|
||||||||||||||||||||||||||||||||
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ТА ПРАВА ЛЮДИНИ
Закон надає право індивіду діяти, не зважаючи на закон, у стані необхідної оборони або крайньої необхідності, тобто вчиняти дії, які у звичайних умовах протизаконні. Так і держава в умовах виняткової загрози національній безпеці може діяти за правом "державної необхідності", тобто користуватися винятковим правовим механізмом - режимом надзвичайного стану. Однак наявність права "державної необхідності" ще не означає, що органи державної влади мають право застосовувати будь-які заходи, необхідні для усунення загрози безпеці. Такі заходи повинні бути закріплені в законі і можуть бути виправдані лише за умови, що заподіяна ними шкода є меншою, ніж шкода, якій ці заходи запобігли. Відомі випадки, коли "державна необхідність" зводилася до потреб правлячої політичної групи, яка будь-яку ситуацію, що загрожує її владі, проголошує надзвичайною, небезпечною для всього суспільства і такою, що вимагає застосування обмежувальних заходів. Так, наприклад, у серпні 1991 р. так званим Державним комітетом з надзвичайного стану були застосовані обмежувальні заходи під час необґрунтованого введення надзвичайного стану. Це призвело до того, що режим надзвичайного стану у більшості громадян асоціюється не із засобом захисту їхніх прав та свобод від незаконного обмеження, а навпаки - із застосуванням до них тортур, здійсненням репресій та інших протиправних дій. Конституційна регламентація введення режиму надзвичайного стану, у поєднанні з вичерпною регламентацією всіх припустимих обмежень у роботі державних органів і правовому статусі особистості, при їх настанні має перешкоджати зловживанням з боку органів виконавчої влади. На нашу думку, такий підхід дозволяє говорити про демократичні гарантії як гарантування діяльності державних інститутів, так і основних прав та свобод громадян . Згідно із законодавством України існує чотири види надзвичайних спеціальних адміністративно-правових режимів: правовий режим воєнного стану, правовий режим надзвичайного стану, правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації та режим надзвичайної ситуації. Конкретні параметри правових режимів істотно відрізняються: кожний режим закріплює визначену кількість заборон та позитивних зобов'язань. Вони різні за глибиною змін у конституційному статусі громадян, за територією, на якій вводиться режим, та за строком дії режиму. Наука адміністративного права традиційно виділяє три види надзвичайних режимів: воєнний стан, надзвичайний стан, особливий стан. Детальніше ми розглянемо правовий режим надзвичайного стану. Поняття режиму надзвичайного стану для українського законодавства хоча й не нове, але мало досліджене і не досить чітко визначене в науці. Інститут режиму надзвичайного стану, з юридичної точки зору, є комплексним правовим інститутом зі специфічним змістом і структурою. Інститут режиму надзвичайного стану забезпечує регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з виникненням надзвичайного стану. Слід зазначити, що сам термін "надзвичайний стан", як правило, використовують у двох значеннях. У першому значенні він відповідає англійському терміну, який у фундаментальному "Новому словнику англійської мови" тлумачиться як "раптова або неочікувана подія, що вимагає негайних дій (синоніми: крайня необхідність, критичний стан, криза". У другому значенні він відповідає міжнародному терміну, що означає надзвичайний стан. Для чіткого розуміння поняття режиму надзвичайного стану уявляється доцільним звернутись до визначення цього поняття в довідковій та науковій літературі. Режим надзвичайного стану визначається як "спеціальні правила, що застосовуються до громадян за яких-небудь особливих обставин". Поняття режиму надзвичайного стану у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" взагалі відсутнє, проте наводиться поняття "надзвичайний" - це непередбачений, викликаний певною необхідністю, спеціально призначений для чого-небудь. Визначення цього поняття в довідковій літературі не завжди однозначне, адже з розвитком суспільства змінюється мета, сутність та зміст режиму надзвичайного стану. Для підтвердження цього звернемося до трактування цього поняття в минулі роки та сьогодні. "Юридичний словник" 1956 р. не містив визначення режиму надзвичайного стану, але в ньому було визначення поняття "надзвичайних заходів охорони державного порядку", що є аналогом заходів режиму надзвичайного стану. Під надзвичайними заходами охорони державного порядку розумілася система особливих заходів, що встановлюється уповноваженими органами державної влади за умов, коли нормальний порядок життя порушений надзвичайними обставинами і передбачає надання додаткових повноважень відповідним органам державної влади та державного управління, а також підвищення відповідальності винних за порушення державного та громадського порядку. Також зазначалося, що ці заходи застосовувалися лише до прийняття Конституції СРСР 1936 р., а після цього в СРСР був лише єдиний надзвичайний режим - воєнний стан. У буржуазних країнах, як було зазначено в цьому словнику, ці заходи застосовувались лише з метою пригноблення трудящих, для обмеження прав і свобод людини, для боротьби з націонал-визвольним рухом. "Юридичний словник" 1974 р. визначає надзвичайний стан як тимчасовий, особливий правовий режим у країні або в окремій її місцевості, який запроваджується за надзвичайних умов і полягає в передачі функцій державної влади військовим або спеціально створеним надзвичайним органам, у розширенні повноважень органів державної влади і управління, в обмеженні громадянських свобод населення . "Кридична Енциклопедія" 1998 р. визначає надзвичайний стан як особливий правовий режим діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Слід зазначити, шр в сучасній юридичній літературі не міститься єдиного визначення режиму НС, проте необхідно зважити на схожість трактувань цього поняття різними науковцями. Так А. Б. Агатв під надзвичайним станом розуміє особливий правовий режим діяльності органів державної влади, муніципальних органів, організацій приватного та публічного права, їх посадових осіб, громадських об єднань, який допускає встановлені законом обмеження прав і свобод громадян, іноземців, а також передбачає покладення на них додаткових обов'язків. Надзвичайний стан - це особливий правовий режим діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій, який допускає застосування встановлених законодавством обмежень прав і свобод громадян і прав юридичних осіб, а також покладення на них додаткових обов'язків. Деякі вчені-адміністративісти у своїх наукових працях застосовують законодавче визначення режиму надзвичайного стану. Вони під надзвичайним станом розуміють особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи змінювання конституційного ладу України шляхом насильства, і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону "Про правовий режим надзвичайного стану” повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також припускає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Таке визначення надзвичайного стану міститься в ст. 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану. О. І. Соловйов режим надзвичайного стану визначає як систему правових норм конституційно-правового та адміністративно-правового характеру, що виражаються у змінюванні режиму державного управління. Проаналізувавши різні поняття режиму надзвичайного стану, що містяться в довідковій літературі різних часів, ми можемо зробити висновок, що в будь-який час за будь-якого політичного режиму надзвичайний стан - це, по-перше, розширення повноважень органів державної влади, а по-друге - обмеження прав і свобод особистості. Погоджуючись з думками вказаних авторів та спираючись на проаналізовану літературу, слід доповнити їх визначення та зазначити, що режим надзвичайного стану - це система здебільшого адміністративно-правових та конституційно-правових норм, яка визначає особливий, тимчасовий порядок діяльності органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що вводиться Указом Президента України, яка підлягає затвердженню Верховною Радою України і спрямована на ліквідацію внутрішньої загрози, на гарантування національної безпеки держави, особистої безпеки громадян, захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб, а також встановлює визначений Конституцією та законами обсяг обмеження прав і свобод фізичних та прав юридичних осіб, накладання на них додаткових обов'язків. На нашу думку, обов'язково слід визначити ознаки та принципи режиму надзвичайного стану, оскільки вони вказують на суттєві аспекти у змісті та значенні режиму надзвичайного стану, а також на сталість суспільних і державно-правових відносин у цій сфері. На сьогодні в юридичній літературі спеціально не визначались ознаки режиму надзвичайного стану. На думку автора, до ознак режиму надзвичайного стану належать: - особливий порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; - тимчасовість (вводиться на чітко визначений строк - 30 діб на всій території України, не більше як 60 діб в окремих її місцевостях, та в деяких випадках може бути продовжений Президентом України, але не більше як на 30 діб); - доцільність (тобто сам факт виникнення надзвичайної ситуації не є підставою для введення режиму надзвичайного стану, для введення режиму повинна виникнути така надзвичайна ситуація, яка реально загрожує безпеці громадян або конституційному ладу і усунення якої неможливе без уживатися надзвичайних заходів; - спеціальні умови введення - режим вводиться в разі виникнення надзвичайної ситуації та інших факторів небезпеки, що передбачено в законі; - спеціальна процедура введення правового режиму - в Україні або в окремих її місцевостях вводиться тільки указом Президента України, що підлягає обов'язковому затвердженню Верховною Радою України; - здійснення перерозподілу владних повноважень, розширення компетенції органів державної влади, що відповідальні за реалізацію режиму надзвичайного стану; - відповідне обмеження правового статусу особи - в умовах дії режиму вживаються заходи щодо обмеження прав і свобод людини і громадянина . Принципи режиму надзвичайного стану - це основні ідеї, що відбивають закономірності в суспільних відносинах, пов'язаних із процесом урегулювання надзвичайної ситуації, яка зумовила введення режиму надзвичайного стану. Загальний аналіз законодавства України щодо надзвичайної ситуації та практики його застосування в інших державах дозволяє вирізнити головні принципи режиму надзвичайного стану: верховенство права; законність, пріоритет прав людини і громадянина; дотримання прав юридичних осіб; своєчасність введення режиму надзвичайного стану; відповідність заходів, що застосовуються, характеру надзвичайної ситуації. Також слід зазначити, що режим надзвичайного стану обов'язково включає в себе сукупність процедур, пов'язаних із порядком введення режиму надзвичайного стану та його скасування, порядком застосування додаткових заходів, направлених на ліквідацію надзвичайної ситуації. Отже, підсумовуючи наведене, слід зробити такі висновки. 1. Необхідно зазначити, що в сучасній юридичній літературі не міститься єдиного визначення режиму надзвичайного стану, проте необхідно зважити на схожість трактувань цього поняття різними науковцями. Погоджуючись з думкою провідних науковців та спираючись на проаналізовану літературу, слід доповнити їх визначення та зазначити, що режим надзвичайного стану - це система здебільшого адміністративно-правових та конституційно-правових норм, яка визначає особливий, тимчасовий порядок діяльності органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України і спрямований на ліквідацію внутрішньої загрози, на гарантування національної безпеки держави, особистої безпеки громадян, захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб, а також установлює визначений Конституцією та законами обсяг обмеження прав і свобод фізичних та прав юридичних осіб, накладання на них додаткових обов'язків.
Виборча система України на виборах депутатів місцевих рад
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|