|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ПРАВО НА ДІЛОВУ РЕПУТАЦІЮ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЇЇ ПОЗАСУДОВИЙ ЗАХИСТ
В умовах ринкової економіки наявність конкуренції і, як наслідок, можливості широкого вибору товарів (робіт, послуг) постійно ставить перед їх виробниками завдання залучення більшого числа споживачів для збільшення попиту. Досягненню цього завдання сприяє формування суб'єктом господарювання високої ділової репутації, що дозволяє йому виділятися із загальної маси виробників і завойовувати споживачів. Будучи гарантом успішній діяльності, заставою виживання в конкурентній боротьбі, ділова репутація набуває для суб'єкта господарювання значної цінності. Необхідною передумовою дослідження права на ділову репутацію суб'єкта господарювання є визначення поняття самої ділової репутації суб'єкта господарювання як об'єкту цього права. Термін «ділова репутація» з'явився у вітчизняному законодавстві на початку дев'яностих років, що було обумовлене процесами, що відбувалися в наший країні в період становлення ринкової економіки, а саме: розвитком підприємницької діяльності, конкуренція, зміною місця і ролі суб'єктів господарювання в економічних відносинах. Закріплення можливостей для захисту права на ділову репутацію з'явилося «цілком обгрунтованим і логічним кроком в умовах ринкової економіки, коли кожен товаровиробник, підприємець, інший учасник майнових правовідносин зацікавлений в підтримці і зміцненні свого іміджу надійного партнера, добросовісного контрагента і так далі». Даний термін вперше був введений в законодавчий акт, регулюючий конкурентні відносини, - що втратив нині силу Закон України «о обмеженні монополізму і недопущенні недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 року. Норма ст. 7 вказаного Закону забороняла умисне розповсюдження помилкових або неточних відомостей, які можуть заподіяти шкоду діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця; отримання, використання і розголошування комерційної таємниці, а також конфіденційній інформації з метою спричинення шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. При цьому у вказаній нормі визначення поняття ділової репутації не формулювалося. На рівні, що кодифікує, термін «ділова репутація» з'явився в 1993 році в Цивільному кодексі УРСР. У нормі ст. 7 «Захист честі і гідності» цього Кодексу ділова репутація була зарахована до круга нематеріальних благ, що підлягають захисту від розповсюдження не відповідних дійсності або неправдиво викладених відомостей. Змінилося відповідно і назва ст. 7 - «Захист честі, гідності і ділової репутації». Причому, якщо раніше ця норма закріплювала право на захист честі і гідності громадян, то в зміненому вигляді вона надавала право на захист ділової репутації як громадян, зокрема підприємців, так і юридичних осіб. Тим часом поняття ділової репутації в Цивільному кодексі УРСР також не визначалося. Надалі поняття ділової репутації знов з'явилося в конкурентному законодавстві - Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року. Ухвалення цього Закону з'явилося логічним кроком розвитку законодавства про ділову репутацію суб'єктів господарювання, оскільки дозволило не тільки продекларувати ділову репутацію як об'єкт має рацію, але і визначити підстави, що дають суб'єктові господарювання право на захист ділової репутації в конкурентних відносинах. У вказаний нормативно-правовий акт був включений цілий розділ - розділ 2 «Неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця)», у якій закріплений круг правопорушень, направлених на неправомірне використання чужої ділової репутації. Разом з тим, в цьому Законі, так само, як і в попередніх, поняття ділової репутації не розкривається. Законодавче визначення ділової репутації сформульоване лише в Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року. Відповідно до ст. 2 ці Закони, ділова репутація - це «сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити вивід про професійні і управлінські здібності такої особи, його порядність і відповідність його діяльності вимогам закону». Аналізуючи використання терміну «ділова репутація» в нормах вказаного Закону (ст. ст. 14, 18, 21), можна зробити вивід, що приведене визначення покликане охарактеризувати ділову репутацію не стільки самого банку, скільки його засновників, учасників, голови і членів виконавського органу, головного бухгалтера. При цьому, враховуючи, що учасниками організаційно-господарських відносин по створенню банків можуть бути як громадяни (фізичні особи), так і суб'єкти, що володіють властивостями юридичної особи, дане визначення ділової репутації сформульоване, мабуть, і для одних, і для інших. У цьому визначенні законодавець акцентує увагу на двох ключових моментах, що мають значення для характеристики ділової репутації. По-перше, вона повинна грунтуватися тільки на достовірній, відповідній дійсності інформації; по-друге, основними чинниками, що формують її, є професійні і управлінські здібності особи, його порядність і відповідність діяльності вимогам закону. Якщо перша вимога може бути застосоване до будь-яких суб'єктів господарювання - і громадян (фізичним особам), і юридичних осіб, то щодо другої вимоги - про чинники, що формують ділову репутацію, виникають певні сумніви з приводу можливості його застосування відносно юридичних осіб. Вважаємо, що такий чинник, як порядність, не може характеризувати ділову репутацію колективної освіти, оскільки термін «порядність» визначається як «чесність, нездатність до низьких, аморальних, антигромадських вчинків» . Важко говорити і про наявність професійних, управлінських здібностей у юридичних осіб. Адже «здатність» розуміється як «природна обдарованість, талановитість», індивідуальна особливість особи, що є суб'єктивною умовою успішного здійснення певного роду діяльності (при цьому високий рівень розвитку здібностей виражається поняттями таланту і геніальності). Таким чином, ті сутнісні риси ділової репутації, які відображені у вказаному визначенні, дозволяють зробити вивід, що вони можуть характеризувати ділову репутацію тільки громадян (фізичних осіб), зокрема підприємців, і не застосовні для визначення ділової репутації суб'єктів, що володіють властивостями юридичної особи. У науковій літературі інтерес до дослідження ділової репутації значно посилився в сьогодення. Багато учених, розглядаючи процеси, що відбуваються в період ринкових перетворень, неминуче відзначають зростання ролі і значення ділової репутації для суб'єктів господарювання і необхідність створення відповідних умов для її належного захисту. При цьому разом з терміном «ділова репутація» використовується безліч його синонімів і близьких понять, таких як імідж, авторитет, престиж, популярність, респектабельність, добре ім'я. У юридичній літературі зустрічаються найрізноманітніші визначення поняття ділової репутації. Так, Н. Галянтіч вважає, що ділова репутація - це «оцінка якості або певна асоціація, і є думкою, яка склалася не тільки про позитивні якості, але і про недоліки особи у сфері ділового обороту, в т.ч. у сфері підприємництва» .
Господарське право як галузь права
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|