|
||||||||||||||||||||||||||||||||
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ. КОНКУРЕНЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
У загальній формі кваліфікація злочинів може бути визначена як оцінка певної поведінки людини як конкретного злочину (злочинів). Більш докладна юридична характеристика кваліфікації злочинів зводиться до наступних положень: 1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної кваліфікації. Із позицій загальної теорії права, основний зміст юридичної кваліфікації — це вибір тієї правової норми, яка передбачає відповідний конкретний випадок. 2. Кваліфікація злочинів є юридичною кваліфікацією у процесі застосування кримінально-правових норм. Вона здійснюється відповідним державним (правозастосовчим) органом, що певним чином реагує на встановлені факти порушення зазначених норм. 3. Основний зміст кваліфікації злочинів полягає у встановленні відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами (юридичними фактами) юридичному складу злочину певного виду чи окремого різновиду такого злочину. Тим самим робиться висновок, що дана поведінка є конкретним злочином. 4. Висновок про відповідність певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами юридичному складу злочину як результат кваліфікації має свої "зовнішні" форми закріплення у відповідних процесуальних документах правозастосовчих органів. Зважаючи на зазначені положення, можна дати більш розгорнуте визначення кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів — це різновид юридичної кваліфікації у процесі застосування кримінально-правових норм, що полягає у встановленні відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами юридичному складу злочину з обов'язковим закріпленням цієї відповідності у процесуальному документі правозастосовчого органу . Загальний механізм кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів як пізнавально-оціночна діяльність, що здійснюється у певному "юридичному режимі", містить, принаймні, три аспекти: а) логічний; б) психологічний; в) правовий. Теорія кримінального права досліджує переважно правовий аспект. У межах такого дослідження однією з важливих проблем є розкриття загального механізму кваліфікації злочинів. На схемі діяльність правозастосовчого органу по встановленню фактичних обставин виведена за межі загального механізму кваліфікації злочинів. Вона здійснюється з дотриманням вимог КПК та з використанням досягнень криміналістики і власного кримінально-правового змісту не має. Але її результатом є введення в "орбіту" кваліфікації злочинів фактичних обставин (юридичних фактів), які правозастосовчий орган вважає доведеними і які, на його думку, мають значення для кваліфікації. У правому верхньому куті схеми відтворено процес з'ясування специфічної конструкції та конкретного змісту юридичного складу злочину. Співставлення фактичних обставин з юридичним складом злочину (процес кваліфікації) відбувається в межах правосвідомості правозастосовчого органу. У процесі такого співставлення дотримуються певних загальних правил кваліфікації, використовують певні прийоми, враховують особливості окремих кримінально-правових ситуацій (конкуренцію кримінально-правових норм, множинність злочинів тощо). Щодо закріплення результатів кваліфікації злочинів у процесуальних документах правозастосовчих органів, то вони потребують докладнішого розгляду. Основні форми закріплення кваліфікації злочинів у процесуальних документах. На схемі 3 таких форм три: а) виклад фактичного складу злочину; б) формула кваліфікації; в) юридичне формулювання звинувачення. До них додається ще один елемент процесуальних документів, що має відношення до кваліфікації злочинів — її обгрунтування . Виклад фактичного складу злочину — обов'язковий атрибут будь-якого процесуального документа. Особливе значення він має в таких процесуальних документах, як постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок, вирок. Такий виклад обов'язково має містити конкретне описання поведінки особи та інших юридичних фактів, які в системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. При цьому конкретне описання не повинно зводитися до натуралістичного відтворення окремих деталей, особливо, в справах про статеві злочини. Водночас воно не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, бо в такому разі це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання звинувачення. Формула кваліфікації — Друга обов'язкова форма закріплення кваліфікації злочинів у процесуальному документі. По суті, вона є відповіддю на запитання, поставлене перед судом у п. 2 ст. 324 КПК: чи має (це) діяння склад злочину, і якою саме статтею кримінального закону він передбачений? Щоб формула кваліфікації була "правильною відповіддю" на це запитання — з урахуванням зроблених раніше теоретичних висновків — вона має включати: 1. Обов'язкове посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону, що містить основну ("специфічну") частину того юридичного складу злочину, який відповідає встановленим фактичним обставинам. Наприклад: визнати Н. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК; дії К. необхідно кваліфікувати за ч. 2 п 1, 6 ст. 115 КК. 2. Обов'язкове посилання на конкретні частини відповідних статей Загальної частини КК та на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону — якщо в межах кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних обставин "особливим" юридичним складам злочинів, тобто юридичним складам попередньої злочинної діяльності та окремих видів співучасті у злочині. Наприклад: визнати Т. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 та ч. З ст. 185 КК; дії Л. необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27, ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК . 3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини, пункти статей) Особливої частини КК — якщо в межах кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних обставин кільком різним юридичним складам злочинів і при цьому, принаймні, два з них мають інкримінуватись особі (це має місце при такій формі множинності злочинів, як їх сукупність). Наприклад: визнати С. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 187 та ч. 2 п. 6 ст. 115 КК; дії В. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. З ст. 152 КК. 4. Поєднання другого і третього випадків. Наприклад: визнати Р. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 187 та ст. 15, ч. 2 п. 6 ст. 115 КК; дії А. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27 та ч. З ст. 185. Таким чином, формула кваліфікації завжди передбачає посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону. В окремих випадках це посилання доповнюється посиланням на статті Загальної частини КК — таке поєднання статей Загальної і Особливої частин кримінального закону у формулі кваліфікації відображає факт вчинення особою готування до злочину, замаху на злочин та (або) факт вчинення злочину в якості підмовника, організатора чи пособника. Нарешті, у випадку сукупності злочинів формула кваліфікації передбачає окреме посилання на статті (частини, пункти статей) Особливої частини кримінального закону — таке посилання відображає факт вчинення особою кількох злочинів, що мають різні юридичні склади. Юридичне формулювання звинувачення
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|