|
||||||||||||||||||||||||||||||||
ЗЛОЧИН І СКЛАД ЗЛОЧИНУ
Поняття злочину є одним з центральних у кримінальному праві. Всі інші його інститути так чи інакше обертаються довкола нього, розкриваючи зміст окремих елементів, що характеризують його, окремих сторін тощо. Згідно зі ст. 11 Кримінального кодексу України, злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Згідно з п. 3 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки. Малозначність діяння означає, що скоєне діяння ( дія або бездіяльність) або зовсім не завдало і за характером і змістом вини не могло завдати шкоди, або завдало чи могло завдати лише дуже малу шкоду. Ця норма має дуже важливе значення. У ній підкреслюється, що ознака суспільної небезпеки має центральне значення серед інших ознак, які входять до поняття злочину. Поняття злочину, дане у ст. 11 КК, вказує лише на одну із найістотніших ознак злочину – суспільну небезпеку вчиненого діяння (дію чи бездіяльність). Тобто це – суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке порушує відповідну норму права, що охороняється погрозою застосування покарання. Тому злочин, будучи суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), водночас є діянням протиправним. В силу даної статті злочином може бути визнано лише винне суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), тобто вчинене особою навмисно чи необережно. Злочин – це суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом. Отже, воно заборонено під страхом покарання. Тому караність винного суспільно небезпечного діяння є також істотною ознакою злочину. В характері і розмірі покарання, встановленого кримінальним законом за той чи інший злочин, виражена оцінка державою ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину. 1.2. Поняття складу злочину Різні значення терміна "склад злочину". Цей термін з'явився в юридичній літературі наприкінці XVI століття. Як зазначав М. Таганцев, спочатку він мав процесуальне значення — під складом злочину розуміли сукупність тих ознак, за якими можна було впевнитися в дійсному вчиненні злочину, щоб потім перейти до спеціального розшуку злочинця. Лише наприкінці XVIII століття в німецькій літературі поняття "склад злочину" переноситься в матеріальне кримінальне право, але ще довго у визначенні цього поняття проявляється його процесуальне походження. В сучасній юридичній літературі кримінально-правове розуміння поняття "склад злочину" є домінуючим. Склад злочину традиційно визначається як сукупність юридичних ознак, що встановлені кримінальним законом і визначають (характеризують) суспільне небезпечне діяння як злочин . Водночас і на сьогодні при розкритті поняття "склад злочину" в теорії кримінального права є цілий ряд спірних питань. Одне з них — яке реальне явище відображає це поняття. Із цього приводу в кримінально-правовій літературі існує три точки зору. Одна з них зводиться до того, що "склад злочину є законодавчою моделлю злочин? певног виду", що це — правове поняття, яке "становить законодавчу характеристику (модель) злочину, що містить сукупність (систему) юридичних ознак, які характеризують окремі елементи злочину і в сукупності утворюють його склад". Прихильники другої точки зору розглядають склад злочину як соціальне-правове явище, факт реального життя, "діяння, що містить описані в кримінальному законі суттєві ознаки злочину", або "сукупність фактів, з якою норма пов'язує кримінально-правові наслідки". За висловленою останнім часом ще однією точкою зору, склад злочину — це "конструкція... суто теоретична, наукова абстракція, яку майже кожен автор, котрий торкається проблеми складу злочину, розуміє і тлумачить по-своєму". Потрібно зазначити, що більшість авторів та прихильників кожної з точок зору вважають лише її правильною, доводячи хибність положень своїх опонентів. Між тим, як уявляється з позицій загальної теорії права, кожна з них заслуговує на увагу і, що важливо, певною мірою може бути узгоджена з іншими. Склад злочину як юридична конструкція. Називаючи склад злочину законодавчою моделлю злочинів певного виду, автори першої з наведених точок зору, по суті, розглядають його як специфічну юридичну конструкцію в кримінальному праві. Юридичні конструкції в загальній теорії права вважаються специфічними засобами юридичного вияву волі законодавця і "становлять специфічну побудову нормативного характеру, що відповідає певному типу чи виду... правовідносин, юридичних фактів, їх зв'язку між собою". Використання юридичних конструкцій надає нормативній регламентації суспільних відносин чіткості і визначеності, забезпечує необхідну формальну визначеність права . Не торкаючись усіх специфічних ознак складу злочину як юридичної конструкції в кримінальному праві (про це — в наступному параграфі), варто наголосити ряд принципових моментів. 1. Склад злочину як галузева юридична конструкція є реально існуючим компонентом "правової матерії" — одним із засобів виразу змісту кримінального права. 2. Цей компонент є відносно самостійним
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|