|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Повне товариство
Повним товариством згідно зі ст. 66 Закону України "Про господарські товариства" визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. За своїми правовими характеристиками повне товариство відноситься до категорії об’єднань осіб, а не капіталів. Для цього товариства мають значення не тільки капіталовкладення його учасників, але й особиста підприємницька діяльність кожного з них, що здійснюється від імені й в інтересах товариства. Повне товариство може бути створено двома і більше учасниками. Максимальна їх кількість не обмежена, але на практиці в склад таких товариств в середньому входить від 2 до 5 осіб. В повному товаристві не формується статутний фонд, вклади учасників становлять складений капітал, розмір і порядок створення якого визначається виключно самими учасниками. Така риса є однією з основних переваг повного товариства, оскільки не потребує від учасників акумуляції значних капіталів при створенні товариства. Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору (статуту цей вид товариства не має). Можна відзначити тенденції зростання кількості повних товариств у зарубіжних країнах та замалу їх поширеність у практиці господарювання в Україні, що зумовлюється тим, що на сьогодні підвищена відповідальність засновників за результати діяльності підприємства практично не врівноважується перевагами, не завжди організаційна структура повного товариства відповідає практичним потребам в організації взаємовідносин у товаристві тощо. У світовій практиці такі підприємства успішно використовуються для ведення малого та середнього бізнесу. Інтерес до повного товариства обумовлений перевагами в оподаткуванні в багатьох країнах ринкової економіки. На пострадянському просторі ця організаційно-правова форма використовується для створення короткострокових спільних підприємств, коли об’єднуються оборотні кошти і відповідальність усіх учасників до обсягів, що вимагаються замовником. Практична корисність організаційно-правової форми повного товариства у інших країнах та фактична незатребуваність її в Україні (тут вона використовується хіба що тоді, коли цього вимагає законодавець) свідчить про доцільність використання зарубіжного досвіду, відповідного нашим потребам, для удосконалення законодавства. До переваг ведення господарської діяльності в організаційно-правовій формі повного товариства можна віднести сприяння створенню більш цивілізованого ринку, підвищення ступеню довіри до ділових партнерів тощо. Крім того, ця форма запозичена для розвитку зовнішньоекономічних відносин, що потребує детального вивчення та гармонізації, перш за все, із законодавством ЄС. Законодавство України визнає повне товариство, як і інші види господарських товариств, юридичною особою, але в науці питання про юридичну природу повного товариства залишається дискусійним. Сумніви щодо однозначного трактування повного товариства як юридичної особи виникають вже при розгляді ознак юридичної особи, яка існує незалежно від складу учасників, має від них певну автономію й може існувати вічно; має самостійну волю, яка не співпадає з волею окремих учасників тощо. У випадку повного товариства носієм правомочностей юридичної особи є його учасники, адже саме вони ведуть справи товариства від його імені, існування повного товариства безпосередньо залежить від складу учасників, зміна складу учасників повного товариства залежить від згоди інших учасників, може тягнути припинення діяльності товариства тощо. Виникає закономірне питання щодо виправданості законодавчого конструювання повного товариства як юридичної особи. У зарубіжному праві це питання вирішується по-різному, в одних країнах повні товариства визнаються юридичними особами (Франція, Італія, РФ та ін.), в інших - не визнаються (Польща, Німеччина, США та ін.). Згідно принципу необхідної різноманітності організаційно-правових форм, які можуть бути затребувані практикою, в законодавстві слід передбачити можливість створення суб’єкта підприємницької діяльності без прав юридичної особи, яким може бути повне товариство. З іншого боку, немає потреби в обмеженні бажання засновників повного товариства передбачити для створюваного ними суб’єкта господарювання статус юридичної особи. Тому розвиток законодавства про повні товариства доцільно здійснювати у напрямку надання права створення повних товариств з правами або без прав юридичної особи. Доцільним буде використання відповідного зарубіжного досвіду в Україні. Повне товариство слід визначати через ознаку договірного об’єднання осіб та ознаку їх спільної діяльності, як це прийнято у зарубіжних країнах та історично складалося у нас. У зв’язку з цим підкреслюються переваги формулювання поняття повного товариства в ГК України, порівняно з ЦК, яке, так само, як і Закон України “Про господарські товариства” через відсилочне поняття господарського товариства містить вказівку на спільний характер діяльності учасників господарського товариства (шляхом об’єднання участі в діяльності товариства та/або майна учасників), які здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства. На основі проведеного аналізу виділяються ознаки повного товариства, яке: незалежно від наявності чи відсутності в нього прав юридичної особи має господарську правосуб’єктність, володіє відокремленим майном, його кредитори мають право на переважне задоволення своїх вимог перед кредиторами учасників, справи ведуться від його імені; є об’єднанням осіб на договірній основі; передбачає спільне здійснення господарської (підприємницької) діяльності; передбачає необмежену солідарну відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства, тому у повних товариствах мова йде про особистий характер відносин учасників (високий ступінь довіри), звідки випливає обмежений рух учасників та вихідний принцип ведення справ товариства особами із числа учасників товариства. Повне товариство відрізняється від акціонерного товариства та товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю такими рисами: • учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва; • учасники товариства несуть субсидіарну солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення; • найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова “повне товариство” або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слова ”повне товариство”. • відсутністю законодавчих вимог щодо розміру і порядку формування майна, рішення цих питань є прерогативою учасників і фіксується в установчому договорі; • установчим документом є установчий договір; • відсутністю органів управління товариством, оскільки управління справами товариства здійснюється його учасниками; • законодавчо встановленими обмеженнями для учасників конкурувати з повним товариством та забороною звернення стягнення на частку учасника товариства за його власними зобов’язаннями;
Господарське право як галузь права
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|