|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виборчі системи в Україні
Уперше виборчу систему докорінно змінив Закон України від 24 вересня 1997 року № 541/97-ВР «Про вибори народних депутатів України». Він втратив чинність згідно із Законом України від 18 жовтня 2001 року № 2766-ПІ «Про вибори народних депутатів України». У свою чергу, він втратив чинність з 1 жовтня 2005 року, крім частини сьомої статті 15 та статті 81 цього Закону, які втратили чинність з дня проведення чергових виборів народних депутатів України 2006 року (згідно із Законом України від 25 березня 2004 року № 1665-IV «Про вибори народних депутатів України»), Проте останній Закон було викладено у новій редакції Законом України від 7 липня 2005 року № 2777-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України», тобто фактично почав діяти новий закон. Але вважається, що вибори народних депутатів 2006 та 2007 років пройшли за Законом України від 25 березня 2004 року № 1665-IV. Зрозуміло, що про жодну стабільність у позитивному сенсі за таких умов йтися не може . Але от що цікаво. Виборча модель 1989, і особливо 1993 року, та модель 2004 року за своєю сутністю є екстремумами, між якими лежить намагання їх поєднати - змішана виборча система. В цьому полягає одна з основних тенденцій динаміки парламентської виборчої системи - пошук оптимальної, з точки зору законодавця, її моделі. Результатом цього стало те, що з усіх парламентських виборів в Україні - 1990, 1994, 1998, 2002, 2006 років (вибори 2007 року не враховуємо через їх екстраординарність) - лише пара 1998-2002 років формувалася згідно з однією і тією самою виборчою системою, проте з огляду на різні закони. Практично під кожні нові вибори створювалась нова виборча система. Звісно, про жодну стабільність у таких умовах говорити немає сенсу. Однією з основних причин цієї ситуації є те, що в незалежній Україні, як і в колишньому СРСР, виборчі закони завжди належали до ординарного законодавства, що давало змогу їх змінювати звичайною більшістю. Саме тому правий був французький законодавець, який, незважаючи на запеклу дискусію, включив норми про виборчу систему до Конституції V Республіки. Такий досвід є абсолютно прийнятним і для України. І саме він повинен стати одним із напрямів майбутньої стратегії реформування чинної Конституції з метою убезпечення від такого роду негативних тенденцій. У спадок від СРСР Україні дісталась мажоритарна система, що діяла в період 1991-1997 років. Одна з основних причин домінування мажоритарної виборчої системи в СРСР - відсутність партій та намагання контролювати депутатів представницьких органів через імперативний мандат. Період 1991-1993 років характеризується намаганнями адаптувати радянську систему до потреб незалежної демократичної держави. Причому, як на наш погляд, така адаптація полягала насамперед у тому, що партійний фактор у виборчій системі намагалися звести нанівець. Саме до такого висновку доходиш, аналізуючи закони про вибори до Верховної Ради України зразка 1989 та 1993 років. Типово мажоритарна система 1989 року, хоча і не без «збочень» радянського зразка, яка, між іншим, передбачала 50-відсоткову явку виборців, була трансформована в «екстремальний» варіант французької двотурової системи, з тією ж таки явкою та абсолютною більшістю голосів за кандидата. Результатом цього став парадоксальний факт, коли деякі виборчі округи так і не були представлені під час всієї каденції парламенту . З огляду на сучасні дискусії, що чи не ідеалізують такий спосіб обрання депутатів, зазначимо наступне. Досвід функціонування мажоритарної виборчої системи показав не менш можливу кількість зловживань та проблем, які є наслідком її застосування. Один із основних висновків щодо функціонування мажоритарної виборчої системи в Україні полягає в тому, що технічні параметри виборчої системи (поріг явки, кількісні параметри голосів за кандидата) є ефективним засобом маніпулювання нею. Про переваги чи недоліки технічної змішаної системи зразка 1997 року говорити годі. Можна лише зазначити дивний факт, з огляду на раціональні установки виборця, коли в 2002 році за пропорційними списками переміг один політичний напрям -ліберально-демократичний
Виборча система України на виборах депутатів місцевих рад
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|