|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ГРОМАДСЬКІ ТА ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ
Питання застосування таких альтернативних позбавленню волі видів покарань, як виправні і громадські роботи, в умовах демократизації українського суспільства й побудови правової держави набувають особливого значення й відрізняються підвищеною актуальністю. Категорія "альтернатива позбавленню волі" може мати вузьке й широке трактування. По-перше, альтернативи — це покарання, що містяться в санкції кримінально-правової норми й можуть бути застосовані замість позбавлення волі. По-друге, альтернативи позбавленню волі - це обмежене коло покарань, яке передбачає залишення у засудженого якомога більшого обсягу його прав і свобод, а головне - відсутність ізоляції від суспільства. Хоча громадські і виправні роботи є самостійними видами покарань, однак їх аналіз у межах одного дослідження не випадковий і зроблений за наступними підставами: 1) вони перспективні, виступають "прямою" альтернативою позбавленню волі, характерною рисою яких є саме відсутність ізоляції засудженого від суспільства й залишення його в умовах волі; 2) ключовим моментом їх виконання є праця засуджених, яка не розцінюється як безумовний елемент кари, оскільки її призначенням, у тому числі, є збереження трудових навичок і навіть набуття нових; 3) багато спільних моментів є у підставах їх застосування, а також у порядку їх виконання; 4) рекомендації та пропозиції щодо шляхів їх удосконалення також багато в чому є спільними і взаємопов'язаними. Отже, певна спорідненість зазначених видів покарань є очевидною. Застосування виправних робіт без позбавлення волі як вид кримінального покарання має більш ніж 80-річну практику. За часів свого існування називалися вони по-різному — «обов'язкові громадські роботи», «виправно-трудові», «примусові роботи без тримання під вартою», але сутність їх залишалася незмінною — примусова праця з проживанням вдома. Вони були альтернативою позбавлення волі, особливо його коротких строків, відбувалися як за місцем роботи, служби, так і на тяжких фізичних роботах з благоустрою міст, проведення ремонтів, будівництва, земляних, меліоративних та інших робіт, призначалися на різні строки, мали різні правообмеження. Нині виправні роботи без позбавлення волі у практиці застосування кримінальних покарань посідають значне місце, вони передбачені приблизно у 60% усіх статей Особливої частини Кримінального кодексу України, мають важливе попереджувальне і виховне значення відносно осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості і виправлення яких можливе без ізоляції від суспільства на основі участі засуджених у суспільно-корисній праці, в поєднанні з заходами громадського впливу з боку колективу, в якому вони працюють. Ефективність виправних робіт значною мірою визначається організацією виконання цього покарання, невід'ємними частинами якої є його порядок та умови. Останні слід розглядати як певний процес з точки зору стадій (етапів) реалізації цього виду покарання. З урахуванням такого розуміння виконання покарань виділяється: а) початковий етап виконання покарання, або етап прийняття до виконання вироків суду щодо засуджених; б) процес безпосереднього виконання покарань; в) етап зняття з обліку осіб, засуджених до покарання. З огляду на певну умовність виокремлення порядку та умов виконання покарання у виді виправних робіт, вважається, що порядок виконання виправних робіт складається з: 1) обліку засуджених осіб; 2) роз'яснення їм порядку й умов відбування покарання; 3) контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб; 4) проведення виховної роботи із засудженими особами; 5) винесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин; 6) проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, і передача матеріалів до органу внутрішніх справ для оголошення їх розшуку; 7) надання дозволу на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом строку відбування покарання; 8) проведення інших заходів, передбачених законом. Це основні складники порядку виконання розглядуваного покарання . Питання змісту громадських робіт ще не були предметом пильної уваги у вітчизняній науці кримінально-правового циклу. Сутність громадських робіт як виду кримінального покарання передбачає наявність у першу чергу обмежень у сфері дозвілля, відпочинку особи, оскільки відбування цього покарання здійснюється у процесі трудової діяльності на користь суспільства у вільний від основної роботи або навчання час. Але разом із тим опосередковано зачіпаються інтереси у сфері зайнятості особи, тобто її трудових правовідносин, а отже, опосередковано і майнових інтересів, оскільки, протягом якого засуджені повинні виконувати громадські роботи, міг би бути використаний ними для продовження, наприклад, часу роботи за основним місцем отримання заробітку або для набуття додатково будь-якої роботи за сумісництвом, підвищення своєї кваліфікації, що давало б їм право на отримання додаткового заробітку, тощо. На сьогодні на практиці існує проблема визначення конкретного виду робіт, які мають характер громадських. Визначити конкретний вид робіт можна за допомогою відповідних критеріїв (принципів), яким повинна відповідати праця. Такими можуть бути: 1) громадські роботи, які відбувають засуджені, - це насамперед покарання, тому в праці завжди мають бути в наявності елементи кари. Значний обсяг каральних елементів пов'язано з непрестижністю тієї чи іншої праці, а також, можливо, з її фізичним характером; 2) громадські роботи, як і будь-яка інша праця, повинні бути продуктивними, тобто мати визначені об'єктивні показники, за якими можна судити про якісну сторону такої праці засудженої особи; 3) зазначена продуктивність, яка є невід'ємною умовою громадських робіт, має доповнюватися обов'язковим нормуванням завдання; 4) громадські роботи повинні мати публічний характер, щоб тримати засудженого до них як у полі зору колективу, в якому він працює під час виконання-відбування покарання, так і під контролем органів виконання цього покарання; 5) робота, не повинна бути пов'язана із шкідливим виробництвом чи ризиком для життя і здоров'я засуджених . Порядок виконання покарання у виді громадських робіт викладено в такий спосіб, що в одній статті поєднуються положення щодо, власне, формулювання цього виду покарання (норма-визначення, норма-дефініція), деяких підстав (принципів) його виконання, процедурних і компетенційних питань органів виконання. Отже, закон не дає чіткого уявлення про категорію "порядок" виконання громадських робіт. Для забезпечення ефективного процесу виконання-відбування громадських робіт на кримінально-виконавчі інспекції покладається завдання по забезпеченню загального порядку виконання зазначеного виду покарання з використанням необхідних для цього повноважень, але за безпосередньою участю органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування та підприємств, установ чи організацій, на яких, власне, виконуються ці громадські роботи. Громадські роботи можуть відбуватися на об'єкті будь-якої форми власності. При цьому обов'язок визначення конкретних об'єктів для відбування громадських робіт доцільно покласти на Центри зайнятості населення, оскільки саме на ці відділи органів місцевого самоврядування зобов'язані працевлаштувати безробітних громадян
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|