відсутні цивільні відносини, як стосунки між особами, а, отже, не може бути і правовідношення. Учасники правовідношення можуть мати права, і тоді вони називаються "уповноваженими" (іноді — "управоможеними") суб'єктами (у зобов'язаннях їх іменують також "кредиторами"). Наприклад, власник майна є уповноваженою особою, оскільки вже, власне, право власності як юридична категорія може бути визначене як сукупність цивільних прав певної особи з володіння, користування, розпорядження, управління тощо цим майном. Учасники правовідношення, на яких покладено обов'язки, називаються "зобов'язаними суб'єктами" (у зобов'язаннях вони мають назву "боржники" або "дебітори"). Наприклад той, що заподіяв шкоду, завжди є зобов'язаною особою, оскільки зміст зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, складають право потерпілого на її відшкодування і обов'язок порушника відшкодувати заподіяну шкоду. У більшості випадків учасники цивільних правовідносин одночасно мають і права, і обов'язки, тобто виступають одночасно і як зобов'язані, і як уповноважені суб'єкти. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати продану річ, але має право на отримання її вартості. Покупець, у свою чергу, має право вимагати передачі йому купленої речі, але зобов'язаний сплатити її ціну. Як уповноваженою, так і зобов'язаною стороною може бути один або декілька суб'єктів. У ЦК розрізняються два види суб'єктів цивільних відносин: особи приватного права і особи публічного права. На відміну від фізичних та юридичних осіб, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо у ЦК не іменуються "особами", хоча і визнаються учасниками цивільних відносин. Це пов'язане з тим, що вони є суб'єктами не приватного (цивільного), а публічного права. Участь у цивільних відносинах для них не є головним призначенням, а лише зумовлена певною ситуацією. Отже, суб'єктами приватного (цивільного) права — учасниками цивільних правовідносин можуть бути: 1) фізичні особи — громадяни України, іноземці і особи без громадянства, які користуються однаковими з громадянами України майновими і особистими не-майновими правами за винятками, встановленими у законі; 2) юридичні особи — вітчизняні, іноземні, спільні, вітчизняні з іноземними інвестиціями тощо; 3) суб'єкти публічного права — держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші соціально-публічні утворення. Необхідною умовою участі особи у цивільних правовідносинах є наявність у неї цивільної правосуб'єктності, тобто соціально-правової можливості (здатності) бути учасником цивільних відносин. Цивільну правосуб'єктність звичайно визначають як соціально-правову можливість (здатність) суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин. Правосуб'єктність є природним правом фізичної особи. Тому з точки зору приватного (цивільного) права вона є правовою можливістю. Але з іншого боку вона не може бути реалізована поза суспільством (соціумом) і тому визнається соціальною можливістю. Отже, природними передумовами правосуб'єктності є сукупність правил та норм природного права, її соціальними передумовами є існування суспільства. Юридичними передумовами правосуб'єктності є норми цивільного законодавства. Формально-юридичними передумовами — норми, закріплені в актах цивільного законодавства . Визначення об'єкту як одного з елементів структури правовідносин є дискусійним. Іноді об'єктом правового відношення визначають те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право та відповідний йому обов'язок з метою задоволення інтересу уповноваженої особи. В інших випадках зазначається, що об'єктом правовідносин є те фактичне відношення, на яке спричиняє вплив правове відношення. Дехто з правознавців вважає, що існують правовідносини, котрі не мають визначеного, певного об'єкту. На цій підставі робиться висновок,
Договір перевезення пасажирів і багажу
ДОГОВІР ПОЗИЧКИ
ДОГОВІР РЕНТИ
ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Підрядні договори
ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Суб'єкти права на комерційну таємницю
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА
ВИНА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ
Договір підряду
Особливості відповідальності за шкоду завданої неповнолітніми
Поняття та загальна характеристика деліктних зобов'язань та їх співвідношення з договірними зобов'язаннями. Конкуренція позовів
Порядок укладення кредитних договорів
Цивільно-правові відносини
Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин
Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ
ДОГОВІР БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ - СТОРОНИ, ФОРМА, ЗМІСТ
ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ
ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ
ДОГОВІР КОМІСІЇ
Договір куплі-продажу за цивільним законодавством України
Договір лізингу
ДОГОВІР ПОЗИКИ
ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ
ЗАСТАВА МАЙНОВИХ ПРАВ
ЗАСТАВА МАЙНОВИХ ПРАВ
ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ ТА ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ
ЗМІСТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ
КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР
МІСЦЕ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА В СИСТЕМІ ПРАВОВИХ ГАЛУЗЕЙ
НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Нематеріальні блага як об'єкти цивільного права
Особисті немайнові права та обов'язки подружжя
ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
ПІДСТАВИ ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
ПОНЯТТЯ ПРАВОСУБ'ЄКТНОСТІ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОЧИНІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВОВІДНОШЕННІ
ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ГРОМАДЯН У ЯКОСТІ ПРАВАТНОГО ПІДПРИЄМЦЯ
ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
ПРАВОЗДАТНІСТЬ ГРОМАДЯН
ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
СКЛАД СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
СПЕЦІАЛЬНИ ВИДИ ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ
СПЕЦІАЛЬНІ ВИДИ ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ
Фізична особа як суб'єкт цивільного права
ЦИВІЛЬНА ФОРМА ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ОХОРОНЮВАНИХ ЗАКОНОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН І ОРГАНІЗАЦІЙ
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА
Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин