|
||||||||||||||||||||||||||||||||
РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Проведення судової реформи має відбуватися в період політичної та економічної стабільності у державі. Лише за таких умов можна розраховувати на її результативність, досягнення визначеної мети, виконання поставлених перед нею завдань, створення надійного механізму забезпечення незалежності суддів. За політичної стабільності, як правило, виключається відверте протистояння політичних сил, владних інституцій, питання функціонування суспільства і держави вирішуються шляхом консенсусу, політичний і державний механізми діють злагоджено, що дозволяє успішно проводити необхідні реформи. За такої ситуації суспільство і політичні сили прагнуть і вживають усіх заходів до втілення найкращих надбань цивілізації, сучасних правових цінностей та ідеалів в різних сферах суспільного життя. За політичної нестабільності владні політичні сили намагаються всіляко і різними засобами, в тому числі і через відповідні правові форми, закріпити свою пріоритетність у владарюванні, механізми впливу на певні сфери суспільного життя, функціонування суспільства та діяльності державних інституцій, зокрема і на органи судової влади. Будь-яка реформа супроводжується, як правило, внесенням певних коректив в існуючий правопорядок, реформуванням відповідних управлінських систем, вдосконаленням правових механізмів діяльності органів влади. Проведення відповідної реформи вимагає певних фінансових і матеріальних затрат, без яких поставлені перед нею цілі і завдання не будуть повністю, а можливо і взагалі, виконані. Запропонованим до другого читання у Верховній Раді України проектом Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Законопроект) передбачається істотне реформування системи судів загальної юрисдикції, утворення двох окремих підсистем судів кримінальної та цивільної юрисдикції від місцевих до вищих, а також дволанкової системи місцевих судів, запроваджується нова інституція щодо вирішення питань відповідальності суддів – Дисциплінарна комісія суддів України. Реалізація положень Законопроекту потребує значних фінансових і матеріальних затрат на приміщення і обладнання для новостворюваних судів, збільшення чисельності працівників апарату судів і суддів. В умовах світової економічної кризи, яка не оминула і Україну, на реформування існуючої системи судів загальної юрисдикції, яка справляється з виконанням функцій, покладених на судову владу, в держави немає необхідних коштів. Без належного фінансування Законопроект немає реальної перспективи втілення його в життя і не досягне поставленої перед ним мети. За таких умов прийняття Законопроекту як кодифікованого законодавчого акта не має сенсу . Незалежність суду взаємопов’язана з незалежністю суддів, які є носіями судової влади і здійснюють правосуддя у складі суду одноособово або колегіально. Незалежність суддів формується суспільством і державою та забезпечується за допомогою політичних, соціально-економічних, ідеологічних, морально-етичних та правових засобів. Тому в процесі судової реформи необхідно створити надійну систему відповідних засобів, які б гарантували здійснення справедливого правосуддя незалежними суддями. Незалежність судді має забезпечуватися зі стадії добору кандидатів на суддівські посади, при обранні на посаду, при просуванні по службі та професійному зростанні, зайнятті адміністративної посади в суді і до закінчення повноважень судді. Формування суддівського корпусу повинно відбуватися справедливо, об’єктивно, відкрито і гласно, на конкурсних засадах, за особистою заявою громадянина, без протекціонізму, без впливу політичних сил і владних інституцій, виключати можливість корупційних діянь. Адже корупціонерами не народжуються, а становляться. Якщо для зайняття посади судді громадянину потрібно когось „віддячити” навіть невеликим подарунком, то у його підсвідомості закладається можливість робити це і після вступу на посаду, виходячи з правила, коли це допускається у високих державних інституціях тоді це можна і йому. А якщо він змушений давати хабара, розмір якого мабуть буде чималим і понесені витрати йому необхідно буде компенсувати, то за подібної ситуації на посаду судді фактично обиратиметься потенційний корупціонер. Тому боротися в першу чергу необхідно з джерелами корупції, а не обмежуватися об’єктами її прояву. Порядок зайняття посади судді має бути чітко і ретельно виписаний у законі. У ньому також повинні бути встановлені всі кваліфікаційні вимоги, критерії та ознаки, яким повинен відповідати претендент на посаду судді, зокрема, морально-етичні, психофізіологічні, бездоганна репутація і поведінка, відсутність кримінального минулого як у нього, так можливо і в родичів. Це дасть змогу претенденту оцінити себе на відповідність посаді судді і сприятиме прозорості та об’єктивності процедури призначення суддів. Незалежність суддів буде краще забезпечена за умови обрання суддів безстроково, на конкурсних засадах за результатами анонімного тестування (іспиту) незалежним органом, у складі якого повинно бути більше половини суддів, у тому числі суддів у відставці. Таким органом може стати Вища рада юстиції України. Встановлений Конституцією України порядок призначення і звільнення суддів не забезпечує незалежності суддів і не відповідає міжнародним стандартам. Президент України і Верховна Рада України є політизованими органами влади. Ці органи є потенційними учасниками судових процесів, оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, у томі числі і за участі в них Президента України та Верховної Ради України. Зазначені органи можуть впливати безпосередньо чи опосередковано на призначення/обрання чи звільнення суддів за політичними уподобаннями або ставленням до них як до державної інституції, чи за результатами розгляду справ. Практика обрання і звільнення суддів Верховною Радою України знає приклади як довготривалого, так і надмірно швидкого розгляду цих питань, що викликає обґрунтований сумнів в об’єктивності та справедливості їх вирішення. Крім того, своєчасність обрання та звільнення суддів залежить і від можливого дострокового припинення повноважень парламенту, а також часу проведення виборів народних депутатів України, обрання Голови Верховної Ради України, формування коаліції депутатських фракцій тощо . Звільнення цих органів від призначення/обрання та звільнення суддів дозволить їм зосередитись на виконанні інших не менш важливих повноважень. Повноваження Президента України та Верховної Ради України встановлюються виключно Конституцією України, тому зміна порядку призначення/обрання та звільнення суддів потребує внесення змін до Основного Закону України. Необхідно підвищити мінімальний вік для зайняття посади судді до тридцяти років. На сьогодні в Україні готується достатньо юристів і проблем з наявністю фахівців цієї професії не існує. Підвищення вікового цензу для суддів дозволить набути громадянам більшого життєвого досвіду, юридичної практики і зробити більш свідомо свій вибір. Конституція України не встановила всіх можливих підстав для звільнення суддів, зокрема, таких як: порушення встановленого порядку призначення/обрання на посаду судді; відмови від складання присяги суддею; ліквідації чи реорганізації суду. На конституційному рівні необхідно розширити можливість встановлення законом додаткових вимог до окремих категорій суддів. При формуванні суддівського корпусу необхідно виходити з добору високоморальних і висококваліфікованих осіб, здатних справедливо і неупереджено здійснювати правосуддя, без права на помилку, а також розумних матеріальних затрат на його підготовку. Окремі положення Законопроекту не відповідають цим критеріям. Ним встановлено освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр” для зайняття посади судді і водночас передбачається наявність обов’язкової підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації. При цьому до уваги береться також і відповідного рівня освіта здобута в іноземних державах. Юридична освіта підтверджує відповідний рівень знань з предметів національного законодавства. В процесі навчання в юридичних закладах освіти поряд з вивченням галузевого законодавства студенти знайомляться з інтерпретацією певних правоположень та національною практикою їх застосування. Судочинство і правосуддя здійснюються виключно на базі національного законодавства, яке досконало повинен знати суддя. Юридична освіта, отримана в іншій країні, не є показником знань національного законодавства, а тим більше в країнах належних до англосаксонської правової сім’ї, в яких визнається судовий прецедент. Тому до уваги при доборі кандидатів повинна братися тільки юридична освіта, отримана в Україні.
Виборча система України на виборах депутатів місцевих рад
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|