|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю
Називаючи цей вид товариства товариством «з обмеженою відповідальністю», законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу [13, с.153]. Розглянемо більш детальніше особливості правого статусу ТОВ . Товариством з обмеженою відповідальністю відповідно до Господарського кодексу України і Закону України “Про госпорські товариства” признається господарське товариство, статутний капітал якого розділений між учасниками на частки визначених розмірів. Його учасники несуть так звану обмежену відповідальність за діяльність товариства, тобто не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними внесків. Закон допускає, щоб учасник товариства оплачував належну частку в статутному капіталі протягом визначеного часу, а не одноразово. У цьому випадку учасники, що внесли внески в статутний капітал товариства не цілком, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості неоплаченої частини внеску кожного з його учасників. Тільки товариство є власником приналежного йому майна, включаючи внески засновників (учасників) у статутний капітал товариства. Отже, учасники товариства мають стосовно нього тільки зобов'язальні, але не речові права на майно. Учасник товариства може претендувати на його майно тільки у випадках його ліквідації, при своєму виході з нього й інших випадків, коли воно повинно зробити розрахунок із ним, наприклад, при неотриманні згоди від інших учасників товариства на відчуженість частки іншому учаснику. Товариство є комерційною організацією, одержання прибутку для нього - основна ціль його діяльності. Це означає, що воно може здійснювати будь-які види підприємницької діяльності на відміну від некомерційних організацій, що мають право вести підприємницьку діяльність лише настільки - наскільки це слугує досягненню цілей, заради яких вони створені. Таким чином, для товариств діє принцип “дозволено усе, що не заборонено законом і статутом”. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законами, товариство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Якщо умовами надання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення визначеного виду діяльності передбачена вимога проводити таку діяльність як виняткову, то товариство протягом терміну дії спеціального дозволу (ліцензії) управі займатися тільки такими видами діяльності, що передбачені спеціальним дозволом (ліцензією), і супутніми видами діяльності. Товариство вважається створеним як юридична особа з моменту його державної реєстрації. Правоздатність товариства припиняється з його ліквідацією і внесенням запису про це в єдиний державний реєстр юридичних осіб. Якщо інші умови не обговорені в статуті, товариство діє без обмеження терміну. Учасники товариства, як відзначалося вище, “обмежено” відповідають за його діяльність. У свою чергу, товариство відповідає за своїми обов'язками всім приналежним йому майном і не відповідає по зобов'язаннях його учасників. Проте у визначених випадках із цього правила можуть бути винятки. Цим Закон створює значний ризик для учасника з наступною можливістю виникнення його відповідальності при настанні неспроможності (банкрутства) товариства, викликаної винними діями учасника. Товариство повинно мати повне найменування українською мовою і поштову адресу, по якій з ним здійснюється зв'язок. Місце перебування товариства по загальному правилу визначається по місцю його державної реєстрації. Проте в установчих документах може бути встановлено, що ним є місце постійного перебування його органів управління або основне місце його діяльності. Законодавець ставить за обов'язок товариству в повному і скороченому фірмовому найменуванні товариства використовувати слова “товариство з обмеженою відповідальністю” або абревіатуру ТОВ. Товариство володіє певними ознаками, що дозволяє встановити його місце в ряді інших господарських Товариств. По-перше, ТОВ, як і всі господарські товариства, є юридичною особою. Товариство є комерційною організацією, тобто створюється учасниками для досягнення цілі: отримання прибутку і розподілу його серед учасників. По-друге, відсутність відповідальності учасників Товариства по зобов'язаннях ТОВ. Саме найменування “товариство з обмеженою відповідальністю” не зовсім точне. Товариство несе повну відповідальність за своїми обов'язками всім приналежним йому майном, а учасники не несуть ніякої відповідальності по зобов'язаннях Товариства, крім випадків, передбачених законом. По українському законодавству учасники Товариства не відповідають по його зобов'язаннях. Проте з принципу відсутності відповідальності учасників Товариства по зобов'язаннях останнього є винятки, обумовлені вимогами до майна Товариства або фактом економічної залежності від іншого суб'єкта, при формальній юридичній самостійності [16, с.117]. 1. Учасники Товариства, що внесли внески не цілком, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості неоплаченої частини внеску кожного з учасників. Дана норма носить імперативний характер і не може бути змінена угодою сторін. Суб'єктами відповідальності є всі учасники передбачені установчими документами. Під відповідальністю в даному випадку розуміються несприятливі майнові наслідки у виді позбавлення права або покладання додаткового обов'язку. Учасники відповідають перед кредиторами Товариства, а не перед товариством. У той же час і саме товариство має право жадати від учасника виконати своє зобов'язання - внести вклад у термін, у встановленому порядку й у тому виді, у якому це передбачено в установчому договорі. 2. Якщо неспроможність юридичної особи викликана його учасниками або іншими особами, що мають право давати обов'язкові для цієї юридичної особи вказівки або іншим чином мають можливість визначати його дії, на таких осіб, у випадку недостатності майна юридичної особи, може бути покладена субсидіарна відповідальность по його зобов'язаннях. Зміст норми складається у визначеній компенсації кредиторам у випадку, якщо зобов'язання прийняті від імені Товариства, але учасник або інші особи мали можливість давати обов'язкові вказівки або визначати дії юридичної особи. Для покладання субсидіарної відповідальності вимагаються такі умови: неспроможність (банкрутство) Товариства, установлена рішенням суду; використання учасником або іншими особами права давати обов'язкові для Товариства вказівки або використання можливості визначати дії Товариства; та обставина, що причиною неспроможності Товариства виявилося саме використання зазначеного права (можливості); недостатність майна Товариства для задоволення вимог кредиторів; провина зазначених осіб у будь-якій її формі. Юридичною підставою для можливості визначати дії Товариства є участь у капіталі, що забезпечує більшість голосів у порівнянні з іншим учасниками, або наявність договору про обов'язковість вказівок і використання цієї можливості. 3. Основне товариство, що має право давати дочірньому Товариству обов'язкові для нього вказівки, відповідає солідарно з дочірнім товариством по угодах, укладеним останнім як виконання таких вказівок.
Господарське право як галузь права
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|