|
||||||||||||||||||||||||||||||||
КОМЕРЦІЙНІ ТОВАРИСТВА
Новий Цивільний кодекс України вніс багато нового у правове регулювання підприємництва, яке стало одним із важливих факторів соціально-економічного розвитку українського суспільства та його трансформації. Ключове питання Кодексу — право приватної власності — знайшло в ньому повне і всебічне врегулювання, що, своєю чергою, служить правовим підгрунтям для подальшого розвитку підприємництва. Практична реалізація положень нового Цивільного кодексу про підприємницьку діяльність відбувається під впливом певних суспільно-політичних умов, які залежать від особливостей діючої моделі розвитку українського суспільства. Йдеться про традиціоналістську (перехідну, дуалістичну) модель, яка поєднує в собі елементи традиційної радянської (неорадянської) та класичної (європейської) моделі суспільно-політичної системи з переважанням елементів першої. Саме такий підхід до вищезгаданих проблем характеризує сьогодні реалістичну школу права, яка успішно розвивається в Україні, в т. ч. у сфері підприємницького права. Реалістичний підхід до визначення статусу суб’єктів підприємницької діяльності — одна з вимог нашого часу. Як відомо, суб’єктами права приватної власності, відповідно до закону, є фізичні та юридичні особи, яким може належати будь-яке майно, за винятком окремих його видів. При цьому склад, кількість і вартість такого майна не обмежуються законом. І тільки щодо розміру земельної ділянки, яка може перебувати у власності фізичної та юридичної особи, законом може бути встановлено обмеження (ч. 3 ст. 325 Цивільного кодексу). Цивільний кодекс виділяє дві основні групи суб’єктів підприємницької діяльності, які діють із використанням приватної власності: фізичних осіб-підприємців (громадян, іноземних громадян та осіб без громадянства) і колективні форми підприємництва. Другу групу суб’єктів підприємницької діяльності становлять юридичні особи, а саме організації, створені та зареєстровані у встановленому законом порядку. Залежно від порядку створення, новий Цивільний кодекс поділяє їх на юридичних осіб приватного та юридичних осіб публічного права. Якщо перші утворюються на підставі вільного волевиявлення приватних осіб (фізичних чи юридичних) на договірних засадах з метою участі у цивільному обороті, то другі — у розпорядчий спосіб. До них належать органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, медичні, культурні, освітні заклади, що мають на меті здійснення управлінських, соціальних, освітніх та інших спеціальних функцій. Але така класифікація юридичних осіб у Цивільному кодексі — не єдина його новація. Принципово новими є також організаційно-правові форми юридичних осіб. Відтепер вони можуть створюватися як товариства, установи чи в інших формах, установлених законом. Зокрема, товариства як організації, що створені шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в ньому, поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Окрема глава 8 Цивільного кодексу присвячена підприємницьким товариствам. Вони утворюються і здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками і виступають у цивільно-правових відносинах як юридичні особи приватного права. Слід узяти до уваги, що і непідприємницьким товариствам (споживчим кооперативам, об’єднанням громадян, фінансово-кредитним установам) дозволяється поряд зі своєю основною діяльністю займатися підприємництвом, якщо інше не встановлено законом і відповідає меті, заради якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Основна відмінність між підприємницькими та непідприємницькими товариствами (або головний критерій їх розмежування) полягає в характері розподілу отриманого прибутку між учасниками товариства. Учасники непідприємницьких товариств не мають права розподіляти отриманий прибуток і зобов’язані використовувати його для забезпечення своєї основної діяльності. Цивільний кодекс дає вичерпний перелік підприємницьких товариств, поділивши їх на два види: господарські товариства, до яких відносять повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства, і виробничі кооперативи. Під господарським товариством слід розуміти юридичну особу, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між її учасниками. До прийняття Цивільного і Господарського кодексів 2003 р. питання про господарські товариства регулював закон «Про господарські товариства» (1991 р.).
Господарське право як галузь права
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|