Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права, кримінального
процесу та криміналістики Одеського національного університету
ім. І.І. Мечникова. Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
СТРЕЛЬЦОВ Євген Львович,
Одеський національний університет
ім. І.І. Мечникова, проректор з наукової
роботи, завідувач кафедри кримінального права,
кримінального процесу та криміналістики

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ОСАДЧИЙ Володимир Іванович,
Київський національний університет внутрішніх справ,
начальник кафедри теорії кримінального права;

кандидат юридичних наук
БЕРЗІН Павло Сергійович,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
асистент кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:
Одеська національна юридична академія, кафедра
кримінального права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “16” 04 _ 2007 року о “14” годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 по
захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка
(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “14” _03_ 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ефективне регулювання і захист права власності забезпечується цілим комплексом правових норм різних галузей права, у тому числі і кримінально-правовими. Боротьба із злочинами проти власності – одне з основних соціально-економічних і правових завдань практично будь-якої держави. Його вирішення пов’язане з необхідністю постійного аналізу чинного законодавства, розробкою сучасних теоретичних кримінально-правових положень, правильними тлумаченням і кваліфікацією таких суспільно небезпечних діянь.
Одним з найбільш небезпечних і поширених корисливих злочинів проти власності є шахрайство, збитки від вчинення якого постійно зростають. Шахрайства дестабілізують відносини власності, порушують право власності і, безумовно, спричиняють шкідливі наслідки для економічного добробуту держави, суспільства, фізичних осіб.
Слід зазначити, що в цілому, питання юридичної оцінки шахрайства, кваліфікації цього злочину недостатньо розроблені в юридичній літературі арабських країн, і, зокрема, в літературних джерелах Єгипту і Йорданії. Проте застосування відповідних кримінально-правових норм викликає значні труднощі, інколи допускаються помилки в кваліфікації таких злочинів, відмежуванні їх від суміжних злочинів, недостатній рівень профілактики шахрайства. Це породжує не тільки певні неточності в призначенні покарання винним особам по конкретних кримінальних справах, але і не сприяє повній реалізації принципу справедливості при здійсненні правосуддя.
Порівняльно-правове дослідження проблем шахрайства дозволить виявити як спільні риси, характерні для кримінального права Єгипту, Йорданії і України, так і особливості, з’ясувати недоліки правового регулювання кримінальної відповідальності за такі діяння і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з цих питань та практики його застосування.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 1251-20 від 24.04.06 р. “Наукове забезпечення розслідування, кваліфікації та попередження злочинів”; № 207/125-18 від 29.01.2001 р. “Внутрішньодержавна і міжнародна охорона особи й економіки засобами кримінально-правового напрямку”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний кримінально-правововий науковий аналіз шахрайства як виду злочинів проти власності; норм кримінального законодавства Єгипту і Йорданії, положень кримінально-правової доктрини і судової практики; відмежування шахрайства від суміжних злочинів в цих країнах, а також проведення порівняльного аналізу кримінально-правових норм Єгипту і Йорданії з урахуванням теоретичних і практичних положень кримінального права України.
Для досягнення цієї мети поставлені і реалізовані такі завдання:
- з’ясувати найважливіші історичні події, що вплинули на становлення і розвиток кримінального законодавства Єгипту і Йорданії про охорону власності;
- проаналізувати поняття і здійснити загальну характеристику системи злочинів проти власності в кримінальному праві Єгипту, Йорданії і України;
- визначити поняття шахрайства за чинним кримінальним законодавством цих країн;
- здійснити кримінально-правовий аналіз складу злочину шахрайства, охарактеризувати об'єктивні і суб’єктивні ознаки цього злочину;
- дослідити поняття і відмінні кримінально-правові ознаки обману і зловживання довір’ям як способів вчинення шахрайства в кримінальному праві Єгипту, Йорданії і України й інших країн;
- визначити поняття майна як предмету шахрайства і розглянути питання про те, чи можуть як предмет шахрайства виступати нерухоме майно і право на майно, виявити проблеми, які існують у зв’язку з цим в кримінальному праві Єгипту і Йорданії;
- визначити критерії, що відмежовують шахрайство від інших суміжних злочинів проти власності за кримінальним законодавством зазначених країн;
- проаналізувати поняття і ознаки складів інших корисливих злочинів проти власності (крадіжка, зловживання довір’ям, здирство) за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії і України;
- з урахуванням одержаних результатів розробити пропозиції по вдосконаленню норм кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, поліпшенню судово-слідчої практики.
Об'єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України.
Предметом дослідження є норми про кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом шахрайства передбачені кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України, поняття і ознаки складу цього злочину, а також основні теоретичні правила його кваліфікації.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена наступними методами: історико-правовим (розглянуто найважливіші історичні події, що вплинули на становлення і розвиток кримінального законодавства Єгипту і Йорданії про охорону власності); системно-структурним (визначено місце шахрайства в системі злочинів проти власності за КК Єгипту, Йорданії і України), діалектичним (при дослідженні поняття обману і зловживання довір’ям в контексті загального вчення про спосіб вчинення злочину і способу вчинення конкретного злочину); формально-логічним (проаналізований зміст елементів і ознак юридичних складів шахрайства за КК Єгипту, Йорданії і України); формально-догматичним (здійснено тлумачення окремих понять, термінів, понятійних і термінологічних зворотів) і порівняльно-правовим (при аналізі кримінального законодавства Єгипту, Йорданії і України, яким передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство і з’ясуванні можливості використання зарубіжного досвіду в українській законодавчій практиці).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці видатних учених в сфері кримінального і цивільного права Єгипту, Йорданії та інших арабських країн: єгипетські автори – Абед Альхамід аль Меншауї, Осама Ахмед Штат, Ахмед Фатхи Срур, Абид Альхамид Альшурпі Мустафа Камал Таха , Махммуд Наджіб Хосній, Рауф Обейд, Махммуд Мустфа, Омар Альсайд Рамадан, Мухаммед Вахид Альдін Суар; йорданські учені – Ахмед Машхадані, Камел Хамед Альсайд, Мухаммед сайд Альнмур, Наїл Абід аль Рахман, Незам Тувік Алмджалі, Мухаммед Субхи Наджім та інші.
В процесі дослідження з метою проведення порівняльно-правового аналізу, при формулюванні деяких обгрунтовувань і висновків були також використані наукові роботи українських і російських учених в галузі кримінального права. Це, зокрема, праці: Ю.В. Александрова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Г.Н. Борзенкова, Н.І. Ветрова, В.А. Владімірова, А.І. Гурова, Л.Д. Гаухмана, І.Я. Козаченко, В.О. Кузнецова, Г.А. Крігера, П.С. Матишевського, В.Т. Маляренка, М.І. Мельника, Б.С. Никіфорова, О.М. Омельчука, Ф.М. Решетникова, Р.А. Сабітова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, С.А. Тарарухіна, М.І. Хавронюка, І.В. Хохлова, В.М. Яріна, С.С. Яценка та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за шахрайство в кримінальному праві Єгипту, Йорданії та України. Її наукова новизна полягає у наступному:
1. Аналізуючи об’єктивні ознаки складу шахрайства за кримінальним правом Єгипту та Йорданії, доводиться, що об’єктом цих злочинів слід визнавати суспільний інтерес, пов’язаний з охороною власності, який є правовим благом, а з об’єктивної сторони виражаються у формі активних дій, пов’язаних з протиправним заволодінням винною особою чужим майном (або придбанням права на нього) на свою та/або іншої особи (інших осіб) користь.
2. Обґрунтовується, що під обманом (як головною формою вчинення шахрайства за кримінальним правом Єгипту та Йорданії) слід розуміти умисне введення потерпілого в оману щодо своїх дій або виникнення в нього помилки з метою отримання протиправної вигоди майнового характеру та/або заподіяння матеріальної шкоди. З урахуванням цього підкреслюється необхідність закріплення такого визначення поняття „обман” в КК Єгипту та Йорданії, визначення його в примітці до ст. 326 КК Єгипту та ст. 417 КК Йорданії.
3. Обґрунтовується положення про те, що предметом шахрайства може бути лише рухоме майно та право на нього. Що стосується нерухомого майна, то за своїми об’єктивними властивостями воно практично не може бути передане, але може бути придбане право на це майно шляхом обману, насильства чи погрози.
4. Вперше здійснено спробу відмежувати шахрайство від цивільного правопорушення, вчиненого шляхом обману. Також обґрунтовується необхідність відмежування шахрайства від інших корисливих посягань на власність (зловживання довірою, крадіжки, вимагання та шантажу).
5. Обґрунтовується висновок про необхідність врахування при кваліфікації шахрайства не лише характеру суспільної небезпеки вчиненого діяння, але розміру шкоди, а в деяких випадках і суспільної небезпеки особи, яка вчинила зазначене діяння.
6. Аналізується поняття зловживання довірою як самостійний вид злочину проти власності за кримінальним законодавством Єгипту і Йорданії та як форми вчинення шахрайства за КК України. Автор обґрунтовує дискусійність позиції українського законодавця щодо цього питання та пропонує взяти до уваги положення Кримінальних кодексів Єгипту та Йорданії, деяких інших зарубіжних країн, у яких передбачається визначення поняття зловживання довірою як самостійний вид злочинного діяння проти власності.
7. Доводиться, що основним критерієм відмежування кримінально-караного шахрайства від правопорушень цивільно-правового характеру є обман, ступінь суспільної небезпеки якого слід визначати з урахуванням його об’єктивних характеристик, пов’язаних, зокрема, з висловленням наміру (що відсутнє в цивільно-правових деліктах), укладанням договорів та наміром не виконувати цивільно-правові зобов’язання.
8. При відмежуванні шахрайства від крадіжки за кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії автор досліджує характер дій потерпілого, що пов’язані з добровільністю передачі майна винній особі. Вважаючи таку добровільність уявною, автор обґрунтовує наявність фактичної помилки потерпілого щодо обставин, які виявились підставою передачі майна.
9. Сформульовано конкретні пропозиції з вдосконалення чинних редакцій ст. 266 КК Єгипту та ст. 417 КК Йорданії, пов’язані з передбаченням у них такої ознаки кваліфікованих видів шахрайства як заподіяння матеріальної шкоди у значному, великому та особливо великому розмірах (як це має місце у ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані:
а) в законотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінального законодавства Єгипту і Йорданії та інших арабських країн, а також при підготовці роз’яснень для судової та слідчої практики;
б) в діяльності практичних працівників судових та правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу зі злочинами проти власності, – для правильної кваліфікації цих злочинів, розмежування їх із суміжними складами злочинів;
в) у навчальному процесі – при викладанні курсів “Кримінальне право. Особлива частина”, “Проблеми кримінального права” в юридичних вузах Єгипту і Йорданії та інших арабських країн, при підготовці та перепідготовці співробітників правоохоронних органів, що здійснюють охорону відносин власності, а також при підготовці навчальних посібників, науково-практичних та методичних вказівок;
г) в науково-дослідній діяльності – при здійсненні подальших досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем шахрайства та інших злочинів проти власності, економічних злочинів в цілому.
Особистий внесок автора полягає в тому, що на підставі здійсненого ним теоретичного аналізу ідей, положень, об’єктивних та суб’єктивних ознак шахрайства та інших злочинів проти власності, які досліджуються в дисертації, формулюється та обгрунтовується висновок про необхідність вдосконалення чинного кримінального законодавства Єгипту, Йорданії та України з метою активізації боротьби зі злочинами проти власності шляхом більш чіткого розмежування і правильної кваліфікації цих злочинів на практиці.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні висновки дисертаційної роботи оприлюднені на: 1) науково-практичній конференції “Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 23 вересня 2004 р.); 2) 59-й конференції професорсько-викладацького складу та наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 22-24 жовтня 2004 р.); 3) міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми суспільно-гуманітарних наук в умовах європейської інтеграції” (м. Кишинів, 3 січня 2006 р.), а також при проведенні занять на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертації, відображені в п’яти наукових статтях, три із яких опубліковані в наукових виданнях, які є фаховими виданнями з юридичних наук та включені до переліку, затвердженого ВАК України.
Структура роботи визначається об’єктом дослідження, її метою і методами. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають чотирнадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (180 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 182 сторінок, з них обсяг основного тексту – 168 сторінка, список використаних джерел – 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, аналізується стан її розроблення, визначаться основна мета й завдання дослідження, формулюються основні теоретичні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також наводяться дані про їх апробацію.
Розділ 1 “Загальна характеристика злочинів проти власності за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України” складається із чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 “Найважливіші історичні події в розвитку кримінального права Єгипту та Йорданії про охорону власності” висвітлюються основні етапи розвитку і формування сучасного кримінального законодавства Єгипту та Йорданії, на яке вплинуло не лише мусульманське право в цілому, але й кримінальне право Англії і Франції, колоніями яких до недавнього часу була більшість країн Близького та Середнього Сходу.
Автор відмічає, що періоди розвитку кримінального законодавства Єгипту та Йорданії слід розглядати таким чином: до появи ісламу (так званий “доісламський період”) і після розповсюдження ісламу. Стверджується, що в “доісламський період” не було загальних звичаїв (звичаєвих правил) для всіх людей, які могли б застосовуватися при вчиненні злочину, у тому числі й при вчиненні злочинів проти власності. Найважливіше значення в той період мало законодавство давньосхідних народів (передусім Закони Хаммурапі), що значно вплинуло на формування кримінального законодавства Єгипту та Йорданії.
У підрозділі 1.2. “Майнові злочини за кримінальним правом шаріату та вплив шаріату на становлення й розвиток кримінального права Єгипту та Йорданії про охорону власності” обгрунтовується значення шаріату в розвитку законодавства цих країн. Зокрема, стверджується, що застосування традиційного мусульманського кримінального права в окремих мусульманських та арабських країнах призвело до скорочення кількості майнових злочинів.
У роботі зазначається, що за шаріатом майнові злочини поділяються на дві категорії: а) злочини, що становлять найбільшу небезпеку, та відтворюють собою замах на “право Аллаха” і, разом з тим, на інтереси мусульманської громади в цілому (крадіжка, розбій); б) майнові злочини категорії “тазір” (всі інші злочини, що посягають на власність, а саме: шахрайство, зловживання довірою, хабарництво, обман покупця, порушення суспільної моральності тощо).
Проаналізувавши зазначені підходи, автор обґрунтовує висновок про значний вплив шаріату на розвиток кримінального законодавства Єгипту та Йорданії про охорону власності, адже саме шаріат виявився першоджерелом законів цих держав в галузі сімейного та цивільного права, визначивши зміст поняття “право власності”, що врешті-решт дозволяє визначити сутність об’єкта злочинів проти власності.
Підрозділ 1.3 “Особливості становлення сучасного кримінального права Єгипту ат Йорданії” присвячено аналізу загальних, найбільш важливих етапів розвитку кримінального права Єгипту та Йорданії.
Проаналізувавши зміст чинних кримінальних кодексів Єгипту (1937 р.) та Йорданії (1961 р.), автор дійшов висновку, що: а) специфіка розвитку кримінально-правових систем Єгипту та Йорданії обумовлена передусім особливостями історично-різнотипного європейського та традиційно-мусульманського кримінального права; б) в кримінальних кодексах цих держав система майнових злочинів в значній мірі повторює систему, яка передбачена КК Франції 1810 р., у якому доволі детально описуються різні види злочинів проти власності.
У підрозділі 1.4 “Система та види злочинів проти власності за кримінальним правом Єгипту, Йорданії та України” обгрунтовується думка, що всі злочини проти власності (майнові злочини) за КК Єгипту та Йорданії, залежно від мети і мотиву їх вчинення, можна поділити на дві групи: 1) корисливі злочини проти власності (пов’язані із отриманням майнової (матеріальної) вигоди в результаті їх вчинення); 2) некорисливі злочини проти власності (не пов’язані із отриманням такої вигоди).
У свою чергу, злочини проти власності за КК України, залежно від мети, мотиву і способу їх вчинення, можна поділити на три групи: 1) злочини, які характеризуються корисливим протиправним оберненням на свою або іншої особи (інших осіб) користь чужого майна, що заподіюють пряму шкоду і здійснюються, як правило, проти волі власника; 2) злочини, які характеризуються протиправним, як правило, корисливим заподіянням шкоди власнику, без обернення винним чужого майна на свої або іншої особи (інших осіб) користь; 3) некорисливі посягання на власність, пов’язані із заподіянням майнової шкоди власнику іншими способами.
На підставі проведеного аналізу автор вважає за необхідне: 1) об’єднати всі кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за посягання проти власності за КК Єгипту, у вигляді окремої (самостійної) книги (“Злочини проти власності”); 2) передбачити у КК Єгипту самостійну відповідальність за шахрайські дії, пов’язані з використанням електронно-обчислювальної техніки (так зване “комп’ютерне шахрайство”); 3) запропонувати врахувати законодавцю Єгипту та Йорданії підхід, запроваджений у КК України, щодо чіткої систематизації складів злочинів проти власності, завдяки якому, на думку дисертанта, здійснюється чітке розмежування всіх злочинних посягань на власність (у тому числі з врахуванням всіх способів їх вчинення).
Розділ 2 “Юридичний аналіз шахрайства за кримінальним правом Єгипту, Йорданії та України” складається із шести підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Поняття шахрайства” дисертант звертає увагу на те, що за КК Єгипту під шахрайством слід розуміти заволодіння чужим майном шляхом обману (ст. 366), а за КК Йорданії – заволодіння чужим майном шляхом використання обманних засобів, з метою ввести потерпілого в оману, в результаті якого він віддасть своє майно винному (ст. 417). Враховуючи це, а також аналізуючи визначення поняття шахрайства, що наводиться у ч. 1 ст. 190 КК України, автор пропонує у названих статтях КК Єгипту та Йорданії поняття шахрайства сформулювати як “заволодіння чужим майном або придбання права на це майно шляхом використання обманних дій”.
У роботі зазначається, що відповідно до КК Єгипту та Йорданії, на відміну від КК України, зловживання довірою визнається самостійним злочином, пов’язаним із заволодінням чужим майном (у той час як згідно з ч. 1 ст. 190 КК України зловживання довірою є одним із способів шахрайства).
У підрозділі 2.2 “Об’єкт шахрайства” звертається увага на те, що за кримінальним правом Єгипту та Йорданії об’єктом шахрайства слід визнавати суспільний інтерес щодо охорони власності, який є правовим благом, і якому заподіюється матеріальна шкода.
Автор звертає увагу на те, що за кримінальним правом Єгипту та Йорданії предметом шахрайства визнається майно, яке має такі ознаки: а) визначення вартості; б) є рухомим чи нерухомим; в) є чужим. Згідно з ч. 1 ст. 190 КК України, предметом шахрайства може бути рухоме майно або право на нього.
Зауважується, що фізичне вилучення або передача майна (як це має місце у ст. 417 КК Йорданії) може здійснюватися лише щодо рухомого майна, адже нерухоме майно, на думку автора, неможливо вилучити фізично, перенести в інше місце, але його можна протиправно обернути на свою або іншої особи (інших осіб) користь.
У підрозділі 2.3 “Об’єктивна сторона шахрайства” автор робить висновок, що об’єктивна сторона складу аналізованого злочину за КК Єгипту та Йорданії характеризується активними діями, пов’язаними з протиправним заволодінням винною особою чужим майном (або придбанням права на нього), а також оберненням нею такого майна (або прав на нього) на свою або іншої особи (інших осіб) користь.
Відповідно до ст. 190 КК України, з об’єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, а також у набутті права на таке майно шляхом обману потерпілої особи або зловживання її довірою. Автор підтримує позицію, що особливістю шахрайства слід вважати те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. При цьому при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього (П.С. Матишевський).
Звертається увага на те, що за КК Єгипту та Йорданії, на відміну від ст. 190 КК України, єдиним способом шахрайства визнається обман, який, на думку автора, слід визначити як умисне введення потерпілого в оману щодо своїх дій або виникнення в нього помилки з метою отримання протиправної майнової вигоди та/або заподіяння матеріальної шкоди (наприклад, замовчування обставин минулого або майбутнього часу, що можуть вплинути на поведінку потерпілого). У свою чергу під зловживанням довірою пропонується розуміти протиправне використання винною особою відносин довіри, які склалися між нею та потерпілим, необхідне для заподіяння останньому матеріальної шкоди (зокрема, невиконання будь-яких обіцянок або домовленостей, протиправне використання прав (користування правами), що делеговані власником, чи іншими (інших) правомочностями).
Автором звертається увага на те, що у понятті шахрайства за КК Єгипту та Йорданії не здійснюється виокремлення способів та засобів обману від визначених цілей. Визначаючи засоби шахрайства як речі, документи, інші предмети матеріального світу, що використовуються при вчиненні злочину, автор робить висновок, що за КК Єгипту та Йорданії обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу шахрайства є лише обман та передача потерпілим свого майна винній особі.
У підрозділі 2.4 “Суб’єкт шахрайства” визначається, що суб’єктом аналізованого злочинного діяння може бути: а) за кримінальним законодавством Йорданії – як юридична, так і фізична, осудна особа, що досягла 16-річного віку (спеціальним суб’єктом шахрайства, згідно зі ст. 417 КК Йорданії, визнається посадова особа, у зв’язку з чим автор обґрунтовує доцільність кваліфікації шахрайства, вчинене посадовою особою з використанням посадового становища, лише за названою статтею); б) за кримінальним законодавством Єгипту – лише фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку; в) відповідно до ст. 190 КК України – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Підрозділ 2.5 “Суб’єктивна сторона шахрайства” присвячено аналізу ознак об’єктивної сторони досліджуваного злочину.
Автор робить висновок, що вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони шахрайства може виражатися лише у виді прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети (винна особа усвідомлює, що вона протиправно шляхом обману або зловживання довірою заволодіває чужим майном (або правом на нього), а також те, що досягає своєї мети завдяки добровільній діяльності самого потерпілого (якого він свідомо вводить в оману, або використовує його довіру), і бажає саме таким чином заволодіти чужим майном або правом на нього). Особливістю суб’єктивної сторони складу шахрайства є те, що винна особа усвідомлює уявну добровільність потерпілого щодо передачі йому майна або права на нього і бажає скористатися цим для отримання такого майна або права на нього.
У підрозділі 2.6 “Кваліфіковані види шахрайства та звільнення від кримінальної відповідальності або пом’якшення відповідальності” автор зауважує, що кваліфікованими видами шахрайства (за КК Єгипту та Йорданії) визнається: 1) згідно зі ст. 336 КК Єгипту – вчинення шахрайства повторно; 2) відповідно до примітки до ст. 417 КК Йорданії: а) зловживання при випуску цінних паперів; б) вчинення шахрайства з метою отримання або забезпечення роботи в органах державної влади. Згідно зі ст. 190 КК України: 1) кваліфікованим видом шахрайства є: а) вчинення його повторно; б) за попередньою змовою групою осіб; в) шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2); 2) особливо кваліфікованими видами шахрайства визнається таке, що вчинене: а) у великих розмірах; б) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3); в) в особливо великих розмірах; г) організованою групою (ч. 4).
Автор аналізує підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, які за кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії не є виокремленими, а стосуються всіх видів злочинів проти власності. Так, відповідно до ст. 312 КК Єгипту та ст. 435 КК Йорданії, звільняються від кримінальної відповідальності особи, що вчинили злочин злочини проти власності, в разі їх вчинення “батьками проти своїх дітей, дітьми проти своїх батьків, а також чоловіком проти дружини, але лише у випадку, якщо вони не є розлученими”.
У розділі 3 “Проблеми відмежування шахрайства від суміжних злочинів та цивільних правопорушень” зауважується, що за КК Єгипту та Йорданії зловживання довірою передбачається як окремий злочин проти власності, що вчиняється лише щодо приватної власності. Так, згідно зі ст. 341 КК Єгипту, визнається винним той, хто вилучає, привласнює, використовує або витрачає в збиток власника або утримувача речі, гроші, товар, документи або інші цінності, які були передані йому на підставі цивільного договору для тимчасового користування за призначенням з обов’язковим поверненням їх власнику. Відповідно до ст. 422 КК Йорданії, визнається винним той, хто порушуючи довіру, одержує майно, ввірене йому за дорученням або повноваженням, що має бути повернуто для подальшого використання, зберігання чи для роботи.
Аналізуючи об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, що передбачені ст. 341 КК Єгипту та ст. 422 КК Йорданії, автор робить висновок про те, що: а) за КК Йорданії предметом шахрайства може бути рухоме чи нерухоме майно, а при зловживанні довірою – лише рухоме майно; б) за КК Єгипту та Йорданії злочинний намір щодо привласнення чужого майна при вчиненні шахрайства виникає вже в момент його отримання (або вилучення) в потерпілого, а при зловживанні довірою – після отримання такого майна від потерпілого на підставі цивільного договору.
За кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії шахрайство відрізняється від крадіжки тим, що при шахрайстві потерпілий добровільно передає майно винній особі. Проте така добровільність є уявною. Потерпілий в результаті обману може помилятися щодо фактичних обставин, які є підставою для передачі майна. Проте при вчиненні ж крадіжки обман може використовуватись, наприклад, з метою проникнення в житло, приміщення чи сховище з метою подальшого таємного викрадення чужого майна. Крім цього слід враховувати, що шахрайство вчиняється завжди у відкритій формі для потерпілого, але пов’язане із введенням його в оману щодо тих чи інших фактичних обставин. При вчиненні ж крадіжки вилучення чужого майна відбувається, по-перше, таємно, а, по-друге, без згоди на це потерпілого.
Відмежовуючи шахрайство від вимагання, автор звертає увагу на те, що останнє за кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії може бути вчинене у двох формах: 1) насильницьке вимагання (винний, шляхом насильства або погрози його застосування примушує потерпілого підписати певний документ, передати його, відмовитися від майнових прав, грошових коштів тощо); 2) шантаж (винний в результаті розголошення певних відомостей (у тому числі й тих, що принижують честь і гідність потерпілого) або погрози здійснення цього, примушує потерпілого передати йому цінності, підписати документ або отримати вигоду для себе чи інших осіб).
При відмежуванні шахрайства від правопорушень цивільно-правового характеру автор звертає увагу на те, що обман може бути способом вчинення не лише шахрайства, але й деяких цивільно-правових деліктів. В даному разі, на думку автора, ступінь суспільної небезпеки певного діяння слід визначати з урахуванням його об’єктивних характеристик, пов’язаних, зокрема, з висловленням наміру (що відсутнє в цивільно-правових деліктах), укладанням договорів та наміром не виконувати цивільно-правові зобов’язання.
У висновках сформульовано основні результати дослідження кримінальної відповідальності за шахрайство за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України, визначено проблеми, які виникають при кваліфікації аналізованого злочину. Крім цього, автором наведено підсумки дисертаційного дослідження, які крім положень, що виносяться на захист, містять конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинних КК Єгипту та Йорданії, зокрема, запропоновано:
1) виключити в названих вище статтях КК Єгипту та Йорданії, що передбачають відповідальність за шахрайство, вказівку на мету використання обману;
2) виключити із цих статей КК Єгипту та Йорданії поняття засобів вчинення обману;
3) визнати основними критеріями відмежування шахрайства від суміжних злочинів за КК Єгипту та Йорданії: а) предмет злочину – рухоме чи нерухоме майно та б) обман як ознаку об’єктивної сторони їх складів;
4) при визначенні змісту кваліфікованих видів шахрайства, передбачених ст. 266 КК Єгипту та ст. 417 КК Йорданії, враховувати не ознаки суб’єкта злочину, а заподіяння матеріальної шкоди у значному, великому та особливо великому розмірах, як це має місце у ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України.

Список опублікованих автором праць
1. Мохаммед А М Байдусі. Поняття шахрайства в кримінальному праві Йорданії і України // Правова держава. – 2004. – № 7. – С. 139-143.
2. Мохаммед А М Байдусі. Зловживання довірою як вид злочинів проти власності за кримінальним правом Йорданії // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С. 30-34.
3. Мохаммед А М Байдусі. Обман і зловживання довір’ям як спосіб здійснення шахрайства // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2004. – Випуск 22. – С. 872-876.
4. Мохаммед А М Байдусі. Відмежування шахрайства від суміжних складів злочинів в кримінальному праві Йорданії і України // Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем. – Одеса: Одеський національний морський університет, 2004. – Випуск 6. – С. 74-78.
5. Мохаммед А М Байдуси. Отличие преступного мошенничества от нарушений гражданско-правового характера в уголовном праве Египта и Иордании // Актуальные проблемы общественно-гуманитарных наук в условиях европейской интеграции: Материалы международной научно-теоретической конференции, 23 января 2006 г. Академии наук Республики Молдова и других высших учебных заведений Молдовы. – Кишинев, 2006. – С. 270-273.

АНОТАЦІЯ

Мохаммед А М Байдусі. Кримінальна відповідальність за шахрайство за законодавством Єгипту, Йорданії, України (порівняльно-правовий аспект). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню комплексу теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за шахрайство за законодавством Єгипту, Йорданії та України. Вперше комплексно аналізується поняття шахрайства за кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії, здійснюється порівняльний аналіз із законодавством України та деяких інших держав з цієї проблеми. Аналізуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу шахрайства та інших злочинів проти власності за кримінальним правом Єгипту, Йорданії та України. Сформульовано поняття обману як форми вчинення шахрайства за кримінальним законодавством цих держав, визначається поняття зловживання довірою як самостійного злочину проти власності за кримінальним законодавством Єгипту і Йорданії та як форми шахрайства за Кримінальним кодексом України. Вирішуються питання відмежування цього злочину від цивільних правопорушень, вчинених шляхом обману, а також від інших злочинів проти власності.
Ключові слова: шахрайство, обман, зловживання довірою, кримінальне право Єгипту, кримінальне право Йорданії, шаріат, власність.

АННОТАЦИЯ
Моххамед А М Байдуси. Уголовная ответственность за мошенничество по законодательству Египта, Иордании, Украины (сравнительно-правовой аспект). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.
Диссертация является комплексным научным сравнительно-правовым исследованием проблем уголовной ответственности за мошенничество по уголовному законодательству Египта, Иордании, Украины. В работе исследуются общие, наиболее важные черты исторического развития уголовного законодательства Египта и Иордании, которое предусматривает ответственность за преступления против собственности.
Автором по-новому определяется понятие, система и дается общая характеристика преступлений против собственности (так называемых имущественных преступлений) по уголовному законодательству Египта и Иордании. Впервые комплексно анализируется понятие мошенничества по уголовному законодательству Египта и Иордании, проводится сравнительный анализ с законодательством Украины и некоторых других стран по этой проблеме. Анализируются объективные и субъективные признаки состава мошенничества и других преступлений против собственности по уголовному праву Египта, Иордании и Украины.
В работе сформулировано понятие обмана как формы совершения мошенничества, подчеркнута необходимость закрепления этого понятия в УК Египта и Иордании, раскрытие его в примечании к ст. 326 УК Египта и ст. 417 УК Иордании. Автором обосновывается положение о том, что предметом мошенничества может быть только движимое имущество и право на имущество. Что же касается недвижимого имущества, то по своим объективным свойствам оно практически не может быть передано, но может быть приобретено право на это имущество путем обмана, насилия или угрозы.
Диссертантом впервые предпринята попытка отграничить мошенничество от гражданского правонарушения, совершенного путем обмана. Обосновывается также необходимость отграничения мошенничества от других корыстных посягательств на собственность (злоупотребления доверием, кражи, вымогательства и шантажа). Обосновывается вывод о необходимости учитывать при квалификации мошенничества не только характер общественной опасности совершенного деяния, но и размер вреда, а в некоторых случаях и общественную опасность лица, совершающего указанное деяние.
Автором предложена и обоснована необходимость комплексного подхода к разрешению проблем в действующем уголовном законодательстве Египта и Иордании, где имеют место недостатки при определении квалифицированных видов мошенничества, уточняется, что структура их классификации не имеет четкости.
Особое внимание в работе уделяется понятию злоупотребления доверием как самостоятельному виду преступлений против собственности по уголовному законодательству Египта и Иордании, а также как форме совершения мошенничества по УК Украины. Автор обосновывает дискуссионность позиции украинского законодателя относительно этого вопроса и предлагает принять во внимание положения уголовных кодексов Египта и Иордании, некоторых других зарубежных стран, в которых предусматривается определение понятия злоупотребления доверием как самостоятельного вида преступного деяния против собственности.
Ключевые слова: мошенничество, обман, злоупотребление доверием, уголовное право Египта, уголовное право Иордании, шариат, собственность.

SUMMARY

Mohammed A M Badousi. Criminal liability for fraud under legislation of Egypt, Jordan, Ukraine (comparative-legal aspect). - Manuscript.
The candidate thesis in law by speciality 12.00.08 – Criminal law and Criminology; Kyiv National University named after Tarasa Shevchenca.–Kyiv, 2007.
The dissertation is a complex scientific comparative-legal research of problems connected with criminal liability for fraud under the criminal legislation of Egypt, Jordan, and Ukraine. General, most important features of historical development of the criminal legislation of Egypt and Jordan, providing the liability for property crimes are investigated in the work.
The author defines the concept, system in a new fashion and gives the general characteristic of crimes against the property (so-called property crimes) under the criminal legislation of Egypt and Jordan. For the first time the concept of fraud under the criminal legislation of Egypt and Jordan is analyzed in complex, and comparative analysis on this problem is carried out with legislation of Ukraine and some other countries. Objective and subjective features of cheat components and other property crimes according to the criminal law of Egypt, Jordan and Ukraine are analyzed.
Keywords: fraud, deception , breach of confidence, criminal law of Egypt, criminal law of Jordan, Islamic Law, property.